Ухвала суду № 64512926, 06.02.2017, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження: 4-с/484/1/17

Справа № 484/1969/14-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2017 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Мельничука О.В.

секретаря судового засідання - Голубкової Н.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла скарга ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця Первомайського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_3 неправомірними та визнати протиправною і скасувати постанову державного виконавця Первомайського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_3 № 45037604 від 16.07.2016 року про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 13784,60 грн.

Скарга мотивована тим, що 16.03.2016 року ОСОБА_1 дізналась про те, що відкрите виконавче провадження на підставі заочного рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13.06.2014 року і 17.03.2016 року нею було погашено заборгованість по кредитному договору. 29.09.2016 року ОСОБА_1 написала заяву про ознайомлення з виконавчим провадженням і 05.10.2016 року ознайомилась з ним. При цьому їй стало відомо, що старшим державним виконавцем Первомайського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_3 Т.О.16.07.2016 року було винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 13784,60 грн.

Ніяких доказів того, що ОСОБА_1 була повідомлена державним виконавцем про відкриття виконавчого провадження 10.10.2014 року і що їй надано строк для добровільного виконання в матеріалах виконавчого провадження немає, а тому у державного виконавця не було ніяких підстав для стягнення виконавчого збору, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній ним в постанові від 28.01.2015 року №3-217гс14, де вказано що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець повязує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

З постановою державного виконавця від 16.07.2016 року ОСОБА_1 ознайомилась 05.10.2016 року і 13.10.202016 року була подана скарга на дії державного виконавця в порядку ЦПК України, однак ухвалою 18.10.2016 року суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області відмовив у прийнятті скарги, розяснивши скаржнику, що вона має право звернутись з відповідним адміністративним позовом до адміністративного суду. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, однак ухвалою судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.11.2016 року у відкритті провадження в адміністративній справі було відмовлено і розяснено, що розгляд поданої заяви віднесено до юрисдикції цивільного судочинства, в порядку ст. 383 ЦПК України, в звязку з чим ставиться питання про поновлення строку оскарженні дії державного виконавця, пропущеного з поважних причин.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 скаргу підтримали і просили її задовольнити.

В судовому засіданні старший державний виконавець Первомайського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_3 просила в задоволенні скарги відмовити вказавши, що 10.10.2014 року було відкрите виконавче провадження на підставі виконавчого листа від 04.07.2014 року, виданого Первомайським міськрайонним судом про звернення стягнення на предмет іпотеки ОСОБА_1 і в той же день винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а отже були вжиті заходи примусового виконання рішення. Вказані постанови направлені боржнику, про що свідчить список згрупованих поштових відправлень від 15.10.2014 року і таким чином боржник був належним чином повідомлений.

28.09.2016 року боржник надала до відділу ДВС повідомлення банку про погашення заборгованості і 04.10.2016 року державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, а постанова від 16.07.2016 року про стягнення виконавчого збору винесена в окреме провадження та відповідно винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, які боржником були отримані особисто 05.10.2016 року.

Таким чином, боржник був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження та надання йому строку на добровільне виконання.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Ст. 383 ЦПК України передбачає, що сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Ст. 385 ЦПК України передбачає що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

В судовому засіданні встановлено, що постановою від 16.07.2016 року, яка оскаржується, ОСОБА_1 була ознайомлена 05.10.2016 року і в десятиденний термін звернулась до суду із відповідною скаргою, але скарга судом була не прийнята, тому суд вважає, що строк звернення пропущено з поважної причини і підлягає поновленню.

Із копій постанов про відкриття виконавчого провадження від 10.10.2014 року (а.с.32-33) та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.10.2014 року (а.с.35) видно, що за виконавчим листом №2/484/879/14 виданого 04.07.2014 року Первомайським міськрайонний судом Миколаївської області звернено стягнення у межах 137846,44 грн. кредитної заборгованості ОСОБА_4 на предмет іпотеки у вигляді квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1. Боржнику надано 7 днів для самостійного виконання рішення суду і в той же день накладено арешт на вказану квартиру згідно заяви стягувача. Згідно копії листа від 10.10.2014 року (а.с.30-31) постанова про відкриття виконавчого провадження направлена ОСОБА_1 на адресу: вул. Чкалова, 39 в м. Первомайськ 15.10.2014 року згідно списків згрупованих поштових відправлень (а.с.36,37), а данні про направлення постанови про накладення арешту відсутні.

Із копій квитанцій про здійснення операції від 17.03.2016 року видно, що ОСОБА_1 перерахувала ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 137846,44 грн. в погашення заборгованості по кредиту ( а.с.8) та 3654 грн. в погашення судових витрат (а.с.9), які вона надала державному виконавцю 28.09.2016 року за твердженням останньої та заявою ОСОБА_1 від 28.09.2016 року ( а.с.40).

16.07.2016 року старшим державним виконавцем Первомайського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_3 винесено постанову про стягнення виконавчого збору, в якій вказано що 10.10.2014 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2/484/879/14 виданого 04.07.2014 року Первомайським міськрайонний судом Миколаївської області звернено стягнення у межах 137846,44 грн. кредитної заборгованості ОСОБА_4 на предмет іпотеки у вигляді квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1. Запропоновано боржнику виконати в добровільному порядку в строк до 03.10.2016 року. Боржником у вказаний строк виконавчий лист не виконано, а тому постановлено стягнути з неї виконавчий збір в розмірі 13784,60 грн. (а.с.22). З вказаною постановою ОСОБА_1 була ознайомлена 05.10.2016 року.

Таким чином, ОСОБА_1 було надано строк до 03.10.2016 року для добровільного виконання виконавчого документа і 28.09.2016 року вона надала підтвердження державному виконавцю про здійснене добровільне виконання, в звязку з чим суд знаходить що у державного виконавця не було підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору відповідно до ст.. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 04.11.2010 року) в тому скарга обґрунтована і підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 208, 209, 210, 385, 386, 387 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Поновити строк подання скарги до суду як пропущений з поважних причин.

Визнати дії державного виконавця Первомайського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_3 неправомірними та скасувати постанову державного виконавця Первомайського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_3 № 45037604 від 16.07.2016 року про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 13784,60 грн.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

СУДДЯ: підпис.

Згідно з оригіналом. Суддя: