Ухвала суду № 64506949, 02.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1909/16 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

02 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Менської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області - ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «ШРБУ № 82» до Менської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне акціонерне товариство «ШРБУ № 82» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Менської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги. Свої вимоги обґрунтовує тим, що Податковий кодекс України розмежовує поняття податкового зобов'язання та грошового зобов'язання, оскільки податкове зобов'язання визначається у разі відсутності порушення норм податкового законодавства платником податків в податковій декларації або контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні, а грошове зобов'язання може включати в себе штрафні санкції та визначається у разі порушення норм податкового законодавства самостійно платником податків в порядку, передбаченому статтею 50 Податкового кодексу України, або контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні. У свою чергу, суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств, нарахованих відповідачем ПАТ «ШРБУ № 82», відповідно до податкових повідомлень-рішень від 21.09.2016 року №№ 0003231400, 0003251400, на загальну суму 180142,50 грн., сплачені позивачем 30.09.2016 року. Отже, нараховані контролюючим органом у вищевказаних податкових повідомленнях-рішеннях грошові зобов'язання сплачені ПАТ «ШРБУ № 82» до моменту їх узгодження, тобто без порушення строків погашення узгоджених грошових зобов'язань, а відтак у відповідача були відсутні підстави для застосування до ПАТ «ШРБУ № 82» підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України. Крім того, зазначив, що відповідачем протиправно нараховано пеню на грошове зобов'язання ПАТ «ШРБУ № 82» по земельному податку з юридичних осіб, оскільки податкове повідомлення-рішення від 21.09.2016 № 0003271400, яким визначено вищевказане грошове зобов'язання, було оскаржено ПАТ «ШРБУ № 82» до Чернігівського окружного адміністративного суду. Таким чином, податковий борг ПАТ «ШРБУ № 82» по земельному податку з юридичних осіб, на момент винесення відповідачем податкової вимоги від 07.10.2016 року № 134-17, був неузгодженим.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року задоволено вказаний адміністративний позов частково. Визнано протиправним та скасовано податкову вимогу Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 07.10.2016 року № 134-17 у частині нарахування суми пені з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1265,09 грн. та з податку на додану вартість у сумі 28180,99 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Менської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що ПАТ «ШРБУ № 82» зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 03.11.2016 року (а.с. 121-123) та перебуває, як платник податків, на обліку у Менській ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області.

Працівниками Менської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області та ГУ ДФС у Чернігівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «ШРБУ № 82» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 01.09.2016 року № 344/14/03448244, за змістом якого перевіркою встановлено порушення ПАТ «ШРБУ № 82» вимог податкового законодавства (а.с. 13-82).

На підставі висновків вказаного вище акту відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 21.09.2016 року:

1) № 0003231400, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 175827,50 грн., з них: за основним платежем - 140662,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 35165,50 грн.

2) № 0003251400, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 4315,00 грн., з них: за основним платежем - 3452,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 863,00 грн.;

3) № 0003271400, яким збільшено суму грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб суму 84168,00 грн., з них: за основним платежем - 67334,40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 16833,60 грн. (а.с.94-96).

30.09.2016 року ПАТ «ШРБУ № 82» суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств, визначених у податкових повідомленнях - рішеннях від 21.09.2016 року №№ 0003231400, 0003251400 сплачено у повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень №№ 1246, 1244, наявних у матеріалах справи (а.с. 99,100).

07.10.2016 року Менською ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області та ГУ ДФС у Чернігівській області винесено податкову вимогу форми «Ю» від 07.10.2016 року № 134-17, на загальну суму 120871,51 грн., у тому числі нараховано пеню у відповідності до підпункту 129.1.2. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України (а.с. 97).

Вважаючи оскаржувану податкову вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи даний адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У свою чергу, податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З системного аналізу вищевказаних норм ПК України вбачається, що податкове зобов'язання визначається у разі відсутності порушення норм податкового законодавства платником податків в податковій декларації або контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні); грошове ж зобов'язання може включати в себе штрафні санкції та визначається у разі порушення норм податкового законодавства самостійно платником податків в порядку, передбаченому статтею 50 ПК України, або контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні.

Таким чином, ПК України розмежовує поняття податкового зобов'язання і грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Відповідно до пункту 57.2 статті 57 ПК України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

З урахуванням вказаної різниці між грошовим та податковим зобов'язанням, у тому числі, у встановлених статтею 57 ПК України строках їх сплати, момент початку нарахування пені для таких зобов'язань визначається по-різному.

Так, пеня на грошове зобов'язання згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків починає нараховуватися з моменту закінчення строків погашення узгодженого грошового зобов'язання, вказаного в декларації або уточнюючому розрахунку або в податковому повідомленні-рішенні (саме коли наявні порушення податкового законодавства) на суму податкового боргу.

Разом з тим, пеня на податкове зобов'язання згідно з підпунктом 129.1.2 статті 129.1 статті 129 ПК України починає нараховуватися у день настання строку сплати податкового зобов'язання в податковій декларації або податковому повідомленні-рішенні (коли відсутні порушення законодавства) на вказану в них суму податку.

Судом першої інстанції було встановлено, що пеня нараховувалась ПАТ «ШРБУ № 82» відповідачем саме на підставі підпункту 129.1.2 статті 129.1 статті 129 ПК України.

При цьому, суми грошових зобов'язань, які нараховані ПАТ «ШРБУ № 82», відповідно до податкових повідомлень-рішень від 21.09.2016 року №№ 0003231400, 0003251400, на загальну суму 180142,50 грн., сплачені позивачем 30.09.2016 року, що підтверджується копіями платіжних доручень №№ 1246, 1244, наявних у матеріалах справи (а.с. 99,100).

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем своєчасно сплачено грошові зобов'язання, нараховані контролюючим органом (протягом 10 днів з дня прийняття податкового повідомлення-рішення).

У свою чергу, у відповідності до пункту 111.2 статті 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

При цьому, у відповідності до підпунктів 129.1.1, 129.1.2 пунтку 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені на грошове зобов'язання розпочинається з моменту закінчення строків погашення узгодженого грошового зобов'язання.

Отже, підставою для нарахування відповідної суми пені є порушення, встановленого чинним законодавством України, строку погашення узгодженого грошового зобов'язання або строку сплати податкового зобов'язання.

Разом з тим, нараховані контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях від 21.09.2016 року №№ 0003231400, 0003251400, суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств сплачені позивачем до моменту їх узгодження, тобто без порушення строків погашення узгоджених грошових зобов'язань, визначених статтею 57 ПК України, а тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні підстави для нарахування ПАТ «ШРБУ № 82», згідно з підпункту 129.1.2 пункт 129.1 статті 129 ПК України, пені у розмірі 29446,08 грн.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 02.12.2015 року та Вищим адміністративним судом України у постановах від 27.01.2014 року (справа № К/800/17321/13), від 02.12.2015 року (справа № К/800/44863/14) і в ухвалі від 20.05.2015 року (справа № К/800/36940/14).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною та скасування податкової вимоги Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 07.10.2016 року № 134-17 у частині нарахування суми пені з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1265,09 грн. та з податку на додану вартість у сумі 28180,99 грн.

Щодо визнання протиправною та скасування оскаржуваної вимоги у частині нарахування суми пені по земельному податку з юридичних осіб у сумі 8713,26 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач вважає, що відповідачем протиправно нараховано пеню на грошове зобов'язання ПАТ «ШРБУ № 82» по земельному податку з юридичних осіб, оскільки податкове повідомлення-рішення від 21.09.2016 року № 0003271400, яким визначено вищевказане грошове зобов'язання, було оскаржено ПАТ «ШРБУ № 82» до Чернігівського окружного адміністративного суду, про що відповідача було повідомлено листом від 30.09.2016 року № 584 (а.с. 98), а тому, на думку позивача, податковий борг ПАТ «ШРБУ № 82» по земельному податку з юридичних осіб, на момент винесення відповідачем податкової вимоги від 07.10.2016 року №134-17, був неузгодженим.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції такої правової позиції ПАТ «ШРБУ № 82» з огляду на наступне.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що по завершенню вказаного 10-денного строку, якщо у податкового органу не буде відомостей (документально підтверджених) щодо сплати або оскарження визначеного грошового зобов'язання (ухвала суду про відкриття провадження у справі), то контролюючий орган зобов'язаний розпочати заходи, спрямовані на забезпечення сплати платником податків цього зобов'язання, зокрема сформувати податкову вимогу.

Судом першої інстанції було встановлено, що ухвалу про відкриття провадження у справі № 825/1727/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 82» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення винесено суддею Кашпур О.В. 17.10.2016 року.

За таких обставин та з урахуванням того, що грошове зобов'язання ПАТ «ШРБУ № 82» по земельному податку з юридичних осіб, визначене у податковому повідомленні-рішенні від 21.09.2016 року № 0003271400, не перебувало у стані судового оскарження (провадження в суді не було відкрито), на момент прийняття відповідачем оскаржуваної вимоги, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для визнання останньої протиправною та такою, що підлягає скасуванню і підстави для задоволення позовних вимог ПАТ «ШРБУ № 82» у цій частині.

При цьому, колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції змісту листа ПАТ «ШРБУ № 82», яким позивач повідомив Менську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про оскарження податкового повідомлення-рішення від 21.09.2016 року № 0003271400 до Чернігівського окружного адміністративного суду, оскільки позивачем до суду не було надано доказів щодо отримання вищевказаного листа відповідачем до прийняття оскаржуваної вимоги.

Разом з тим, представник відповідача заперечував факт отримання контролюючим органом відповідного листа від ПАТ «ШРБУ № 82».

У свою чергу, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) «Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...».

Вирішуючи питання стосовно застосування частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява № 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Менської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області - ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 03.02.2017 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.