Ухвала суду № 64507025, 31.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8492/16 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

31 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Файдюка В.В.,

при секретарі Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС України м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС України м. Києва про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмережа», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС України м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.12.2015 року №81126552210, №81226552210.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин, зокрема, з ТОВ "Поліком Сервіс", ТОВ "Арієз", ТОВ "Термо-Будтранс", ТОВ "Ірбудстрах", ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Гріфон 5" та ПП "Грандстрой" за січень-травень 2015 року.

У висновку Акту перевірки від 30.11.2015 року №510/26-55-22-10/36387249 відповідачем встановлено порушення позивачем норм Податкового законодавства, а саме: п.п 44.3, 44.4 ст. 44, п.п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 6844263,00 грн., та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень 2015 року у розмірі 5865003,00 грн.

Так, на підставі даного Акту, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 24.12.2015 року №81126552210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 6844263,00 грн. за основним платежем та у розмірі 3422132,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №81226552210, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 5865003,00 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству, а винесені податкові повідомлення-рішення від 24.12.2015 року №81126552210, №81226552210 є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу..

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (№996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та його контрагентами (ТОВ "Поліком Сервіс", ТОВ "Арієз", ТОВ "Термо-Будтранс", ТОВ "Ірбудстрах", ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Гріфон 5", ПП "Грандстрой") було укладено ряд договорів таких як: договори поставки (ТОВ "Поліком Сервіс", ТОВ "Арієз", ТОВ "Гріфон 5", ПП "Грандстрой"), договори підряду (ТОВ "Термо-Будтранс", ТОВ "Ірбудстрах") та договір на прибирання приміщення (ФОП ОСОБА_2).

На підтвердження вищезазначених господарських відносин позивачем надано ряд документів, таких як: договори поставки, договори підряду, договір на прибирання приміщення, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, кошториси, акти здачі-прийняття робіт, платіжні доручення, накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей, прибуткові накладні, а також посвідчення про якість.

Як встановлено судом першої інстанції, всі надані позивачем первинні документи оформлені належним чином, підписані уповноваженими особами. Відповідачем не зазначено жодних зауважень щодо правильності оформлення первинних документів та достовірності інформації, відображеної у них.

Натомість, як вбачається з Акту перевірки від 30.11.2015 року №510/26-55-22-10/36387249, висновок податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагентів. Також, відповідач, в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних рішень, посилається на протоколи допиту свідків, податкову інформацію податкових органів щодо контрагентів позивача та контрагентів контрагентів позивача.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції, всі контрагенти позивача станом на час існування спірних правовідносин були належним чином зареєстровані як платники ПДВ, а відповідачем, в свою чергу, не надано суду належних доказів на підтвердження наявності обвинувального вироку або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, та/або інших судових рішень, в яких була б встановлена фіктивність спірних правочинів..

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи. А отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.12.2015 року №81126552210, №81226552210 підлягають до скасування.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС України м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС України м. Києва до Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31211206781007, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір за подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду у розмірі 266 168 (двісті шістдесят шість тисяч сто шістдесят вісім) грн. 07 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Я.С. Мамчур

Судді І.Л. Желтобрюх

В.В. Файдюк

Повний текст складено 03.02.2017 р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Файдюк В.В.

Желтобрюх І.Л.