Ухвала суду № 64507791, 25.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" січня 2017 р. м. Київ К/800/18745/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівКалашнікової О.В. Кравцова О.В. секретар судового засідання Носенко Л.О.,

за участі ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори Когутницького Євгена В'ячеславовича про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року ОСОБА_4 - представник ОСОБА_5 у Вінницькому окружному адміністративному суді пред'явив позов до Державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори Когутницького Є.В., просив:

- скасувати рішення Державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори Когутницького Є.В. № 29305305 від 18 квітня 2016 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

- зобов'язати Державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори Когутницького Є.В. розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 квітня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 12 квітня 2016 року в інтересах члена реорганізованого місцевого сільськогосподарського підприємства ОСОБА_5 він звернувся до Державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори Когутницького Є.В. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежитловий будинок АДРЕСА_1, який ОСОБА_5 був переданий в рахунок частки майна пайового фонду.

Посилаючись на те, що подані документи оформлені не належним чином, Державним нотаріусом Вінницької районної державної нотаріальної контори Когутницьким Є.В. прийнято рішення від 18 квітня 2016 року № 29305305, яким ОСОБА_5 відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Вважає, що вказане рішення прийнято з порушенням чинного законодавства, оскільки до заяви ним були подані усі необхідні документи, а саме: акт прийому - передачі майнових праві пайщикам в натурі та свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства з відміткою про виділення майна в натурі, які підтверджують наявність достатніх підстав для проведення державної реєстрації прав.

Також вказував, що державний реєстратор, виявивши у документах недоліки з їх оформлення, повинен був надати строк для їх усунення.

На його переконання, виявлені у наданих нотаріусу документах виправлення не є суттєвими та перешкодою у вчиненні реєстраційних дій.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 - представник ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення.

У запереченні на касаційну скаргу Державний нотаріус Вінницької районної державної нотаріальної контори Когутницький Є.В., посилаючись на законність судових рішень, просить залишити судові рішення без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 12 квітня 2016 року ОСОБА_4 - представник ОСОБА_5 звернувся до Державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори Когутницького Є.В. із заявою про державну реєстрацію прав на нежитловий будинок АДРЕСА_1

18 квітня 2016 року Державним нотаріусом Вінницької районної державної нотаріальної контори Когутницьким Є.В. прийнято рішення № 29305305, яким ОСОБА_5 відмовлено у державній реєстрації права власності на вказаний об'єкт, оскільки подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

В обґрунтування підстав для його прийняття відповідачем вказано, що заявником подано незавірену у встановленому порядку копію акта прийому-передачі майнових прав пайщикам в натурі від 12 липня 2004 року. Згодом надано його оригінал, в якому відсутня печатка та три підписи членів комісії. Крім цього, з акта не можливо встановити склад майна, оскільки не зазначено його адресу. У свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства є виправлення та дописки. Вказано, що акт датовано 15 липня 2004 року, а свідоцтво 12 червня 2013 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з обґрунтованості та законності рішення Державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори Когутницького Є.В. № 29305305 від 18 квітня 2016 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає вказаний висновок передчасним з огляду на таке.

Закон України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

У пункті 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV (тут і далі у редакції на час спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з положеннями пунктів 1, 2 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор, яким відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті є нотаріус,:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

- перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Державна реєстрація прав проводиться, як визначено у частинах першій та другій статті 18 Закону № 1952-IV, в такому порядку:

1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації;

6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником;

8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону № 1952-IV державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок).

За змістом пунктів 6, 8, 9, 14 Порядку (у редакції на час спірних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Під час формування та реєстрації заяви у базі даних заяв державний реєстратор, уповноважена особа встановлює особу заявника на підставі передбаченого Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" документа, що посвідчує таку особу.

У разі подання заяви уповноваженою на те особою державний реєстратор, уповноважена особа перевіряє обсяг повноважень такої особи на підставі документа, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

У разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви.

Порядок зупинення державним реєстратором розгляду заяви міститься у статті 23 Закону № 1952-IV.

За змістом частин першої та другої статті 23 Закону № 1952-IV розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках:

1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;

2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному у пункті 3 частини третьої статті 10 цього Закону, інформації про зареєстровані до 1 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно, якщо наявність такої інформації є необхідною для державної реєстрації прав.

Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника.

Вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав, визначені у статті 22 Закону № 1952-IV. Згідно із частиною першою цієї статті документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частини другої статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

За наявності підстав для відмови у державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову у державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Встановлено судами, що підставою для прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення було подання заявником документів, які не відповідають вимогам Закону.

Між тим, судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання відносно того, які саме документи, окрім акта прийому-передачі майнових прав пайщикам та свідоцтва про право власності на майновий пай, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 подав до Державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори разом із заявою про державну реєстрацію прав.

Вказана обставина позбавляє суд касаційної інстанції встановити чи були подані заявником документи для здійснення державної реєстрації прав у повному обсязі, як того вимагають вимоги вище описаних норм чинного законодавства, за наслідком перевірки яких державний реєстратор встановлює наявність підстав для прийняття відповідних рішень про зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав.

Крім того, зазначаючи в оскаржуваному рішенні про те, що акт прийому-передачі майнових прав пайщикам в натурі датовано 15 липня 2004 року, а свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства датовано 12 червням 2013 року, відповідачем не вказано яким чином вказана обставина впливає на результат прийнятого ним рішення. Судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки цим доводам відповідача, які є однією з підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації прав.

Таким чином лише після встановлення та дослідження вказаних обставин можливо буде зробити висновок про наявність підстав для прийняття Державним нотаріусом Вінницької районної державної нотаріальної контори оспорюваного у цій справі рішення про відмову у проведенні державної реєстрації прав.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Як видно із матеріалів справи, судами першої та апеляційної інстанцій досліджувались лише позовні вимоги про скасування рішення Державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори Когутницького Є.В. від 18 квітня 2016 року № 29305305 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. У решті позовних вимог, а саме - зобов'язання Державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори Когутницького Є.В. розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 квітня 2016 року, обставини справи судами не встановлені і не надано їм правової оцінки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору не з'ясовані усі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

З урахуванням викладеного, зважаючи на межі касаційного перегляду, встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід більш повно встановити обставини справи в обсязі вказівок суду касаційної інстанції та у залежності від встановленого вирішити спір.

На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 221, 227 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до Державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори Когутницького Євгена В'ячеславовича про визнання протиправним та скасування рішення - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Горбатюк С.А.

Калашнікова О.В.

Кравцов О.В.