Рішення № 64512840, 02.02.2017, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/767/16-ц

Провадження № 2/486/29/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого - судді Савіна О.І.,

при секретарі - Зацепіній І.О., Архіповій К.В.,

з участю: позивачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: Виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради Миколаївської області,про визнання права на користування та вселення в житлове приміщення,

В С Т А Н О В И В:

08.07.2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа: Виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, про визнання права на користування та вселення в житлове приміщення.

В позовній заяві вказують, що з 27.10.2006 року ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1. Разом з ним в вказаній квартирі зареєстрована його мати - ОСОБА_4 та був зареєстрований його батько - ОСОБА_5 До 2015 року всі вони були співвласниками квартири та кожному з них належало по 1/3 її частці.

В 2015 році ОСОБА_1 та ОСОБА_5 продали свої частки ОСОБА_4 ОСОБА_5 знявся з реєстрації та виселився з квартири. ОСОБА_1 залишився проживати в спірній квартирі та вона є його єдиним житлом.

30.03.2016 року ОСОБА_1 одружився з ОСОБА_2, а ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народилася донька - ОСОБА_6. Останні за згодою ОСОБА_4 14.04.2016 року були зареєстровані в АДРЕСА_1.

В травні 2016 року відносини позивачів з відповідачем погіршилися, ОСОБА_4 почала чинити їм перешкоди у користуванні вказаною квартирою та вони змушені були тимчасово наймати квартиру для проживання.

На підставі викладеного просили суд визнати за ними - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх неповнолітньою донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, право користування квартирою АДРЕСА_1 та вселити їх в вказану квартиру.

В судовому засіданні позивачі та їх представник ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судові засідання неодноразово не з'являлась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, про що свідчать розписки про вручення судових повісток (а.с. 57, 89).

Її представник ОСОБА_7 теж в судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, про що свідчить розписка про вручення судової повістки (а.с. 89).

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу без їхньої участі, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради Миколаївської областів судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду заяву з проханням розглядати справу без його участі, проти задоволення позову не заперечує.

Суд, вислухавши пояснення позивачів та їх представника, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих позивачем доказів, вважає, що позов підлягає задоволенню, за наступних підстав.

Конституція України у ст.47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

В судовому засіданні встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4, що підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.06.2016 року (а.с. 6).

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 30 березня 2016 року зареєстрували шлюб в Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції у Миколаївській області, актовий запис №51, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 4).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції у Миколаївській області 30.03.2016 року, в ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_6 ( а.с. 5 ).

Як видно з довідки (виписки з домової книги про склад сім'ї та реєстрацію) від 16.06.2016 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: з 19.01.1987 року ОСОБА_4, з 27.10.2006 року - її син ОСОБА_1, невістка ОСОБА_8, з 14.04.2016 року - невістка ОСОБА_2 та онука ОСОБА_6 (а.с. 7).

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12.04.85 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Однак відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом.

В статті 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори

між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Доводи позивачів стосовно того, що відповідач перешкоджає їм користуватися спірною квартирою, знайшли підтвердження в судовому засіданні, оскільки, як встановлено судом позивачі покинули місце проживання за адресою спірної квартири у зв'язку із виникненням конфліктної ситуації з відповідачем, а не проживання позивачів в спірній квартирі вимушене, не добровільне, зумовлене конфліктною ситуацією, про що свідчить копія витягу з кримінального провадження № 12016150120000805 (а.с. 52).

З урахуванням зазначеного, позивачі мають право на користування спірною квартирою для особистого проживання в цій квартирі разом зі своєю неповнолітньою донькою, тому суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 підлягає судовий збір, сплачений останнім при зверненні до суду з даним позовом, в розмірі 551, 20 гривень (а. с. 20).

Керуючись ст. 405 ЦК України, ст. 156 ЖК України, ст. ст. 3, 10, 11, 57, 60, 88, 179, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: Виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради Миколаївської області,про визнання права на користування та вселення в житлове приміщення - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, право користування квартирою АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 та їх неповнолітню доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути зОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 551,20 гривень (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять копійок).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Южноукраїнського

міського суду О. І. Савін