Ухвала суду № 64507582, 23.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2017 року м. Київ К/800/62096/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівБорисенко І.В. Олендера І.Я.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року

у справі №804/6841/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕПЛОТЕХНІКА»

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕПЛОТЕХНІКА» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 13 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року, задовольнив адміністративний позов. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2013 року №0003452204.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Уповноважені особи контролюючого органу провели камеральну перевірку позивача щодо декларування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації від 04 жовтня 2013 року №9062270675 з ПДВ за вересень 2013 року, про що склали акт від 29 жовтня 2013 року №775/2204, яким встановили порушення позивачем вимог підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, пункту 4.6.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492, у результаті чого позивачем завищено суму від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 566 452,00 грн.

За результатами перевірки, контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2013 року №0003452204, яким позивачу зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 566 452,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства у частині неврахування у звітній декларації висновків акту попередньої перевірки.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при складанні податкової звітності за спірний період.

Так, відповідно до висновків акту перевірки, за результатами камеральної перевірки позивача з питань правомірності формування залишку від'ємного значення податку на додану вартість за квітень 2013 року (акт від 19 червня 2013 року №1135/153/20303441) винесено податкове повідомлення-рішення про зменшення суми від'ємного значення (рядок 24 декларації) від 16 липня 213 року №0002961501 на суму 574 769,00 грн., яке станом на момент виникнення спірних правовідносин оскаржувалось у судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у справі №804/10789/13-а адміністративний позов позивача задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16 липня 2013 року №0002961501 у частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 550 775,00 грн.

Відповідно до змісту вказаної постанови суду, у період з 29 травня 2013 року по 19 червня 2013 року відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питань правомірності формування залишку від'ємного значення податку на додану вартість по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року, за результатами якої складено акт від 19 червня 2013 року №1135/153/20303441.

З огляду на те, що позивач, скористався правом на судове оскарження податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2013 року №0002961501, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у нього були відсутні правові підстави враховувати вказане рішення податкового органу при складанні податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2013 року.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (пункт 56.1. статті 56 цього Кодексу).

За змістом положень пункту 56.3 статті 56 Податкового кодексу України, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно із пунктом 56.15 статті 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, враховуючи судове оскарження податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2013 року №0002961501, прийнятого на підставі акту перевірки від 19 червня 2013 року №1135/153/20303441, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій інстанції про обґрунтоване неврахування позивачем висновків акту перевірки від 19 червня 2013 року №1135/153/20303441 у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року від 04 жовтня 2013 року №9062270675.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року у справі №804/6841/14 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Борисенко І.В. Олендер І.Я.