Рішення № 64514193, 06.02.2017, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/5982/16-ц

Провадження № 2/591/511/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2017 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Кривцової Г.В.

при секретарі Кальченко М.В.

з участю позивача ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

11 листопада 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що 10.08.2016 року о 14-10 годині в м. Суми по вул. Г. Кондратьєва біля будинку № 167/1 сталася ДТП, під час якої ОСОБА_3, який керував належним йому автомобілем Toyota Land Cruiser н.з. ВМ5552АМ, не вибрав безпечної дистанції та швидкості, був неуважним та допустив зіткнення з належним позивачу ОСОБА_1 автомобілем ВАЗ 21043 н.з.ВМ7013АН під керуванням позивача, який рухався попереду та виконував поворот ліворуч.

Внаслідок ДТП автомобіль ВАЗ 21043 н.з.ВМ7013АН зазнав механічних пошкоджень, а позивач ОСОБА_2, яка була пасажиром автомобіля, отримала тілесні ушкодження.

Водія ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні даного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності постановою суду від 25.10.2016 року.

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 була застрахована в СК «Уніка», то позивачу було виплачене страхове відшкодування в розмірі 25000 грн., яке лише частково компенсувало матеріальну шкоду, завдану в результаті пошкодження автомобіля.

Однак, позивачі посилаються на те, що діями відповідача ОСОБА_3 їм було завдано не лише матеріальної , а і моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_1 вказує, що завдана йому моральна шкода полягає у душевних стражданнях, які він зазнав в звязку з пошкодженням його майна, втраті нормальних життєвих звязків та звичок, вимушених додаткових зусиль по організації його життя. Тривалий час після ДТП позивач не міг користувалися автомобілем, що завдає багато незручностей. Для вирішення питання про відшкодування завданої шкоди він вимушений був протягом 3-х місяців звертатися до різних інстанцій до патрульної поліції, страхової компанії, експертів, до прокуратури, до суду, та інших, на що витрачалося багато часу. Через пошкодження автомобіля в ДТП позивачі не змогли їздити на дачу, не зібрали врожай та не підготували земельну ділянку до зими. В звязку з ДТП позивач пережив нервовий стрес, відчуває депресію, втратив віру в завтрашній день, поставлений у скрутне матеріальне становище. Він морально страждає, хвилюється. Погіршився його стан здоровя, сон та самопочуття.

Позивач ОСОБА_2 зазначила, що завдана їй моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, які вона зазнала в звязку з отриманою травмою рід час ДТП. Після ДТП її витягували з автомобіля, і в цей же день 10.08.2016 року вона зверталась до торакального хірурга СОКЛ, де їй був встановлений діагноз забій грудної клітини справа, призначено лікування.

Позивач проходила амбулаторне лікування, стан її здоровя повністю не відновився, вона відчуває болі в грудях, їй важко дихати, через що змушена вживати ліки. Позивач вказує, що під час ДТП пережила сильний нервовий стрес, зявилися головні болі, підвищується тиск, погіршилося загальне самопочуття.

Позивачі оцінюють завдану моральну шкоду у розмірі по 10000 грн. кожний, просять стягнути вказані суми з ОСОБА_3, а також сплаченим кожний відповідачем судовий збір (а.с.6-8).

В судових засіданнях позивачі позов підтримали повністю, з вказаних у позові підстав.

Відповідач та його представник в судові засідання не зявились, подали письмові заперечення (а.с.55). Просять відмовити в задоволенні в повному обсязі, вважають, що факт завдання моральної шкоди позивачами не доведено, а розмір її є неспіврозмірним та значно завищеним.

Суд, заслухавши пояснення позивачів, дослідивши заперечення відповідача, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10.08.2016 року о 14-10 годині в м. Суми по вул. Г. Кондратьєва біля будинку № 167/1 сталася ДТП, під час якої ОСОБА_3, який керував належним йому автомобілем Toyota Land Cruiser н.з. ВМ5552АМ, не вибрав безпечної дистанції та швидкості, був неуважним та допустив зіткнення з належним позивачу ОСОБА_1 автомобілем ВАЗ 21043 н.з.ВМ7013АН під керуванням позивача, який рухався попереду та виконував поворот ліворуч.

Вказані обставини та вина водія ОСОБА_3 у вчиненні даного ДТП встановлена постановою Зарічного районного суду м. Суми від 25.10.2016 року, якою притягнуто ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с.9).

Відносини, що виникають у результаті завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, традиційно виділяють у спеціальний делікт у звязку з особливостями механізму завдання шкоди, а також умовами виникнення обовязку таку шкоду відшкодувати.

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди; наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного звязку між ними.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1ст.1188 ЦК Українишкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, вина відповідача ОСОБА_3 у вчиненні ДТП встановлена постановою Зарічного районного суду м. Суми від 25.10.2016 року, і ці обставини не підлягають доказуванню.

В постанові зазначено, що своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги п.п. 13.1, 12.1, 2.3.б ПДР.

Так, пунктом 2.3.б ПДР передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

Пунктом 12.1 ПДР встановлено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

У пункті 13.1 ПДР зазначено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Тобто, вимоги вказаних пунктів ПДР України передбачають повну відповідальність водія за його вибір в установлених межах безпечної швидкості руху, за врахування дорожньої обстановки, за невідволікання від керування автомобілем.

Хоча відносно водія ОСОБА_3 і була винесена постанова про закриття кримінального провадження від 14.10.2016 року, разом з цим, як вбачається з досліджених в судовому засіданні матеріалів справ про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України, останнім допущено порушення п.п. п.п. 13.1, 12.1, 2.3.б ПДР України та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України (а.с.9).

Вбачається, що будучи допитаним в судовому засіданні 25 жовтня 2016 року, під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 свою вину визнав (а.с.9).

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_2 під час ДТП отримала ушкодження, а саме: забій грудної клітини справа, в звязку з чим проходила амбулаторне лікування, що підтверджується висновком тора кального хірурга (а.с.10).

Так, відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а за змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

Відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в даному випадку надані суду докази дають підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачів завданої моральної шкоди.

Суд приходить до висновку, що внаслідок ДТП позивач ОСОБА_1 зазнав душевних страждань у звязку з пошкодженням його майна, що відповідно до ст. 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням обставин справи, ступеня вини відповідача, який вчинив правопорушення, глибини душевних страждань позивача, який пережив нервовий стрес в звязку з ДТП, погіршився його стан здоровя, протягом тривалого часу він вимушений був звертатися до різних установ за відшкодуванням шкоди, він не отримав навіть вибачення з боку відповідача за неправомірну поведінку, з урахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним задовольнити вимогу про відшкодування моральної шкоди та стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 5000 грн.

Крім того, суд приходить до висновку, що внаслідок ДТП позивачу ОСОБА_2 як пасажиру автомобіля було спричинено моральну шкоду у звязку з фізичним болем та стражданнями, яких вона зазнала у звязку з ушкодженням здоровя, що відповідно до ст. 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням обставин справи, ступеня вини відповідача, який вчинив правопорушення, глибини душевних страждань позивача, яка отримала забій грудної клітини, проходила лікування, пережила сильний нервовий стрес, погіршився загальний стан її здоровя, самопочуття та сон, з урахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним задовольнити вимогу про відшкодування моральної шкоди та стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 8000 грн.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволені, то з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачів підлягає стягненню понесений ними судовий збір в розмірі по 551,20 грн. на користь кожного позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн. та судовий збір в сумі 551,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 8000 грн. та судовий збір в сумі 551,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні під час проголошення рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення суду складено у пятиденний строк з дня закінчення розгляду справи.

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Г.В. Кривцова