Ухвала суду № 64510879, 02.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2017 р.

м.Одеса

Справа № 814/947/16

Категорія: 5.2.2

Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача – судді Турецької І.О.

суддів – Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі – ТОВ «Миколаївський глиноземний завод») звернулось до суду першої інстанції з позовом до Миколаївської митниці ДФС в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 16 березня 2016 року № 504010000/2016/000003/2;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 504010000/2016/00012 від 16 березня 2016 року.

В обґрунтування позову зазначено про те, що у митного органу не було законодавчо визначених підстав для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту, оскільки на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти достовірності його митної вартості, заявленої за першим методом, було надано вичерпний перелік документів, як того вимагає ст. 58 Митного кодексу України.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 16 березня 2016 року № 504010000/2016/000003/2, прийняте Миколаївською митницею ДФС та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 504010000/2016/00012 від 16 березня 2016 року.

В апеляційній скарзі Миколаївська митниця ДФС, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, на неповне дослідження всіх обставин справи, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової – про відмову в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження, у відповідності до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, у зв’язку із неявкою сторін, належним чином сповіщених про день, час та місце розгляду справи.

З’ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (Покупець) та ВАТ «Єдина торгова компанія» (Продавець) 01 квітня 2013 року укладено довгостроковий зовнішньоекономічний контракт №RF/RD/79-13/11-M, предметом якого є поставка позивачу 201 500 т. натру їдкого (гідроксиду натрію) (а.с.16-22).

Відповідно до специфікації №31 до Контракту від 24 листопада 2015 року Продавцем здійснюється поставка товару - натру їдкого (гідроксид натрію) в обсязі 7500,0 +/- 10% тонн за ціною 252,67 доларів США за 1 тонну, на загальну суму 1 895 025, доларів США +/- 10% (а.с.26).

Продавець, на підставі п.п.2.1,3.1 Контракту, взяв на себе зобов’язання поставити товар на умовах СРТ станція Жовтнева Одеської залізниці згідно правил ІНКОТЕРМС - 2010 та взяв на себе всі витрати по його доставці до вказаного місця.

Окрім того, умовами Контракту сторони визначили, що вартість товару за одну тону в перерахунку на 100% основної речовини розраховується за формулою: FОВ МЕD Low мінус 39,33 доларів США, де середнє котирування FОВ МЕD Low публікується агентством IСIS і розраховується на підставі IСIS ргiсing Саustic Soda (Europe, Меditerranean) weekli report за попередні періоди відвантаження два місяці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця. Розрахована вказаним чином ціна зазначається в Специфікації, що підписується Сторонами до 25 числа місяця, що передує місяцю відвантаження.

У зв’язку із поставкою товару, 15 березня 2016 року позивачем подано до митниці електронну митну декларацію за № 504010000/2016/00036, в якій визначена митна вартість імпортованих товарів за основним методом (ціною Контракту) та подано наступні документи:

- Контракт №RF/RD/79-13/11-M від 01 квітня 2013 року;

- специфікацію №31 від 24 листопада 2015 року, в якій вказана ціна – 252,67 доларів США за 1 тонну;

- інвойс №НР -04 від 25 лютого 2016 року;

- накладні СМГС за №№ 21156684, 21157855;

- сертифікат походження товару за №6047000176 від 26 лютого 2016 року;

- паспорти якості за №№ 8016/55921, 8017/55922, 8023/55754, 8024/55755.

Працівниками митниці поставлено під сумнів правильність документів, які подані для митного оформлення товару з визначенням митної вартості за основним методом, оскільки подані документи, на їх думку, не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару), заявлена митна вартість не підтверджена документально, не надані банківські платіжні документи.

15 березня 2016 року відповідачем направлено на адресу позивача повідомлення №21754 із запитом про надання додаткових документів, а саме:

1) бухгалтерської документації щодо оплати складових митної вартості (страхування); страховий поліс, документи щодо формування ціни товару з обґрунтуванням зниження ціни товару на 39,33 доларів США;

2) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

3) договору (угоди, контракту) з третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

4) копії митної декларації країни відправлення;

5) договору за №1549/17/15.

Позивачем, на виконання зазначеної вимоги, 16 березня 2016 року до митного органу надані наступні документи:

- біржові котирування міжнародної біржової організації ІСІS за період з 20 жовтня 2015 року по 20 листопада 2015 року, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та специфікації № 31, датовані 23 жовтня 2015 року, 30 жовтня 2015 року, 06 листопада 2015 року, 13 листопада 2015 року, 20 листопада 2015 року.

- копія митної декларації країни відправлення № 10408103/260216/0000253 від 26 лютого 2016 року;

- копія договору № 1549/17/15;

- копія листа № 250/741 від 16 березня 2016 року – підтвердження ідентичності підпису головного бухгалтера та керівника АТ «ЄТК» та довіреності від 01 лютого 2016 року.

Також зазначено, що згідно інформації біржових котирувань, ціна на товар за Специфікацією № 31 склала 252,67 доларів США та була розрахована як різниця між середнім котируванням 5 сум мінімальних діапазонів показників ціни на товар та 39,33 доларами США (відповідно до умов контракту).

Повідомлено митницю про те, що платіжний документ, що підтверджує попередню оплату товару, надати неможливо, оскільки відповідно до умов додаткової угоди №13 від 12 березня 2015 року оплата здійснюється протягом 12 робочих днів з дати відвантаження товару.

Щодо надання висновків про якісні та вартісні характеристики товару, зазначено, з посиланням на п.п. 8,3 ст. 53 Митного кодексу України, що надання інформації біржових котирувань, звільняє декларанта від надання висновків про якісні та кількісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

До того ж, позивач повідомив про те, що інших запитуваних документів немає в наявності, оскільки товар не страхувався, угод з третіми особами не укладалося.

Водночас, позивач наголосив на тому, що дотепер митна вартість товару, який надходив на його адресу за вищезазначеним контрактом, неодноразово ним декларувалась, виходячи з ціни Контракту і у відповідача не було жодних заперечень або вимог задекларувати імпортний товар за іншою (завищеною) ціною.

16 березня 2016 року Миколаївська митниця ДФС прийняла рішення №504010000/2016/000003/2 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість задекларованого товару (гідроксиду натрію) за ціною 454,30 доларів США за тонну.

Митна вартість була скоригована із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, а саме за резервним методом визначення митної вартості.

Рішення було обґрунтовано тим, що подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, декларантом не надані в повному обсязі, витребувані митницею документи, а застосування інших другорядних методів застосувати неможливо у зв’язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості ідентичних та подібних товарів, відсутністю інформації вартості ціни одиниці товару, а також у зв’язку з відсутністю інформації вартості товарів, наданої виробником товарів, що оцінюються.

У зв'язку з прийняттям відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, декларанту було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови №504010000/2016/00012 від 16 березня 2016 року.

Позивачу, на підставі його заяви та надання гарантій, відповідно до розділу X Митного кодексу України, дозволили випустити товар у вільний обіг.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з положень Митного кодексу України, зазначаючи при цьому, що відповідач не зазначив жодних доказів наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Отже, на думку суду, слід вважати, що позивач правильно визначив митну вартість товару за ціною контракту із застосуванням основного методу.

Суд першої інстанції також звернув увагу на те, що приписи ч. 1 статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» дають підстави зробити висновок, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може вважатись заниженням ним митної вартості та не є перешкодою для застосування митним органом першого (основного) методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Перелік документів, які декларант має надати митному органу для підтвердження митної вартості товару визначений у ст.53 Митного кодексу України.

Відповідно до ч.2 цієї статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, з наведеної норми вбачається, якщо страхування здійснювалось, то митний орган має право витребувати страхові документи для підтвердження складової митної вартості товару.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що страхування товару не здійснювалось, про що митний орган було повідомлено (а.с.31), а тому, його доводи, що це може свідчити про заниження митної вартості товару, не може бути прийнято судом апеляційної інстанції до уваги, так як воно не засновано на митному законодавстві.

Поряд з цим, торгівельні правила ІНКОТЕРМС 2010 року СРТ означають, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце призначення. Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов'язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому, страхування може бути здійснене продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов'язок страхування товару.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Згідно ч.4 ст.53 цього Кодексу, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

При цьому, ч.5, 6 ст.53 Митного кодексу України визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем надані усі необхідні документи, на підставі яких можливо визначити митну вартість товару для його митного оформлення.

Одним із доводів апеляційної скарги є ствердження про те, що імпортований товар відноситься до небезпечних вантажів, а тому повинен бути застрахований, а вказана сума входити до митної вартості товару.

При цьому, апелянт посилається на вимоги п.8.1 ГОСТу 55064 – 2012, які встановлюють, що сода каустична (їдкий натрій) є негорюча та пожежобезпечна речовина, її перевезення здійснюється у відповідності з правилами перевезення небезпечних вантажів.

Проте, колегія суддів вважає, що посилання на даний нормативний акт є недоречним, оскільки він встановлює правила транспортування та зберігання даної речовини.

Позивачем до митниці був наданий договір особливих умов перевезення №1549/17/15 від 07 грудня 2015 року.

Як визначено в ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст.57 цього Кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

- основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

- другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною контракту (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, другорядний метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів може бути використано для визначення митної вартості товару тільки в разі неможливості використання попередніх методів визначення вартості за умови додержання процедури визначення митної вартості.

Аналіз наведених норм, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить необхідність обґрунтування неможливості обрання першого методу визначення митної вартості.

Викладене дає підстави вважати, що є правильним висновок суду першої інстанції про те, що митницею не доведено наявність підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості.

Окрім інших доводів, апелянт зазначає про те, що обґрунтовані сумніви викликала та обставина, що у березні місяці 2016 р. Рівненською митницею за основним методом визначення митної вартості здійснено митне оформлення аналогічного товару за митною вартістю - 0, 4543 S/кг NaОН.

Колегія суддів, проводячи аналіз цього доводу на підставі викладених вище норм Митного кодексу України, вважає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом її визначення, про що вірно вказано судами.

Окрім того, варто зазначити, що з урахуванням даних, опублікованих агентством ICIS щодо середніх цін на каустичну соду, наданих декларантом, та даних щодо її кількості, ціна товару відповідає формулі її обрахунку (п. 2.3 контракту).

Також декларантом надано обґрунтоване пояснення з приводу того, що договори із третіми особами надати не можливо, так як вони не укладались, оскільки позивач є кінцевим споживачем товару.

Апелянт наголошує на тому, що будь-яких документів які б переконливо свідчили про причини надання знижки від продавця товару позивачем не надано. З цього приводу необхідно зазначити наступне.

Цінова знижка – це умова договору, що визначає розмір зменшення базової ціни товару, вказаної у договорі.

Загалом – це частина ціни товару, яку підприємства можуть встановлювати з метою стимулювання та підвищення зацікавленості підприємств у придбанні їх продукції.

Розмір знижки залежить від багатьох факторів – характеру угоди, умов постачання і платежу, взаємовідносин з покупцями і кон'юнктури ринку в момент укладання угоди та ін.

При розробці знижок враховуються інтереси як покупця, так і продавця. За характером обороту знижки поділяються на оптові, закупівельні, роздрібні і договірні.

Як вбачається з Контракту, він розрахований на тривалу співпрацю, на великий обсяг поставки.

Специфікації, які укладалися на кожну поставку, при визначенні ціни, враховують кон'юнктуру ринку.

Тому, на думку колегії суддів, з урахуванням викладених обставин, не можна вважати, що позивачу безпідставно була надана знижка на товар.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою другорядного методу – за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів є протиправним.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права чи порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС – залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова