Ухвала суду № 64507652, 18.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2017 року м. Київ К/9991/60898/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року

у справі № 2а/1270/3079/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Науково-виробниче об'єднання ''Сєвєродонецький Склопластик''

до Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю ''Науково-виробниче об'єднання ''Сєвєродонецький Склопластик'' (далі - ТОВ ''НВО''Сєвєродонецький Склопластик'', позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби (далі - ДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ форми ''П'' від 17 листопада 2011 року № 0001162301, яким товариству зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 18133,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року, позов ТОВ ''НВО''Сєвєродонецький Склопластик'' задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ форми ''П'' від 17 листопада 2011 року № 0001162301; присуджено на користь ТОВ ''НВО''Сєвєродонецький Склопластик'' із Державного бюджету України витрати щодо сплати судового збору в розмірі 181,33 грн.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у місті Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2012 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою ДПІ та витребувано матеріали справи з Луганського окружного адміністративного суду.

Через втрату матеріалів справи № 2а/1270/3079/2012 внаслідок захоплення будівлі Луганського окружного адміністративного суду незаконним озброєним формуванням ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року відкрито провадження з відновлення втраченого судового провадження у вказаній адміністративній справі та витребувано у сторін документи, що долучалися до матеріалів справи.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року втрачену справу № 2а/1270/3079/2012 відновлено частково, а саме в частині: копії адміністративного позову, копії податкового повідомлення - рішення від 17 листопада 2011 року № 0001162301, копії акта перевірки від 19 жовтня 2011 року № 1901/2336221647 з додатками, копії скарги ТОВ ''НВО''Сєвєродонецький Склопластик'' від 05 грудня 2011 року № 820 на податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2011 року № 0001162301, копії рішення ДПА в Луганській області від 22 грудня 2011 року № 25032/2508 про продовження строку розгляду первинних скарг, копії рішення ДПА в Луганській області від 26 січня 2012 року № 1612/2508 про результати розгляду первинних скарг, копії повторної скарги ТОВ ''НВО''Сєвєродонецький Склопластик'' від 08 лютого 2012 року № 76 на податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2011 року № 0001162301, копії рішення ДПС України про результати розгляду повторних скарг від 28 лютого 2012 року № 3527/6/102115, копії заперечень ДПІ проти адміністративного позову, копії пояснень до позовної заяви ТОВ ''НВО''Сєвєродонецький Склопластик'' від 12 червня 2012 року, копій процесуальних та кінцевих судових рішень.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 23 лютого 2016 року у справі за позовом ТОВ "Ремо" до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на стадії касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій, приводом для якого є касаційна скарга, а підставами - порушення судом норм матеріального чи процесуального права, суд касаційної інстанції не має повноважень на ревізію рішення суду про відновлення втраченого судового провадження і права на підставі ст. 279 Кодексу адміністративного судочинства України з посиланням на недостатність зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого провадження ухвалювати рішення про закриття касаційного провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для зменшення в податковому обліку ТОВ ''НВО''Сєвєродонецький Склопластик'' від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року на 18133,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті про результати планової виїзної перевірки ТОВ ''НВО''Сєвєродонецький Склопластик'' від 19 жовтня 2011 року № 1901/23-36221647, про порушення товариством, крім іншого, норм пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року на 18133,00 грн. внаслідок безпідставного формування валових витрат по взаємовідносинам із ПП ''Інтенція'', операції з поставки з яким не підтверджені відповідними розрахунковими та платіжними документами, а відтак є нікчемними. Доводи ДПІ про нікчемність правочинів поставки між цим суб'єктом підприємницької діяльності та позивачем обґрунтовані посиланням на дані ЄДР щодо стану платника ПП ''Інтенція'' - ''9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням'' та інформацію надану Алчевською ОДПІ листом від 18 жовтня 2011 року № 34923/236-3 щодо встановлення фактів про неможливість здійснення ПП ''Інтенція'' господарської діяльності з реалізації ТМЦ у червні 2011 року, оскільки директор ПП ''Інтенція'' гр. ОСОБА_4 на опитування пояснив, що фінансово - господарські операції у червні 2011 року підприємством не здійснювались (а.с. 59 - 60).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в судовому процесі підтверджено здійснення ТОВ ''НВО''Сєвєродонецький Склопластик'' господарських операцій з ПП ''Інтенція'' щодо придбання товарів (підшипники, гумоводотехнічні вироби, кольорового металопрокату в асортименті), фінансові показники яких позивач включив до податкового обліку, збільшивши суми витрат. При цьому доказів на підтвердження факту відсутності ПП ''Інтенція'' за місцезнаходженням та відсутності у вказаного платника податків господарських операцій у червні 2011 році, як то лист Алчевської ОДПІ від 18 жовтня 2011 року № 34923/236-3. акт перевірки ПП ''Інтенція'' тощо, ДПІ не надано, а доводи про відсутність у ТОВ ''НВО''Сєвєродонецький Склопластик'' розрахункових, платіжних документів по цих операціях спростовані наданими позивачем рахунками - фактурами, платіжними дорученнями, оборотно - сальдовою відомістю, які були досліджені судами та копії яких долучені до матеріалів справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Це однаковою мірою стосується як суми витрат, так і суми податкового кредиту.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність правову оцінку податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками товарів (робіт, послуг), якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, та фактично придбав товари (послуги) у цих постачальників. Одне лише порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат чи податкового кредиту, якщо в судовому процесі не встановлено факту обізнаності чи-то сприяння покупцем постачальнику в ухиленні від оподаткування (факту участі у незаконній податковій мінімізації). За відсутності встановлення такого факту платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за неправомірну діяльність його контрагентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В разі надання податковим органом вагомих доказів, які в своїй сукупності свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суди попередніх інстанцій на підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копій договору купівлі продажу від 09 червня 2011 року № 349 із ПП ''Інтенція'', податкових та видаткових накладних, рахунків - фактури, прибуткових ордерів, оборотно - сальдових відомостей, платіжними дорученнями, накладних - вимог на відпуск ТМЦ (внутрішнє переміщення) та актів списання ТМЦ, оцінка яких зроблена з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, встановили факт поставки позивачу ПП ''Інтенція'' товарів і відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильний висновок про правомірність включення позивачем понесених витрат з придбання у ПП ''Інтенція'' товарів до складу валових ІІ кварталу 2011 року.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року у справі № 2а/1270/3079/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Л.І. Бившева

Судді: І.Я. Олендер

Т.М. Шипуліна