Ухвала суду № 64507380, 23.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2017 р. м. Київ К/800/15472/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Бухтіярова І.О. Приходько І.В.,за участю секретаря:Калініна О.С.,за участю представників позивача:Чорнобая О.В.,відповідачів:Орлової М.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2015 року

у справі №816/4476/14

за позовом Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області,

Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання незаконними дій, визнання незаконними податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідачі, Полтавська ОДПІ, ДПІ у м.Полтаві) про визнання незаконними дій, визнання незаконними податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 17 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2015 року, відмовив у задоволенні позовних вимог у частині визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії та закрив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень від 12 вересня 2013 року №№0001322200, 0001332200, 0001342200. Також повернув позивачу з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 047,32 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідачі надіслали на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Контролюючий орган у період з 09 липня по 19 серпня 2013 року на підставі наказу від 27 червня 2013 року №59 провів планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, про що склав акт від 27 серпня 2013 року №757/16-01-22-01-09/20041662, яким, зокрема встановив порушення позивачем вимог статті 82 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо організації бюджетного процесу у 2010 році», що призвело до заниження рентної плати на 308 736 085,78 грн.

За результатами проведеної перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 12 вересня 2013 року №0001342200, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання зі сплати рентної плата за газовий конденсат у розмірі 8 894 127,95 грн., з яких 7 115 302,37 грн. за основним платежем та 1 778 825,59 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0001332200, яким збільшив суму грошового зобов'язання з рентної плати за нафту у розмірі 87 665 368,06 грн., з яких 70 132 294,45 грн. за основним платежем та 17 533 073, 61 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій податкового органу щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій виходили з того, що такі дії контролюючого органу самі по собі не створюють будь-яких юридично значимих наслідків, а є лише засобом службової діяльності відповідача, у зв'язку з чим жодним чином не породжують, не змінюють не припиняють права та обов'язки особи-позивача у сфері публічно-правових відносин.

Також, на думку судів, безпідставними є вимоги позивача про зобов'язання контролюючого органу скасувати спірні податкові повідомлення-рішення, з огляду на те, що в разі незгоди платника податків з донарахованими контролюючим органом грошовими зобов'язаннями належним способом захисту порушеного права є звернення такого платника до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення чи подання позову про визнання протиправним та скасування такого рішення, а відтак у Полтавської ОДПІ відсутні повноваження щодо скасування податкових повідомлень-рішень про донарахування платникам податків грошових зобов'язань.

Закриваючи провадження у справі в частині визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент розгляду даної справи з того самого спору і між тими самими сторонами є така, що набрала законної сили, постанова суду про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник вказав на те, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, судом було допущено порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, на думку позивача, суди безпідставно відмовили у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій Полтавської ОДПІ щодо прийняття податкових повідомлень-рішень, оскільки нормами Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право платника оскаржувати рішення, дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень.

Також, позивач вважає, що судами протиправно не встановлено відсутність повноважень у Полтавської ОДПІ на формування податкових повідомлень-рішень, з огляду на те, що позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ у м.Полтаві.

При цьому, позивач також послався на безпідставність висновків судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, зважаючи на наявність обов'язкового до виконання судового рішення, ухваленого у справі про той самий спір і між тими самими сторонами, що набрало законної сили та яким встановлено правомірність донарахування платнику податків грошових зобов'язань.

Так, на думку позивача, у справі №816/539/14 не перевірялися обставини щодо відсутності у Полтавської ОДПІ повноважень щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а відтак суди дійшли передчасних висновків щодо закриття провадження у справі у зазначеній частині.

Перевіривши обґрунтованість спірних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при перевірці правомірності проведення перевірки та прийняття за її результатами спірних податкових повідомлень рішень, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги факт оскарження позивачем наказу на підставі якого проведено спірну перевірку, а також наявність судового рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року, яким задоволено позовні вимоги позивача про скасування наказу від 27 червня 2013 року №59 про проведення виїзної планової документальної перевірки позивача за період 01 січня 2010 року по 31 грудня 2013 року.

Так, в матеріалах справи наявна копія рішення у адміністративній справі №816/3999/13-а за позовом СП «Полтавська нафтогазова компанія» до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, що набрало законної сили.

Особливості регулювання проведення документальної планової виїзної перевірки, встановлені статтями 81, 82 Податкового кодексу України, не виключають необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних планових перевірок.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Аналіз наведеної норми підтверджує висновок про те, що податковий орган, реалізовуючи компетенцію щодо здійснення контрольного заходу, має здійснювати перевірку виключно на підставі наказу про проведення перевірки та відповідно до визначеного в наказі періоду.

Водночас, суди попередніх інстанцій наведеному оцінку не надали, незважаючи на те, що наказ від 27 червня 2013 року №59 про проведення виїзної планової документальної перевірки позивача за період 01 січня 2010 року по 31 грудня 2013 року скасовано за рішенням суду.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що надання оцінки всім важливим аргументам сторін, що беруть участь у справі, становить гарантію дотримання принципу справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року.

Водночас, недотримання податковим органом процедури проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

З урахуванням наведеного, в разі визнання перевірки незаконною, правові наслідки такої, в тому числі й винесені податкові повідомлення-рішення, є протиправними.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій не були досліджені докази, які мають суттєве значення для розгляду адміністративної справи, а саме факту скасування наказу про проведення перевірки позивача, на підставі якої прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, що унеможливлює правильне вирішення спірних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» задовольнити частково.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2015 року у справі №816/4476/14 скасувати.

Справу №816/4476/14 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бухтіярова І.О. Приходько І.В.