Ухвала суду № 64511343, 02.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1138/16

Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Князєв В.С.

02 лютого 2017 року Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Шеметенко Л.П.

судді - Потапчука В.О.

судді - Шляхтицького О.І.

при секретарі - Алексєєвій Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.07.2016р. по справі № 814/1138/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання дій протиправними, скасування вимоги від 11.05.2016р. № Ф-330-17, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області № Ф-330-17 від 11.05.2016 року про сплату суми боргу (недоїмки) із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 16075,92 грн., як незаконну та протиправну.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він є пенсіонером та не приймає участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому повинен бути звільнений від сплати єдиного внеску. Вважав вимогу ДПІ незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача заперечень проти позовної заяви не надавав.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.07.2016р. позов задоволено частково, вимогу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області № Ф-330-17 від 11.05.2016 року скасовано. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області подала апеляційну скаргу, в якій апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними власних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_1 з 1999 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції Центрального району м. Миколаєва ГУ ДФС у м. Миколаєві. Після початку своєї діяльності позивач обрав спрощену систему звітності оподаткування.

Позивач є пенсіонером за вислугою років. Оскільки ОСОБА_1 не виказав добровільного бажання бути платником єдиного внеску у системі загальнообов'язкового соціального страхування, він не сплачував зазначений платіж з 2012 року.

У травні 2016 року позивач поштою отримав вимогу № Ф-330-17 від 11.05.2016 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 16075,92 грн.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач отримує пенсію відповідно до закону та не приймає участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в силу ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відтак, ОСОБА_1 звільнений від сплати єдиного внеску.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-IV (далі - Закон України № 2464-IV), фізичні особи - підприємці, в тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, визначені платниками єдиного внеску.

06.08.2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 року № 3609-VІ. Даним Законом ст. 4 Закону України № 2464-IV було доповнено частиною четвертою такого змісту: «Особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».

У зв'язку із внесенням змін та доповнень в Закон України № 2464-IV, а саме доповненням статті четвертої частиною четвертою, у фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та є пенсіонерами за віком або інвалідами і отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, з серпня 2011 року виникло право на звільнення від сплати за себе єдиного внеску.

ОСОБА_1 - пенсіонер за вислугою років. Згідно із ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Законом призначаються: трудові пенсії; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Із загального змісту цього Закону вбачається, що пенсія за вислугою років - це пенсія за віком, але на пільгових умовах, тобто призначається вона при досягненні відповідного, але менш, ніж 60 років для чоловіків, віку, однак при наявності певного трудового стажу.

Стаття 4 Закону України № 2464-IV в редакції, яка діє з 06.08.2011 року, містить вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску. В зазначеній нормі законодавцем не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах.

ОСОБА_1 отримує пенсію відповідно до закону та не приймає участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в силу ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058). Отже, повинен бути звільнений від сплати єдиного внеску.

Відповідно до положень зазначених законів та Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 року № 455 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 року за № 1622/24154 (далі - Інструкція № 455), на органи доходів і зборів покладено обов'язок контролю нарахування, обчислення, сплати страхувальниками єдиного внеску.

У відповідності до п. 6.3. Інструкції № 455 органи доходів і зборів надсилають платникам Вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб-підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску, або органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абз. 1 п. 6.3. Інструкції № 455, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску, або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до органів доходів і зборів та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами-підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого (зменшеного) єдиного внеску.

У випадках, передбачених абз. 2 та 3 п. 6.3. Інструкції № 455, вимога надсилається платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 2.1. розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Жодних перевірок позивача як суб'єкта підприємницької діяльності не проводилось.

Відповідно до положень пп. 4.5.2., пп. 6.3. Інструкції № 455, підставою формування вимоги є повідомлення-розрахунки органів доходів і зборів сум єдиного внеску, що підлягають сплаті, які протягом звітного періоду повинні надсилатися страхувальнику, оскільки останній має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Доказів надсилання позивачу повідомлень-розрахунків матеріали справи не містять.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про звільнення позивача від сплати єдиного внеску та як наслідок неправомірного визначення відповідачем боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 16075,92 грн.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195,196; п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.07.2016р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 06 лютого 2017 року.

Головуючий: Л.П. Шеметенко

Суддя: В.О. Потапчук

Суддя: О.І. Шляхтицький