Постанова № 64510831, 02.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 766/9042/16-а

Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Рядча Т.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача - Косцової І.П.

суддів - Стас Л.В.

- Турецької І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 19 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні про визнання протиправними дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просив 1) визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні у виплаті ОСОБА_2 за період з 22.07.2011 р. по 17.08.2016 року щомісячної пенсії в розмірі вісім мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, 2) зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні виплатити позивачу щомісячну пенсію в розмірі вісім мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком за період з 22.07.2011р. по 17.08.2016р. з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з червня 2011 року Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні не нараховує та не виплачує йому пенсію у розмірі 8 мінімальних заробітних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком призначену йому згідно постанови Комсомольського районного суду м. Херсона від 13.07.2011 року. З цього приводу, 14 червня 2016 року представником позивача надіслано на адресу пенсійного фонду адвокатський запит, з відповіді на який йому стало відомо, що підставою для невиконання судового рішення стало набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», згідно якого положення ст. 39,50,51,52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються в поряду та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового бюджету Пенсійного фонду України.

На думку позивача, пенсійний орган при визначенні розміру позивачу пенсії виходячи з принципу пріоритетності, мав застосувати приписи ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не положення постанов Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року №745 та від 23.11.2011 року №1210, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 19 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись зокрема на те, що діяло у відповідності до вимог чинного законодавства.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів п. 2 ч.1 ст. 197 КАС України, враховуючи достатність доказів для її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримував державну пенсію, як ліквідатор ЧАЕС інвалід 2 групи відповідно до ст.ст. 49-54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до червня 2011 року.

23.06.2016 року представник позивача звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні з адвокатським запитом щодо підстав зменшення ОСОБА_2, з червня 2011 року розміру виплаченої йому пенсії ліквідатора ЧАЕС.

Листом від 23.06.2016 року за №216/Є-21 Управління повідомило позивача, що розмір отримуваної ним пенсії розрахований згідно постанов Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів держаного бюджету» №745 від 06.07.2011 року, а з 01.01.2012 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №1210 від 23.11.2011 року.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що орган пенсійного фонду протиправно відмовив позивачу у виплаті вказаної пенсії та зобов'язав її виплатити.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28 лютого 1991 року (далі Закон № 796-XII).

Статтею 49 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ст. 50 Закону № 796-XII визначено, що особам, віднесеним до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам ІІ групи - 75% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 54 Закону № 796-XII в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Однак, Законами України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", «Про Державний бюджет України на 2012 рік», «Про Державний бюджет України на 2013 рік», «Про Державний бюджет України на 2014 рік», «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено, що у 2011 - 2015 роках положення статей 50, 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 - 2015 роки.

Таким чином, виплата державної пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.06.2011 року проводилась у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», а з 01.01.2012 року здійснюється у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішеннями Конституційного суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 № 3-рп/2012 підтверджена законність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» №76 VIII від 28.12.2014 року внесено зміни до статей 50 та 54 Закону № 796-XII.

Так, відповідно до ст. 50 Закону № 796-ХІІ в редакції від 28.12.2014 року особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, що становить для другої групи інвалідності - 379,60 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно зі ст. 54 Закону № 796-ХІІ, в редакції від 28.12.2014 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

При цьому, апеляційний суд керується положеннями вказаного Закону, оскільки такий закон прийнятий законодавчим органом (парламентом) і є обов'язковим до виконання, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Заяви №29458/04 та №29465/04) вказав: "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (п.23 рішення).

Окрім того, колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014 р., в якій Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на те, що Закон України № 796-ХІІ в редакції від 28.12.2014 року Конституційним Судом України в установленому порядку неконституційним не визнавався, є чинним і підлягає виконанню, враховуючи позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні № 20-рп/2011 від 26.12.2011 та в рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 та позицію Європейського суду з прав людини, викладену в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014, колегія суддів вважає, що твердження апелянта щодо звуження його прав та соціальних гарантій з посиланням на положення статей 22,46 Конституції України, є безпідставними.

Щодо посилань позивача на невиконання Управлінням Пенсійного фонду України в місті Херсоні постанови Комсомольського районного суду м. Херсона від 13.07.2011 року, колегія суддів зазначає, що у зв'язку із внесенням змін до законодавства подальша дія судового рішення закінчилася.

Зазначена позиція суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Валентина Ніканорівна Великода проти України» (заява 43331/12) від 03 червня 2014 року, щодо невиконання рішення суду після внесення у 2011 році змін до законодавства, згідно якої подальша дія судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання попереднього рішення закінчився, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявника.

За наведених підстав, колегія суддів вважає, що відмова Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні у виплаті позивачу за період з 22.07.2011 року по 17.08.2016 року щомісячної пенсії в розмірі вісім мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, є законною та обґрунтованою.

Враховуючи, що судом першої інстанції при вирішення справи по суті порушені норми матеріального права, судова колегія дійшла висновку, що постанова Херсонського міського суду Херсонської області від 19 вересня 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні - задовольнити.

Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 19 вересня 2016 року - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні про визнання протиправними дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В.Стас

І.О. Турецька