Рішення № 64513963, 06.02.2017, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа №515/1940/16-ц

Провадження №2/515/84/17

Татарбунарський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 р. Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Чебан А.П.,

за участі секретаря Дечевої І.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

21 листопада 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просило стягнути з неї заборгованість за кредитним договором на загальну суму 12 991грн. 22коп. В обґрунтування позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" зазначило, що 29 листопада 2013 року між банком та відповідачем укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, за якою ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 6 122грн. 43коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 30.11.2015. За умовами основного договору приєднання відповідач взяла на себе зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також щодо оплати комісії. У порушення умов договору приєднання ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконала, що призвело до виникнення заборгованості станом на 06.11.2016 року у розмірі 12 991грн. 22коп. Посилаючись на те, що відповідач продовжує ухилятися від виконання договірних зобов'язань, позивач вважав, що є підстави для стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у зазначеному розмірі.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Представник позивача надав письмову заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримав та проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с.38).

Відповідач в судові засідання неодноразово не зявлялася. Відповідно до довідки Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 24 листопада 2016 року (а.с.46), ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, однак на території Дивізійської сільської ради не проживає. Судові повістки, відповідно до вимог ч.9 ст.74 ЦПК України, надсилалися відповідачу шляхом опублікування оголошення в пресі, а тому в силу абз.5 ч.5 ст.74 ЦПК України вважається, що судові виклики вручені їй належним чином (а.с.а.с.63,66). ОСОБА_2 причини своїх неявок суду не повідомила, заяви про розгляд справи у її відсутність або заперечення проти позову суду не надала. Оскільки немає відомостей про причину неявки відповідача, на підставі ч.4 ст.169 та ст.224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутність та ухвалити по справі заочне рішення, згідно наявних доказів, на що позивач згоден.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні письмові докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 19 серпня 2008 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 укладено договір приєднання, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит установленого ліміту на платіжну картку зі сплатою річних відсотків на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії кредитної картки. Погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами у розмірі 7% від суми заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше суми залишку заборгованості. Договір складається із заяви ОСОБА_2 про приєднання, умов і правил надання банківських послуг (далі - Умови та правила), правил користування платіжною карткою та тарифів банку (а.с.а.с.6,8-31,56). При порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500грн. та 5% від суми позову (п.2.1.1.7.6 умов та правил).

Судом також встановлено, що 29 листопада 2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі - Угода), за змістом якої ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 6 122грн. 45коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.7).

Зі змісту Угоди вбачається, що Генеральна угода разом з Умовами та правилами, а також тарифами банку складають між позивачем та відповідачем кредитний договір.

Відповідно до пп.1.1.1 п.1.1 Угоди суму заборгованості, яка виникла в період з дати надання кредиту, зменшено по сплаті процентів на 96грн. 02коп.

Згідно з п. 2.1 Угоди відповідач отримує кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 6 122грн. 45коп. зі сплатою 1,5% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту на строк 24 місяці, тобто з 29.11.2013 року по 30.11.2015 року. Погашення заборгованості відбувається шляхом сплати щомісячних платежів в сумі 306грн. 37коп., починаючи з «1» по «25» число кожного місяця з кінцевою датою погашення заборгованості до 30.11.2015 року.

Сторони також дійшли згоди, що при порушенні позичальником строків погашення заборгованостей, вказаних в цій Генеральній угоді, Умовах та правилах, більше, ніж на 31 день, по зобовязанням, строк яких настав, строком повернення кредиту вважається 32-й день з моменту виникнення порушення.

Згідно з п.2.2. Угоди заборгованість по кредиту, починаючи з 32-го дня вважається простроченою, у звязку з чим позичальник має сплатити банку штраф у розмірі 96грн. 02коп.

Згідно з п.2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг ОСОБА_2 зобов'язалася погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1.1.5.7 зазначених правил встановлено, що володілець карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафта.

Правила користування платіжною карткою викладені у розділі 2 умов та правил надання банківських послуг та є їх невід'ємною частиною.

Відповідно до п.2.1.1.12.11 цих правил банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленій банком частці у разі невиконання боржником своїх боргових зобов'язань та інших обов'язків за договором.

З наданого ПАТ КБ "Приватбанк" розрахунку вбачається, що ОСОБА_2 припинила виконання грошових зобов'язань, допустивши станом на 06.11.2016 року виникнення заборгованості по кредиту в загальному розмірі 12 991грн. 22коп., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 5 174грн. 81коп., заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 2 545грн. 46коп. Припинення виконання ОСОБА_2 договірних зобов'язань призвело також до виникнення заборгованості за пенею та комісією у розмірі 5 174грн. 75коп. та штрафу у розмірі 96грн. 20коп. (а.с.а.с.4-4 «зворот»).

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами з зобов'язальних правовідносин, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст.16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, до яких відноситься примусове виконання обовязку в натурі (п.5 ч.2 ст.16 ЦК).

Визначення поняття зобовязання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України. Так, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з нормами ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у визначений у зобовязанні строк.

Договором, відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст.634 ЦК).

За ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). При цьому у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст.611 ЦК ).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначені у ст.1050 ЦК України. Зокрема, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинками (розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_2 допустила виникнення заборгованості, та, відповідно, порушила договірні зобовязання, у банка виникло право вимагати повернення наданих кредитних коштів та сплати процентів із застосуванням передбачених договором штрафних санкцій. Відтак, суд вважає, що позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем відповідно до платіжного доручення №PROM1ВКLHW від 11.11.2016 року (а.с.1) в сумі 1 378 грн. 00 коп. та витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик останньої (а.с.а.с.61-69) в сумі 540 грн., згідно вимог ч.1 ст.88 ЦПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.3,10,11,14, 57-60, 64, 88, 158, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії КК №815329 виданий Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області 05.02.2002 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, вул.Набережна Перемоги, 50, м.Дніпро, 49094) заборгованість за кредитним договором без номеру від 29.11.2013 року у загальному розмірі 12 991 (дванадцять тисяч девятсот девяносто одна) гривня 22коп., що складається з: 5 174 (пяти тисяч ста семидесяти чотирьох) гривень 81коп.- заборгованості за кредитом, 2 545 (двох тисяч пятсот сорок пять) гривень 46коп. - заборгованості за процентами за користування кредитом, 5 174 (пяти тисяч ста семидесяти чотирьох) гривень 75коп.- заборгованості за пенею та комісією, 96 (девяносто шість) гривень 20коп. - штрафу.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії КК №815329 виданий Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області 05.02.2002 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір в сумі 1378 (однієї тисячі трьохсот семидесяти восьми) грн. та витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача у сумі 540 (пятсот сорок) грн., а всього 1 918 (одна тисяча девятсот вісімнадцять) грн. 00 коп.

Рішення є заочним та може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання ним копії цього рішення. Форма та змісти заяви про перегляд заочного рішення повинна відповідати ст.229 Цивільного процесуального кодексу України.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Згідно з загальним порядком рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд Одеської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Чебан