Ухвала суду № 64507774, 31.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/800/2608/17

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

31 січня 2017 року м. Київ

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2017 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області до ПАТ «Білоцерквський завод гумових технічних виробів» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на доставку та виплату пенсій,

в с т а н о в и в:

Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області (далі - УПФУ) звернулося з позовом до ПАТ «Білоцерквський завод гумових технічних виробів», в якому просило стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно Списку № 1 та Списку № 2 в розмірі 1113 857, 32 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2017 року, позов повернуто заявнику.

Позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

У відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом правильно застосовано норми Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», в редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» (далі Закон № 3674-VI).

Судом встановлено, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2016 року позовну заяву УПФУ до ПАТ «Білоцерківський завод гумових технічних виробів» про стягнення заборгованості залишено без руху; встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 10 жовтня 2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року УПФУ відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; апеляційну скаргу УПФУ на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2016 року у справі № 810/2812/16 залишено без руху.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2016 року апеляційну скаргу УПФУ на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2016 повернуто заявникові.

18 листопада 2016 року матеріали адміністративної справи № 810/2812/16 повернуто до Київського окружного адміністративного суду.

Станом на 21 листопада 2016 вимоги ухвали Київського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2016 року про залишення позову без руху позивачем не виконані. У зв'язку із чим ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року позовну заяву УПФУ повернуто позивачу.

Не погоджуючись із ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року УПФУ звернулося до суду із апеляційною скаргою.

Оскаржуваною ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2017 року апеляційну скаргу УПФУ залишено без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року залишено без змін.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуально дії), дій чи бездіяльності.

Окремі рішення, прийняті суб’єктом владних повноважень, і (або) дії вчинені ним чи не вчинені (бездіяльність), можуть породжувати підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень або вчинення дій (бездіяльності) може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

З огляду на викладене адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов’язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо, а також дій чи бездіяльності, внаслідок яких відбувається зміна майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Отже, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача – суб’єкта владних повноважень, визнання протиправними дій чи бездіяльності, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

В даному випадку спір носить майновий характер.

Згідно з приписами частини 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

1 вересня 2015 року набув чинності Закон України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» (далі Закон № 484-VІІІ).

За змістом частини 1 статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Станом на 1 січня 2016 року, розмір мінімальної заробітної плати складав 1378 гривень.

При зверненні до суду з даною позовною заявою ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, тобто не менше ніж 1378 гривень.

Судом встановлено, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру (стягнути суму заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах згідно Списку № 1 та Списку № 2 в загальному розмірі 1 113 857, 32 грн.), а тому даний спір має майновий характер. Оспорювана сума складає 1 113 857, 32 грн.

Отже, ставка судового збору за подачу позову становить (1 113 857, 32 х 1,5 %) = 16 707, 86 грн.

Статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вимоги до позовної заяви, частиною третьою якої, зокрема, встановлено, що до неї додається документ про сплату судового збору.

За змістом статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява, подана без додержання вимог статті 106 Кодексу залишається без руху із встановленням строку та способу усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху.

З огляду на те, що вимоги ухвали Київського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2016 року станом на дату постановлення ухвали Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року, позивачем не виконано, а недоліки позовної заяви не усунуто, суд правильно дійшов висновку про повернення позовної заяви позивачу.

В оскаржуваній ухвалі від 10 січня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що судом порушено або неправильно застосовано норми права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області до ПАТ «Білоцерквський завод гумових технічних виробів» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на доставку та виплату пенсій, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2017 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.І. Мойсюк