Ухвала суду № 64507294, 14.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" грудня 2016 р. м. Київ К/800/15326/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання Шевчук П.О.,

за участю представника відповідача Деміденко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року

у справі № 2а/1570/3523/2012

за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2012 року Державне підприємство "Одеська залізниця" (далі - ДП "Одеська залізниця", позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі (далі - СДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 травня 2012 року № 0000022400, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 20376,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7184,50 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано та позов ДП "Одеська залізниця" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03 травня 2012 року № 0000022400.

У касаційній скарзі СДПІ, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову цього суду та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання з податку на прибуток згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті від 17 квітня 2012 року № 16/24-0/01071315/1 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ДП "Одеська залізниця" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ПП "Фіто Сервіс Плюс" за період з 11 вересня 2009 року по 20 березня 2012 року. Згідно з цими висновками позивач, крім іншого, порушив норми пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 45.2 ст. 45, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що полягало у формуванні платником податків своїх даних податкового обліку (валових витрат) у І - ІІ кварталах 2011 року за наслідками удаваних (нікчемних) правочинів із ПП "Фіто Сервіс Плюс". При цьому як на підставу таких висновків СДПІ посилається на податкову інформацію щодо господарської діяльності ПП "Фіто Сервіс Плюс" (використані результати акту ДПІ у м. Херсоні від 12 січня 2012 року № 13/15-2/36671297 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Фіто Сервіс Плюс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року, їх реальність та повноти відображення в обліку), згідно якої останнє відсутнє за місцезнаходженням, про що внесено запис до ЄДР; ПП "Фіто Сервіс Плюс" не має матеріальних та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності, як-то, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів тощо; чисельність працюючих на ПП "Фіто Сервіс Плюс" відповідно до баз даних ДПІ становить 1 особа (директор та бухгалтер в особі гр. ОСОБА_1.); згідно пояснень гр. ОСОБА_2., яка була керівником юридичної особи у період з 22 грудня 2010 року по 20 червня 2011 року, та гр. ОСОБА_1., керівника ПП "Фіто Сервіс Плюс" з 20 червня 2011 року, останні підприємницьку діяльність фактично не здійснювали, гр. ОСОБА_1 податкову звітність та первинні документи не складав та не підписував, бухгалтерських документів та печатки підприємства не має.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з урахуванням встановлених контролюючим органом під час проведення перевірки обставин, дійшов висновку про неможливість прийняття до уваги первинних документів (податкових та видаткових накладних, актів здачі - прийняття робіт, рахунків - фактури), складених ПП "Фіто Сервіс Плюс", на підставі яких ДП "Одеська залізниця" було сформовано валові витрати у сумі 81502,59 грн.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, з посиланням на те, що перевірка проводилася на підставі постанови слідчого відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення прийняте передчасно та підлягає скасуванню.

Однак, такі висновком судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів вважає передчасними з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-3 цієї статті).

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Заперечуючи проти позову, ДПІ посилалася на отриману під час здійснення заходів податкового контролю інформацію щодо фіктивності ПП "Фіто Сервіс Плюс", що підтверджено в тому числі запереченнями керівників вказаного підприємства щодо участі у господарській діяльності підприємства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону № 996-XIV).

Згідно із частинами 1-2 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно із пп. "а" п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

На виконання вказаної норми ПК Міністерство фінансів України наказом від 01 листопада 2011 року № 1379 затвердило форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (був чинним на час заповнення податкових накладних у спірних відносинах; далі - Порядок).

Згідно з п. 1 Порядку податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 16 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та з огляду на те, що у справі, яка розглядається, містяться відомості, що гр. ОСОБА_1 - засновник та директор ПП "Фіто Сервіс Плюс" з 20 червня 2011 року заперечує свою участь у господарській діяльності підприємства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, що в свою чергу свідчить про неналежність підписів на складених від імені такого контрагента первинних документах, то перевірка та встановлення такої обставини має значення для правильного вирішення спору.

У постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11 та від 22 вересня 2015 року № 21-887а15 міститься правовий висновок, відповідно до якого первинні документи, які стали підставою для формування даних податкового обліку платника податків, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення формування даних податкового обліку на підставі таких документів є безпідставним.

Відтак, з урахуванням заперечень гр. ОСОБА_1 (засновник та директор ПП "Фіто Сервіс Плюс" з 20 червня 2011 року) щодо прийняття участі у господарській діяльності підприємства та у підписанні первинних документів обставини щодо операцій з поставки, за якими позивач задекларував валові витрати, є недоведеними саме з 20 червня 2011 року.

Разом з тим, згідно матеріалів перевірки гр. ОСОБА_2., яка була керівником ПП "Фіто Сервіс Плюс" у період з 22 грудня 2010 року по 20 червня 2011 року, свою участь у господарській діяльності цього підприємства не заперечує, а лише не змогла детально пояснити зміст фінансово - господарських операцій підприємства з постачальниками та покупцями.

Також, проти наданих посадковим органом доказів, що спростовують достовірність даних податкового обліку ДП "Одеська залізниця", позивач надав суду копії ТТН щодо транспортування придбаного товару у ПП "Фіто Сервіс Плюс" та книги обліку довіреностей щодо його отримання, бухгалтерські довідки щодо використання придбаного товару для реконструкції внутрішнього фасаду об'єкта "Одеса ДН-1", картки складського обліку матеріалів.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на ці обставини, які відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про збільшення сум грошових зобов'язань із податку на прибуток, та підлягають ретельному дослідженню у сукупності з іншими доказами у справі.

Також, розв'язуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги, що податкова перевірка ДП "Одеська залізниця", за наслідками якої були прийняте податкове повідомлення - рішення, з приводу правомірності якого виник спір, була проведена на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України (у редакції до внесення змін законом України від 13 квітня 2012 року № 4652-VI) документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність (п. 86.9 ст. 86 ПК України в редакції до внесення змін Законом України від 20 листопада 2012 року № 5503-ІV, який вступив у силу з 13 січня 2013 року).

Згідно наведених правових норм матеріали документальної позапланової перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, що була висловлена під час вирішення питання про усунення розбіжностей у застосуванні пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 та п. 86.9 ст. 86 ПК України, зокрема, в постанові від 27 січня 2015 року № 21-494а14.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції обмежився лише даними, наведеними у п. 1.3 вступної частині акту перевірки від 17 квітня 2012 року № 16/24-0/01071315/1 щодо підстав проведення перевірки, обставини щодо наявності кримінальної справи, в провадженні якої призначена перевірка, прийняття судового рішення (вироку чи-то постанови про звільнення від відповідальності за нереабілітуючими обставинами) у цій кримінальній справі, на дату прийняття податкового повідомлення-рішення від 03 травня 2012 року № 0000022400 судом не досліджувалися.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судове рішення у цій справі, не перевірили та не встановили тих обставин, які є необхідними для правильного вирішення спору, а суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, то ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи зазначені вище порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі № 2а/1570/3523/2012 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: __ Л.І. Бившева

Судді: __ І.Я. Олендер

__ Т.М. Шипуліна