Рішення № 64512762, 02.02.2017, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/3226/16-ц

Номер провадження 2/489/647/17

РІШЕННЯ

Іменем України

02 лютого 2017 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Недавній А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новосел" (далі-відповідач) про стягнення заробітної плати, компенсації втрати доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою, компенсацію моральної шкоди, визнання факту перебування в трудових відносинах,

встановив

В червні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач працював у відповідача на посаді головного бухгалтера та був звільнений з посади 30.04.2013. Проте позивач вказує, що він фактично продовжував працювати до 15.05.2013. За цей період відповідачем не було виплачено позивачу заборгованості по заробітній платі.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 573,50 грн., грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 37,79 грн., індексацію заробітної плати в сумі 506,98 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати в розмірі 416,35 грн. та компенсацію моральної шкоди у розмірі 2000 грн.

26.07.2016 до суду від представника відповідача надійшло заперечення.

20.01.2017 від відповідача до суду надійшло заперечення. Просив відмовити в задоволенні позову та застосувати до вимог про відшкодування моральної шкоди строк позовної давності.

25.01.2017 до суду надійшла заява позивача про збільшення вимог, в якій позивач просила стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати з урахуванням компенсації та індексації в сумі 1697,35 грн., компенсацію моральної шкоди 5000 грн., компенсації матеріальної шкоди в сумі 2672,14 грн. та визнати факт перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем з 01.05.2013 до 15.05.2013 та здійснити всі відрахування до фондів для включення вказаного періоду до страхового стажу.

Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Як встановлено судом, позивач був прийнятий на роботу відповідачем з 01.05.2005.

Відповідно до заяви від 15.04.2013 позивач просив звільнити його за власним бажанням з займаної посади.

Згідно з наказом №1 від 20.04.2016 наказано позивачу виконати опис всіх активів, залишок коштів на рахунків документів; скласти акт прийому - передачі справ; надати акт не пізніше 25.04.2013; позивачу передати справи голові правління Кизенко Г. С.

Згідно наказу №3 від 28.04.2013 позивача звільнено з посади бухгалтера за власним бажанням з 30.04.2013.

Відповідно до відомості, яку надано представником відповідача, позивачу виплачено 775 грн. заробітної плати за квітень 2013 року. У вказаній відомості також вказано, що отримані були 26 квітня без відома голови ОСББ "Новосел", хоча з 20.04.2013 були відсторонені від роботи за рішенням загальних зборів.

26.04.2013 складено акт №1 про відмову надати бухгалтерську звітність і підписатись про ознайомлення з наказом №1 від 20.04.2013.

28.04.2013 складено акт в тому, що позивач не виконує наказ №1 від 20.04.2013 і ігнорує вимоги повернути документацію.

30.04.2013 складено акт №3 відповідно до якого, позивач ігнорує вимоги повернути документацію, хоча написав заяву про звільнення за власним бажанням з 01.05.2013.

04.05.2013 складено акт №4 згідно з яким, позивач ігнорує вимоги повернути документацію. Не дивлячись на те, що позивач не є бухгалтером з 01.05.2013, він продовжує тримати бухгалтерські документи у себе дома.

З акту передачі бухгалтерської документації по ОСМД "Новосел" вбачається, що позивач 15.05.2013 передала бухгалтерську документацію.

Представник відповідача заперечуючи проти позовних вимог, вказав, що позивач вчинив кримінальне правопорушення.

29.03.2014 Прокурором прокуратури Ленінського району м. Миколаєва затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні за фактом привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїх службовим становищем, вчиненому повторно, у великих розмірах, зловживанні повноваженнями з боку ОСОБА_1 внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013160040003397 від 05.06.2014.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно Правової позиції Верховного Суду України, висловленої у справі № 6-43цс14, відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 692), компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

Сума компенсації (СК) обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) (далі - МЗП) на коефіцієнт приросту споживчих цін (далі-КПС).

Коефіцієнт приросту споживчих цін вираховується шляхом ділення індексу споживчих цін на індекс споживчих цін у місяці (далі - ІСЦ), за який виплачується заробітна плата і мінус 1 (п. 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427).

Індекс споживчих цін обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін (СІСЦ) за період невиплати грошового доходу, при цьому до розрахунку не включається індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід. Інформація про індекси інфляції за 2000-2016 роки міститься в офіційних даних Міністерства фінансів про індекси інфляції в Україні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач стверджує, що він хоч і був звільнений 30.04.2013, проте фактично продовжував працювати до 15.05.2013, оскільки подав звітність до пенсійного фонду. Представник відповідача категорично проти цієї обставини заперечує.

З наданого представником відповідача табелю обліку робочого часу за квітень 2013 року слідує, що позивач була відсутня на роботі з 22.04.2013, вказано, що звільнена 30.04.2013. З травня 2013 року позивач взагалі жодного дня на роботі не значилась, що підтверджується табелем обліку робочого часу.

Допитана в судовому засіданні свідок Кизенко Г. С., яка станом на час звільнення була головою правління ОСББ "Новосел" показала, що позивач після її звільнення 30.04.2013 на роботу не виходила, жодних доручень позивачу вона не давала.

Аналіз документів, що містяться в матеріалах справи (табелі обліку робочого часу, внутрішні акти та накази Об'єднання тощо) дає підстави стверджувати, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами факт виконання ним роботи за вказівкою керівництва ОСББ "Новосел" у період з 01.05.2013 по 15.05.2013.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено факт перебування з відповідачем в трудових відносинах після 30.04.2013, не доведено наявність неправомірних дій відповідача щодо позивача, тому вимоги про встановлення факту та стягнення компенсації матеріальної та моральної шкоди не підлягають.

В позові позивач зазначила, що отримала розрахунок при звільненні станом на 30.04.2013.

Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позову необхідно відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 14, 60, 62, 88, 212-214 ЦПК України, суд

вирішив

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новосел" про стягнення заробітної плати, компенсації втрати доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою, компенсацію моральної шкоди, визнання факту перебування в трудових відносинах - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі оскарження особою, яка не була присутня під час проголошення рішення - з моменту отримання копії рішення.

Суддя В. В. Кокорєв