Ухвала суду № 64514114, 06.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/809/17

Головуючий у першій інстанції Адамов А. С.

Доповідач Станкевич В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Станкевича В.А.

суддів - Сидоренко І.П.

- Сєвєрової Є.С.

при секретарі - Лопотан В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Ізмаїльської міської ради Одеської області, Ізмаїльського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа ОСОБА_7, про визнання права спадкування майнових прав забудовника, внесення змін та виключення забудовника-землекористувача із договору забудови та рішення Ізмаїльської міської ради про відвід земельної ділянки під будівництво житлового будинку, усунення спадкоємця від спадкування, оспорювання батьківства померлого спадкодавця, визнання факту належності документів, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання факту родинних відносин та спадкування прав забудовника, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 31 жовтня 2016 року, -

встановила:

12.04.2016 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовними вимогами, в яких просила суд визнати за нею право спадкування майнових прав померлого її чоловіка ОСОБА_8 на незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 виключити відповідача ОСОБА_5 із рішення Ізмаїльської міської ради №338/6 від 11.06.1980р. про відвід земельної ділянки під будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2 із забудовників та землекористувача; відсторонити відповідача ОСОБА_4 від спадкування після померлого ОСОБА_8; виключити запис про батьківство померлого спадкодавця ОСОБА_8 відносно ОСОБА_4

09.08.2016р. представник позивача надав доповнення позовних вимог, згідно яких просила суд замість прізвища «ОСОБА_7» у рішенні Ізмаїльської міської ради про відвід земельної ділянки №338/6 від 11.06.1980р. внести прізвище «ОСОБА_7», змінити прізвище у договорі забудови

Також в уточненнях від 15.09.2016р. позивач додатково зазначила, що просила суд визнати належність договору забудови та рішення виконкому Ізмаїльської міської ради №338/6 від 11.06.1980р. ОСОБА_8

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що підтримує усі раніше подані позовні вимоги як у первісному позові так і в уточненнях позовних вимог.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що ОСОБА_8 перебував у шлюбі з ОСОБА_5 (ОСОБА_5.) до 22.10.1980р. 11.06.1980р. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 рішенням Ізмаїльської міської ради №338/6 надана земельна ділянка по АДРЕСА_1 під будівництво житлового будинку.

За 4 місяця перебування у шлюбі вони разом нічого не побудували на зазначеній земельній ділянці. Отже будь-яких прав на житловий будинок вона не має та на нього не претендує.

10.01.2007 року між позивачкою та ОСОБА_8 було укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2. її чоловік помер. Після смерті її чоловіка ОСОБА_8 відкрилася спадщини на майнові права забудовника щодо незакінченого будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1

Після смерті чоловіка вона є спадкоємницею першої черги. Відповідач ОСОБА_4 теж звернулася до нотаріуса, як дочка померлого ОСОБА_8 з приводу оформлення спадщини. Проте, померлий ОСОБА_8 не є її батьком, а являється їй рідним дядьком. Померлий тяжко хворів та саме позивачка здійснювала його догляд. Відповідачка жодним чином не допомагала померлому. Також позивачка зазначила, що документи на забудову вказаного будинку помилково були надані ОСОБА_8, в той час як її чоловік мав прізвище ОСОБА_8, та саме йому було виділено землю під забудову за вказаною адресою.

29.06.2016 року відповідач ОСОБА_4 надала суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, в якій (з урахуванням уточнень) просила визнати за нею права забудовника на 1/2 частин будівлі, що розташована по АДРЕСА_1 Одеської області, які належали ОСОБА_8 та ОСОБА_7. А також у поданих уточненнях просила суд визнати факт родинних відносин між ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Позивач та його представник в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 не визнали та просили відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, надала до суду письмову заяву про визнання позову та розгляд справи без її участі.

Представник відповідача Ізмаїльської міської ради Одеської області в судовому засіданні пояснив, що рішення Ізмаїльської міської ради №338/6 від 11.06.1980р. прийнято законно, у зв'язку з чим неможливо виключити ОСОБА_5 із забудовників та землекористувачів згідно цього рішення та змінити його. Щодо вирішення інших позовних вимог залишила питання на розсуд суду.

Представник відповідача відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області в судовому засіданні та письмових запереченнях пояснив, що є актовий запис про народження №1140 від 23.09.1983р., складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області стосовно ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1. Державна реєстрація народження проведена відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України - зі слів матері. У зв'язку з чим, оспорювання батьківства у даному випадку неможливо.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_4 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнали та просили відмовити у задоволенні позову, оскільки згідно свідоцтва про її народження ОСОБА_8 значиться її батьком та спадщину після його смерті вона прийняла шляхом подачі до нотаріуса відповідної заяви. ЇЇ дідусь ОСОБА_7 відмовився від прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_8 на її користь. В письмових запереченнях, наданих суду 29.06.2016 року зазначала, що позивач ОСОБА_3 може претендувати тільки на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1. Свої позовні вимоги за зустрічним позовом підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Третя особа, ОСОБА_7, наголосив на тому, що він є рідним батьком ОСОБА_8; ОСОБА_4 є онукою ОСОБА_7 (донькою його доньки) та племінницею ОСОБА_8 Також ОСОБА_7 зазначив, що ОСОБА_3 не будувала будинок, що входить до спадкової маси. ОСОБА_7 відмовився від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_12 надавши відповідну заяву до нотаріальної контори. Позовні вимоги ОСОБА_13 підтримував у повному обсязі.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 31 жовтня 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Ізмаїльської міської ради Одеської області, Ізмаїльського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа ОСОБА_7, про визнання права спадкування майнових прав забудовника, внесення змін та виключення забудовника-землекористувача із договору забудови та рішення Ізмаїльської міської ради про відвід земельної ділянки під будівництво житлового будинку, усунення спадкоємця від спадкування, оспорювання батьківства померлого спадкодавця, визнання факту належності документів задоволений частково.

Визнано факт того, що особа ОСОБА_8, зазначена у договорі від 1980 року (червень) про надання на праві безстрокового користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 для зведення житлового будинку та рішенні виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради народних депутатів від 11.06.1980р. за №338/6 про відвід земельної ділянки під будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_8.

Визнано ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом правонаступником прав та обов'язків забудовника ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання факту родинних відносин та спадкування прав забудовника задоволений.

Встановлений факт родинного зв'язку між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а саме встановлений факт того, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3., є батьком ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 10.09.2015р.

Визнано ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом правонаступником прав та обов'язків забудовника ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межax доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради народних депутатів від 11.06.1980 року №338/б земельна ділянка площею 600 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1, виділена під індивідуальне будівництво житлового будинку ОСОБА_8 та ОСОБА_9, та зобов'язано ОСОБА_8 та ОСОБА_9 оформити технічну документацію у відповідних органах.

З інвентарної справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради народних депутатів від 11.06.1980 року №338/б земельна ділянка була виділена за заявою ОСОБА_8 та саме ОСОБА_8 (без зазначення ОСОБА_9 та на прізвище «ОСОБА_9», а не «ОСОБА_9»). Причини наявності рівнобіжностей у рішеннях за одним номером та датою судом не встановлено, та учасниками спору не пояснено. Докази внесення змін до вказаного рішення відсутні.

Копією договору від 1980 року (червень) підтверджується, що забудовникам ОСОБА_8 та ОСОБА_14 надано на праві безстрокового користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 для зведення житлового будинку.

Як вбачається із листа виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 08.11.2004р. Ч-576 забудовниками згідно рішення № 338/6 є ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Згідно довідки Ізмаїльського МБТІ №1703 від 01.12.2008р. домоволодіння по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_8 із готовністю 95%.

У наданих Ізмаїльською міською радою матеріалів, на підставі яких приймалося рішення №338/6 від 11.06.1980р. (довідки, заяви, тощо), зазначено прізвище особи щодо якої здійснювався процес оформлення відповідних документів - «ОСОБА_7», також подавалися документи від імені ОСОБА_9

При таких обставинах суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що ОСОБА_8, зазначений у договорі від 1980 року (червень) про надання на праві безстрокового користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 для зведення житлового будинку та рішенні виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради народних депутатів від 11.06.1980р. за №338/6 про відвід земельної ділянки під будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_8. Вказаний договір було укладено саме із спадкодавцем та рішення № 338/6 було винесено саме стосовно спадкодавця.

Судом також встановлено, що спадкодавець ОСОБА_8 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі до 22.10.1980 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 22.10.1980 року, виданим відділом (бюро) записів актів громадянського стану виконавчого комітету Ізмаїльської міської Ради депутатів трудящих.

З технічною документацією на будівлю підтверджується, що її окремі споруди зводилися вже після розірвання шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_5

З пояснень свідків ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_3 вбачається, що будинок за адресою АДРЕСА_1 будував померлий із своєю колишньою дружиною ОСОБА_19, а флігель та газ проводили разом із позивачкою. ОСОБА_8 хворів, однак не був лежачим, ходив, останній рік не виходив за межі подвір'я. Свідок зазначила, що ОСОБА_7 є рідним батьком ОСОБА_8; відповідачка ОСОБА_4 є племінницею спадкодавця. Певний період із колишньою своєю дружиною мав намір офіційно удочерити її, однак не зробили це. ОСОБА_20 не приймала участі у будівництві будинку, та не жила з померлим, коли будувався будинок.

Померлий ОСОБА_8 був рідним сином ОСОБА_7 та дядьком ОСОБА_12

Свідок ОСОБА_21, зазначила, що ОСОБА_7 є двоюрідним братом її чоловіка. Зазначила, що ОСОБА_12 є племінницею померлого, однак він мав бажання її удочерити, однак не здійснив це через непорозуміння із попередньою дружиною. Померлий, не був у безпорадному стані, до смерті пересувався сам, їздив на велосипеді, часто приходив в гості до ОСОБА_12 ОСОБА_12 допомагала йому, ходила в гості, допомагала ремонт робити в квартирі. Померлий ОСОБА_8 був рідним сином ОСОБА_7, народився у нього в домі та з самого народження проживав із ОСОБА_7

Допитана у якості свідка ОСОБА_15 (сестра спадкодавця, мати ОСОБА_12, та донька ОСОБА_7.) зазначила, що рідний батько ОСОБА_22 помер. Померлий є рідним дядьком ОСОБА_12 ОСОБА_8 не мав дітей та хотів удочерити ОСОБА_12. Він дав дозвіл на внесення свого прізвища та по батькові у свідоцтво про народження ОСОБА_12. Сам забирав з пологового будинку ОСОБА_12 та свідоцтво про народження. Відмінності у прізвищах ОСОБА_12 та ОСОБА_7 виникли у зв'язку із тим, що її та померлого мати мала прізвище ОСОБА_12, а батько - ОСОБА_7. Спадкодавець останнім часом хворів, однак не був лежачим. Дім був побудований ще до позивачки. На проведення газового обладнання померлий присилав гроші. Добудови до будинку допомагала робити, в т.ч. і ОСОБА_12. Померлий займався вихованням племінниці, допомагав їй. ОСОБА_12 проживала увесь час з народження разом із матір'ю та бабусею, та не проживала з ОСОБА_8. Померлий приходив до батьківської хати в гості до сестри та племінниці.

Відповідно заяви ОСОБА_5 до Ізмаїльської міської ради від 11.04.2016р., остання не приймала участі у будівництві будинку на виділеній землі, будь-яких прав на вказаний будинок та на землю не пред'являла.

Оскільки будь-яких вимог щодо вказаної будівлі ОСОБА_5 не висловлювала, а з її боку права позивача жодним чином не порушувалися та не оспорювалися. Будь-яких доказів щодо будівництва ОСОБА_9 зазначеної будівлі та наявності її прав на зазначену будівлю в матеріалах справи не має, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність будь-яких прав ОСОБА_5 на споруду, що знаходиться по АДРЕСА_1..

Між тим суд першої інстанції правильно вважав, що незважаючи на викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 щодо зміни та виключення забудовника-землекористувача із договору забудови від 06.1980р. та рішення Ізмаїльської міської ради про відвід земельної ділянки під будівництво житлового будинку №338/6 від 11.06.1980р.

Те, що ОСОБА_9 не приймала участь у будівництві будинку жодним чином не може свідчити про незаконність договору забудови та рішення про виділення земельної ділянки, а лише свідчить про те, що у неї не виникло прав на зведену на вказаній землі споруду. На момент винесення оскаржуваного рішення воно було законним, приписам законодавства не суперечило, а отже не підлягає зміні чи скасуванню.

Щодо встановлення факту родинного зв'язку між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а саме факту того, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3., є батьком ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 10.09.2015р.

Відповідно до ст. 256 ЦПК України розгляд справ про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами віднесено до компетенції суду.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я та по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям , по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

У п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.1998 року) «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.

Оскільки під час розгляду справи судом вказаний факт родинного зв'язку між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнавався усіма сторонами (у тому числі ОСОБА_3) та не оспорювався, що також було підтверджено поясненнями свідків та наявними у матеріалах справи письмовими доказів, даний факт підтвердив і сам ОСОБА_7 то суд першої інстанції обґрунтовано вважав доведеним факт родинного зв'язку між ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Крім того, факт того, що ОСОБА_7 є батьком померлого ОСОБА_8 зазначався ОСОБА_3 і у первісній позовній заяві.

Щодо вимог позивача про виключення із актового запису про народження ОСОБА_12 даних про батька ОСОБА_8

Відповідно до ст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю України, чинного на момент здійснення актового запису про народження ОСОБА_12, походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір'ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану. В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 55 Кодексу про шлюб та сім'ю України, якою визначений порядок запису батьків, які не перебувають у шлюбі між собою, якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, запис про матір дитини провадиться за заявою матері, а запис про батька дитини - за спільною заявою батька і матері дитини, або батько записується згідно з рішенням суду. В разі смерті матері, визнання матері недієздатною, позбавлення її батьківських прав, а також при неможливості встановити місце її проживання, запис про батька дитини провадиться за заявою батька. При народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень провадиться за прізвищем матері, ім'я, по батькові та національність батька дитини записуються за її вказівкою.

Як вбачається з аналізу вказаних правових норм, внесення інформації про батька дитини, якщо батьки не перебувають у шлюбі, можливе лише за наявності заяви батька, спільної заяви батьків, рішення суду.

Судом встановлено, що згідно актового запису про народження № 1140 від 23.09.1983р., який складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області стосовно ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, державна реєстрація народження проведена відповідно до ч. 1 ст. 55 КШтС України, тобто у графі батько ОСОБА_8 записаний зі слів матері ОСОБА_12

Як вбачається із показів свідків та визнається ОСОБА_12, ОСОБА_8 не є її біологічним батьком.

Будь-яких доказів наявності заяви батька, спільної заяви батьків, рішення суду щодо встановлення (визнання) спадкодавця ОСОБА_8 батьком ОСОБА_12 суду не надано та про їх наявність не повідомлено.

Факт зазначення у свідоцтві про народження ОСОБА_12 у якості батька ОСОБА_8 не є доказом родинних зв'язків її з спадкодавцем як доньки та батька, з огляду на те, що вказаний запис зроблений зі слів матері, а прізвище - за прізвищем матері, що збігається із прізвищем спадкодавця.

При таких даних суд першої інстанції правильно вважав, що не потребує доведення або спростування факт того, що ОСОБА_8 не є батьком ОСОБА_12, а тому вимога позивача про оспорювання батьківства спадкодавця щодо відповідача та виключення із актового запису даних про померлого як про батька ОСОБА_12 є безпідставною, оскільки актовий запис не містить таких даних; данні про батька вказані зі слів матері.

На підставі наведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовна вимога про виключення даних про батька із актового запису ОСОБА_12 задоволенню не підлягає.

Згідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 1 ст.1265 ЦК України визначено, що у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1274 ЦК України визначено, що спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги ч.2).

Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_4 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління в Одеській області, ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Після смерті ОСОБА_8 згідно ст. 1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкову масу, до якої входять майнові права забудовника на незакінчений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1

За життя спадкодавець заповіту не залишав, що підтверджено інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 42554111 від 23.12.2015р., згідно якої інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_8, відсутня.

Осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_8 відповідно до ст. 1241 ЦК України, немає.

Спадщину після смерті ОСОБА_8 позивач ОСОБА_3 прийняла фактично, оскільки на день смерті спадкодавця, час відкриття спадщини, проживала та була зареєстрована зі спадкодавцем за однією адресою, що підтверджено довідкою Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради від 14.09.2015р. за №3497.

До приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області звернулися: 09.12.2015р. ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_8; 02.03.2016р. ОСОБА_7 із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_8 на користь ОСОБА_12; 11.03.2016р. ОСОБА_3 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_8

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_12 не має права на спадщину після смерті ОСОБА_8 як спадкоємець першої черги (з огляду на те, що не є донькою спадкодавця).

Між тим суд першої інстанції встановив, що як племінниця померлого вона має право на спадщину відповідно до заяви батька спадкодавця ОСОБА_7, якою він відмовився від прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_8 на користь онуки ОСОБА_12

Письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльської нотаріальної округу Одеської області Єфіменко М.Д. за №02-14/168 від 21.03.2016 року, позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку із тим, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відсутній документ, який підтверджує право власності спадкодавця на спадкове майно.

Наданий примірник договору про забудову не посвідчений у встановленому законом порядку. Також повідомлено, що 09.12.2015 року було заведено спадкову справу № 91/2015 року, після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Із заявою про прийняття спадщини звернулася дочка померлого - ОСОБА_12, звернувся батько померлого ОСОБА_7, але свідоцтво про народження сина не надавалося. Також вбачається розбіжність у прізвищах усіх спадкоємців.

Суду не було надано доказів, що житловий будинок АДРЕСА_1 є закінченим будівництвом, введений в експлуатацію та належним чином зареєстрований.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року встановлено, якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки входять до складу спадщини.

Стаття 331 ЦК України в редакції до часу смерті встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. З моменту прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації виникає і право власності на цей об'єкт, яке може бути об'єктом спадкування.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», прийняття в експлуатацію закінчених об'єктів полягає у підтверджені державними приймальними комісіями готовності об'єкта до експлуатації за його цільовим призначенням відповідно до будівельних норм та правил.

Отже, саме із цього моменту новостворене майно з категорії побудови переходить до категорії майна як об'єкта цивільного права.

При цьому відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення піддягають державній реєстрації.

Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Отже, на відміну від об'єктів цивільних прав (речей, майна, майнових прав тощо), об'єктами спадщини за ЦК України 2003 року є права та обов'язки, в тому числі об'єкти цивільних прав, які належали особі на час смерті, право власності або права за договором, якщо ці права не пов'язані з особою спадкодавця.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015р. № 6-641цс15

Таким чином враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги щодо спадкування обома із спадкоємців - ОСОБА_3 та ОСОБА_12 в порядку спадкування за законом майнових прав забудовника ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 кожна є правомірними.

Що стосується позовних вимог про усунення ОСОБА_12 від спадкування у зв'язку тим, що вона не є донькою померлою, то суд першої інстанції правильно вказав, що підстави для усунення особи від спадкування визначені у ст.1224 ЦК України.

Дана стаття не може бути застосована при відсутності визначених у неї умов та не наголошення на неї позивачкою з наданням відповідних доказів.

В п. 5 ст.1224 ЦК України визначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що правило ч. 5 ст. 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Крім цього, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Стаття 57 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України: належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Ч. 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак як встановлено судом, підтверджено показами свідків та поясненнями сторін, спадкодавець не знаходився у безпорадному стані. Доказів, які б спростовували зазначене суду не надано. Наявність у спадкодавця перед смертю хвороб не підтверджує того, що він знаходився у безпорадному стані. Крім того, судом встановлено, що останній міг самостійно пересуватися та виходити на подвір'я, що свідчить про відсутність його безпорадного стану.

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 10 ААВ №731868 ОСОБА_8 був інвалідом ІІ групи, однак йому був показаний труд не пов'язаний з фізичними напругами та довгою ходою.

Не надано позивачкою доказів ухилення відповідачки від надання допомоги спадкодавцеві, яке б полягало в умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю.

Крім того, сама позивачка зазначала, що померлий будь-якої допомоги від ОСОБА_12 не просив.

При таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги щодо усунення ОСОБА_4 від спадкування безпідставні та не підлягають задоволенню.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги переконливими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3- відхилити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 31 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий : В.А. Станкевич

Судді І.П. Сидоренко

Є.С. Сєвєрова