Рішення № 64516706, 30.01.2017, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

30.01.2017 Єдиний унікальний номер 205/3118/16-ц

справа № 2/205/202/17

205/3118/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Басової Н.В.,

при секретарі Сахончик Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 держнотконтора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 15 квітня 2016 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 держнотконтора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 25 березня 2014 року померла її мати ОСОБА_4, яка на випадок своєї смерті склала заповіт від 31 січня 2000 року, в якому заповіла все своє майно позивачу. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1. Позивач прийняла спадщину фактично, оскільки проживала зі спадкодавцем на час її смерті. 19 вересня 2014 року ОСОБА_2 (брат позивача) подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, приховавши наявність заповіту. 10 лютого 2016 року Другою дніпропетровською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво на ? частину квартири АДРЕСА_1 на імя ОСОБА_2 Померла ОСОБА_4 хворіла на рак, у звязку з чим потребувала стороннього догляду, а позивач здійснювала за нею належний догляд, здійснювали витрати на її утримання та лікування. Відповідач такої допомоги не надавав.

Уточнивши позовні вимоги в редакції 13 січня 2017 року позивач просила суд визнати свідоцтво про право на спадщину, видане Другою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 10 лютого 2016 року ОСОБА_2 недійсним; визнати за позивачем право власності на спадкове майно квартиру за адресою: м. Дніпро, вул. Велика Діївська (вул. Братів Трофімових)АДРЕСА_2, в порядку спадкування за заповітом.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 уточнені позовні вимоги не визнали в повному обсязі.

30 січня 2017 року до суду надійшла заява Другої Дніпровської державної нотаріальної контори з проханням розглядати справу без участі їх представника відповідно до діючого законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що квартира за адресою: м. Дніпро, вул. Велика Діївська (вул. Братів Трофімових)АДРЕСА_2 належала ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 31 січня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 172 (а.с. 16).

25 березня 2014 року померла ОСОБА_4 (а.с. 12).

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді вищезазначеної квартири.

За життя ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений 31 січня 2000 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 217, в якому усе своє майно заповіла ОСОБА_1 (а.с. 13).

19 вересня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_4, померлої 25 березня 2014 року (а.с. 63 оберт), у звязку з чим 10 лютого 2016 року державним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 було видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на ? частину квартири за адресою: м. Дніпро, вул. Велика Діївська (вул. Братів Трофімових)АДРЕСА_2 (а.с. 81).

23березня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с. 85). Постановою державного нотаріуса Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори ОСОБА_9 від 23 березня 2016 року ОСОБА_1 було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину на ? частини спірної квартири (а.с. 21).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

На підставі ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно ч. 2 ст. 1236 ЦК України заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

У відповідності зі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього ж Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У відповідності з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

На підставі ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкуваннях» зазначено, що перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, що визначений статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує. При визначенні розміру обов'язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.

ОСОБА_2 має право на обовязкову частку в спадщині після смерті матері ОСОБА_4, померлої 25 березня 2014 року, оскільки на час її смерті він був пенсіонером за віком (а.с. 68).

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що спадкове майно, яке ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_1 у вигляді спірної квартири повинні успадковуватись двома спадкоємцями: позивачем та відповідачем, оскільки ОСОБА_2 згідно до закону має право успадкувати обовязкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту у розмірі половини частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом, тобто 1/4 (всю спадкову масу : на 2 спадкоємці = по 1/2 частки кожному; 1/2 частку : 2 = 1/4 обовязкова частка). Решту спадкової маси в розмірі (4/4 - 1/4 = ? частки) спадкує ОСОБА_1 за заповітом.

У положеннях п. 7 ОСОБА_10 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. за № 24-753/0/4-13 розяснено, що захист права на обов'язкову частку в спадщині може здійснюватись шляхом пред'явлення вимог про визнання права на обов'язкову частку в спадщині (ст. 1241 ЦК), перерозподіл спадщини (ст. 1280 ЦК), визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину (ст. 1301 ЦК).

Згідно ч. 1 ст. 1300 ЦК України на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне визнати свідоцтво про право на спадщину, видане 10 лютого 2016 року державним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 за реєстровим № 1-46, недійсним в ? частині.

На підставі викладеного та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкуваннях», ст. ст. 15-16, 1216-1218, 1223, 1225, 1235-1236, 1241, 1261, 1269-1270. 1300-1301 ЦК України, ст. ст. 10-11, 59-60, 88, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

ПозовнівимогиОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 держнотконтора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати недійсним в 1/4 частині свідоцтво про право на спадщину, видане Другою ОСОБА_3 державною нотаріальною конторою 10.02.2016 року ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини квартири, розташованої за адресою м. Дніпро, вул. Велика Діївська (вул. ОСОБА_11) АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4, померлої 25 березня 2014 року.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.В. Басова