Рішення № 64508652, 02.02.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.02.2017 Справа № 905/3219/16

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Філімонової О.Ю., суддів: Левшиної Г.В., Матюхіна В.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Донецької філії Концерну радіомовлення радіозв'язку та телебачення м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд-Медіа" м. Донецьк

про стягнення основного боргу 446, 40 грн., 3% річних у розмірі 46,82 грн., інфляційних витрат у розмірі 430,05 грн.

Представники сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Донецької філії Концерну радіомовлення радіозв'язку та телебачення м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд-Медіа" м. Донецьк про стягнення основного боргу 446, 40 грн., 3% річних у розмірі 32,77 грн., інфляційних витрат у розмірі 324, 10 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору №99-13-2 від 01.01.2013р. позивач зобовязався надавати відповідачу телекомунікаційні послуги, а відповідач зобовязався своєчасно здійснювати розрахунки за надані телекомунікаційні послуги, однак свої зобовязання відповідач не виконав в повному обсязі, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 446,40грн.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 509, 525, 526, 614, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 22, 54, 56 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193, 198, 220, 230 Господарського кодексу України, п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації».

07.12.2016р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. В даній заяві позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 446,40 грн., 3% річних у розмірі 46,82 грн., інфляційні витрати у розмірі 430,05 грн.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадку, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Дана заява була прийнята судом до розгляду.

За результатами автоматичного визначення складу колегії призначено колегіальний розгляд справи №905/3219/16 у складі: головуючий суддя Філімонова О.Ю., суддя Левшина Г.В. та суддя Матюхін В.І. про що складено відповідний протокол керівника апарату господарського суду Донецької області ОСОБА_1 від 10.01.2017 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані позивачем документи, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд.

В С Т А Н О В И В:

01.01.2013р. між Концерном радіомовлення, радіозвязку та телебачення (виконавець) в особі директора Донецької філії ОСОБА_2, який діє на підставі Положення про Донецьку філію та довіреності від 26.12.2012р. №5292/09 та Товариством з обмеженою відповідальністю Бренд -Медіа (замовник) в особі директора ОСОБА_3, яка діє на підставі статуту і листа ТОВ «ТРК Радіо-Ера» від 28.12.12р. укладено договір №99-13-2.

Відповідно до п.1.1. договору, предметом даного договору є надання виконавцем, у відповідності до ліцензії на технічне обслуговування і експлуатацію мереж ефірного телемовлення, телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування (надалі телекомунікаційні послуги) технічних засобів (ТЗ) замовника, а саме:

-регіональних контрольно-керуючих блоків (РКБ) у програму ТРК «Радіо-Ера».

Згідно з п.2.2. договору, виконавець приймає на себе наступні зобовязання: надавати замовнику телекомунікаційні послуги згідно з Додатком №1 до даного Договору з дотриманням вимог технічної документації на обладнання.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що замовник приймає на себе наступні зобовязання: своєчасно здійснювати розрахунки за надані телекомунікаційні послуги за рахунками, виставленими виконавцем.

Розділом 3 визначена ціна договору.

Відповідно до п.5.2. договору, виконавець щомісячно, не пізніше 3-го числа, складає акт прийняття наданих послуг і зведення на оплату наданих послуг технічними засобами за підсумками роботи, після чого направляє рахунок, акт і зведення замовнику.

Згідно з п.5.3. договору, замовник у триденний строк після отримання рахунку, акту і зведення, розглядає їх, ї у випадку відсутності зауважень або заперечень підписує акт, скріплює печаткою і повертає виконавцю.

Пунктом 5.7. договору передбачено, що розрахунки за надання телекомунікаційних послуг здійснюються безпосередньо між виконавцем і замовником за цінами згідно додатку №1.

Згідно з п.5.8. договору, щомісячна оплата здійснюється за фактично відпрацьований час фактичних технічних засобів. До 15 числа поточного місяця замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 30% орієнтованої вартості послуг у поточному місяці.Не пізніше 15 числа наступного місяця проводиться остаточний розрахунок за надані послуги з урахуванням авансу.

Згідно з п.9.1., цей договір набирає чинності з дати підписання і діє з 01.01.2013 року до 31.12.2013 року включно, а в частині виникнення фінансових зобовязань по договору-до їх повного виконання.

26.11.2013р. між сторонами була підписана додаткова угода до договору №99-13-2 від 01.01.2013р.

Згідно з ч.1 додаткової угоди, виконавець і замовник дійшли угоди продовжити термін дії договору №99-13-2 від 01.01.2013р. до 31.12.2014р.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Договір №99-13-2 від 01.01.2013р., укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором про надання послуг та підпадає під правове регулювання норм ст. 901-907 Цивільного кодексу України та істотними умовами договору про надання послуг, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.902 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 905 Цивільного кодексу України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору №99-13-2 від 01.01.2013 позивачем та відповідачем підписані акти виконаних робіт : за січень 2014 року на суму 446,40 грн.; за лютий 2014 року на суму 403,20 грн.; за березень 2014 року на суму 446,40 грн.; за квітень 2014 року на суму 432,00 грн.(а.с. 17-20)

Позивач виставив відповідачу для оплати рахунки: №43 від 13.01.2014 року на суму 446,40 грн.; №151 від 08.02.2014 року на суму 403,20грн.; №254 від 07.03.2014 року на суму 446,40 грн.; №353 від 03.04.2014 року на суму 432,00 грн.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за надані телекомунікаційні послуги, що підтверджуються платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи.(а.с. 55-69)

З урахування часткової оплати відповідача за надані телекомунікаційні послуги, заборгованість станом на 25.10.2016 року складає 446,40 грн. за актом виконаних робіт за березень 2014р.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином

Відповідач доказів оплати заборгованості у розмірі 446,40грн. до матеріалів справи не надав, тому суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 46,82 грн., інфляційних витрат у розмірі 430,05 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перерахувавши 3% річні зазначає, що розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача складає 35,66грн.: за період з 16.04.2014р. по 12.12.2016р. на суму заборгованості 446,40грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних суд задовольняє частково, у розмірі 35,66грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 11,16грн., суд відмовляє.

Суд, перерахувавши інфляційні витрати зазначає, що розмір інфляційних витрат, який підлягає стягненню з відповідача складає 389,54грн.: за період: травень 2014р.-листопад 2016р. на суму заборгованості 446,40грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат суд задовольняє частково, у розмірі 389,54грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 40,51грн., суд відмовляє.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покадається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БРЕНД-МЕДІА (83114, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 78, ЄДРПОУ 34899822) на користь Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення в особі Донецької філії Концерну радіомовлення радіозвязку та телебачення (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Кленова балка, 3, ЄДРПОУ 34926672) основний борг у розмірі 446 (чотириста сорок шість) грн. 40 коп., 3% річних у розмірі 35(тридцять пять) грн. 66 коп., інфляційних витрат у розмірі 389(триста вісімдесят девять) грн. 54 коп., судовий збір у розмірі 1303 (одна тисяча триста три) грн. 31 коп.

В інший частині відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя О.Ю. Філімонова

Суддя Г.В. Левшина

Суддя В.І. Матюхін

Дата складання повного тексту рішення 03.02.2017р.

Надруковано 3 примірника:

1-до справи;

1-позивачу;

1-відповідачу