Ухвала суду № 64514076, 31.01.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/297/17

Головуючий у першій інстанції Мурзенко М. В.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 30

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого-судді: Дрішлюка А.І., суддів: Гірняк Л.А., Сєвєрової Є.С.,

при секретарі судового засідання Поліхранової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23.11.2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Одеський завод будівельно-обробних машин» до ОСОБА_2, за участю третьої особи Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» - «Про відшкодування шкоди», -

ВСТАНОВИЛА:

05.02.2016 року ПАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин» звернулось до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, по якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ПАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин» суму відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП з вини відповідача, у розмірі 31 423,96 грн., витрати по проведенню експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 1 824,17 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 грн. (а.с. 2-4).

Рішенням Малиновського районного суду від 23.11.2016 року позов ПАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин» було задоволено, зокрема, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин» на відшкодування шкоди 33 248 грн. 13 коп., а також судовий у розмірі 1378 грн. (а.с. 169-171).

08.12.2016 року ОСОБА_2, не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу на нього, по якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на його необґрунтованість, незаконність, а також на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт ОСОБА_2 посилається на те, що позивач ПАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин», звертаючись до страховика, не надав йому висновок експертизи, а також вказав менший розмір заподіяної шкоди, ніж був встановлений висновком експертизи, у зв'язку з чим судом першої інстанції під час ухвалення рішення був невірно визначений розмір заподіяної шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дослідивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, підтвердженими належними письмовими доказами. З таким висновком погоджується колегія суддів та відхиляючи доводи апеляційної скарги вважає необхідним вказати наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 27.08.2015 року о 14 год. 00 хв. на регульованому перехресті по вул. Бабеля та вул. Балківської в м. Одесі сталась ДТП за участю автомобіля марки «Субару», д/н НОМЕР_1 під управлінням відповідача ОСОБА_2 та автомобіля марки «Шкода», д/н НОМЕР_2, що належить позивачу - ПАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин» під керуванням ОСОБА_3 (а.с. 6).

Постановою Ренійського районного суду Одеської області від 12.11.2015 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с. 46-47), що також підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, який міститься в адміністративних матеріалах № 510/873/15-П.

Автомобіль марки «Шкода», д/н НОМЕР_2 на праві власності належить позивачу - ПАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин», що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 49).

Внаслідок зіткнення, автомобіль марки «Шкода», д/н НОМЕР_2, належний позивачу ПАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин», отримав механічні ушкодження, розмір матеріальних збитків складає 75 423 грн. 96 коп., що підтверджується висновком № 30903150 від 26.09.2015 року експертного автотоварознавчого дослідження, виконаний експертом ТОВ «ХАВК ХОЛДИНГ» (а.с. 7-30), вартість послуг зі складання висновку становить 1 824 грн. 17 коп., що підтверджується копією акту приймання-передачі наданих послуг №ЯЧ-000424 (а.с. 45).

Відповідач ОСОБА_2 про час, дату та місце проведення вказаного дослідження сповіщався шляхом направлення телеграми (а.с. 24).

На момент ДТП цивільна відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована третьою особою ПрАТ «СГ «ТАС», згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ3523629 від 30.10.2014 року (а.с. 50).

10.11.2015 року позивач ПАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин» звернулось до ПрАТ «СГ «ТАС» з заявою про страхове відшкодування (а.с. 48).

Частково шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, позивачу ПАТ «Одеський завод будівельно-обробних машин» було відшкодовано третьою особою ПрАТ «СГ «ТАС» у розмірі 44 000 грн., з урахуванням франшизи у розмірі 1000 грн., що підтверджується копією розрахунку суми страхового відшкодування (а.с. 52, 104, 105).

Дана обставина не оскаржується та визнається сторонами.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції правильно виходив з положень статті 1194 ЦК України, згідно з якою особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_2 щодо невірного визначення розміру шкоди судом першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Розмір завданої шкоди визначено судом, виходячи з неспростованого відповідачем ОСОБА_2 висновку № 30903150 від 26.09.2015 року експертного автотоварознавчого дослідження, виконаного експертом ТОВ «ХАВК ХОЛДИНГ» (а.с. 7-23).

При цьому з матеріалів справи вбачається, що за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 у справі була призначена судова автотоварознавча експертиза, на вирішення якої були поставлені питання щодо визначення розміру матеріального збитку (шкоди), завданої автомобілю позивача (а.с. 112-113), проте її не було проведено через відмову відповідача від сплати її вартості (а.с. 123, 124), та представнику відповідача було роз'яснено наслідки відмови від сплати експертизи, можливість звернутись до суду з клопотанням про призначення нової експертизи, проте представник відповідача наданим йому законом правом не скористався, посилаючись на відсутність можливості сплати вартості експертизи.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоду. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 1 ст. 1187 ЦК України).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (ст. 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (ст. ст. 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено ст. 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик, при цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас, така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом з тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість, страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.

Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами 1 та 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб.

Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому доособи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди.

В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі ст. 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст. 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (ст. ст. 36, 37 Закону № 1961-IV). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за ст. 1194 ЦК України.

Таким чином розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно ст. 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди) відповідальності.

Вищезазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України № 6-2808цс15-1 від 20.01.2016 року.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно задовольнив позов та стягнув різницю відшкодування завданої шкоди з відповідача ОСОБА_2 як різницю між фактичним розміром шкоди, завданої позивачу, та страховим відшкодуванням, яка складає 31 423 грн. 96 коп. (75 423 грн. 96 коп. - 44 000 грн. 00 коп.).

Позивач на власний розсуд обрав спосіб здійснення свого права, оскільки потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному.

Таким чином, необґрунтованими є доводи апелянта щодо невірно визначеного судом першої інстанції розміру заподіяної шкоди через звернення позивача до страховика з заявою про страхове відшкодування, з зазначенням меншого розміру шкоди, ніж було визначено висновком експертизи.

Інших доводів апеляційна скарга не містить, а тому колегія суддів залишає рішення суду першої інстанції згідно зі ст. 308 ЦПК України без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23.11.2016 року - відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23.11.2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.І. Дрішлюк

Л.А. Гірняк

Є.С. Сєвєрова