Постанова № 64506813, 31.01.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 р.Справа №804/8432/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретарі судового засіданняОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адіоніс» до Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Адіоніс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними дії Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ «Адіоніс» з податку на додану вартість за серпень 2016 року, а податкову декларацію ТОВ «Адіоніс» з податку на додану вартість за серпень 2016 року визнати такою, що прийнята датою її фактичного отримання, тобто 09.09.2016 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2016 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року, після усунення недоліків, відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що:

-09.09.2016 року засобами електронного звязку ТОВ «Адіоніс» направило податкову декларацію за серпень 2016 року на електронну адресу відповідача, однак, того ж дня позивачем отримано від відповідача електронну квитанцію №1, якою повідомлено, що документ не прийнято у звязку з тим, що ТОВ «Адіоніс» не був платником податку на додану вартість на дату подання звітності;

-із зазначеним позивач не погоджується, зазначаючи, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість скасовано в судовому порядку;

-не направляючи позивачу другу квитанцію з повідомленням про неприйняття податкової декларації, а зазначивши в першій електронній квитанції про її неприйняття, відповідачем порушено положення Інструкції №233, що свідчить про протиправність неприйняття податкової декларації з ПДВ.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору про визнання електронних документів №230220161 від 23.02.2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Адіоніс» направлено 09.09.2016 року засобами електронного звязку податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2016 року (а.с.26-27).

У день направлення податкових декларацій ТОВ «Адіоніс» отримано квитанцію №1 від 09.09.2016 року, в яких зазначено, що документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 09.09.2016 року, однак, документ не прийнято через наявність помилок, а саме: документ не може бути прийнятий порушено вимоги пункту 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, ІПН 363668104640 не був платником ПДВ в періоді серпень 2016 року.

Не погоджуючись з відмовою у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року, наданій у квитанції №1, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Як вбачається з квитанції №1 від 09.09.2016 року, податкова декларація з податку на додану вартість ТОВ «Адіоніс» не була прийнята через ануляцію ТОВ «Адіоніс» свідоцтва платника податку на додану вартість за рішенням Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська №293 від 29.05.2015 року.

Правомірність рішення про ануляцію свідоцтва платника податку на додану вартість за позивачем, була предметом розгляду в адміністративній справі №804/7804/15.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2016 року по справі №804/7804/15 позов ТОВ «Адіоніс» задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №293 від 29.05.2015 року; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська оскаржено постанову до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 06.07.2016 року залишив апеляційну скаргу без задоволення, а постанову від 17.03.2016 року по справі №804/7804/15 без змін.

Відповідно частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, станом на час розгляду справи судом, є така, що набрала законної сили постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2016 року по справі №804/7804/15, якою скасовано рішення Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області №293 від 29.05.2015 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Адіоніс».

Як вбачається з пункту 3 Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.08.2010 року №1172/11/13-10 у разі набрання законної сили рішенням про задоволення позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття.

Отже, враховуючи, що наведеним судовим рішенням скасовано рішення податкової інспекції про анулювання свідоцтва платника ПДВ, належним засобом захисту порушеного права позивача є визнання його платником ПДВ протягом усього періоду судового оскарження скасованого рішення.

Таким чином, на момент направлення до Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року, позивач вважався платником ПДВ, тривала процедура судового оскарження рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, а тому відмова у прийнятті податкових декларацій з підстави того, що позивач не був платником ПДВ у періоді серпень 2016 року, не є обґрунтованою.

Досліджуючи процедуру надання відмови у прийнятті податкової декларації за період серпень 2016 року та встановлюючи особу, якою були допущені вищевикладені обставини, суд виходить із того, що відповідно до положень пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобовязання.

У відповідності до пунктів 48.1, 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обовязкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Податкова декларація повинна містити такі обовязкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, імя, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обовязкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОПТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Згідно пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного звязку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобовязаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають обєкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Пунктом 183.18 статті 183 Податкового кодексу України встановлено, що особі, що реєструється як платник податку, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для сплати податку.

Згідно пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Отже, положеннями статті 49 Податкового кодексу України встановлено обовязок подання платником податків податкової декларації до контролюючого органу, в якому він перебуває на обліку.

Оскільки ТОВ «Адіоніс» перебуває на обліку в Лівобережній обєднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області, позивачем було надіслано податкову звітність з ПДВ саме на адресу районної податкової інспекції, та саме Лівобережною обєднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області отримано податкову звітність, щодо якої точиться спір у даній справі, що підтверджується роздруківкою з програми «М.Е.Doc» (а.с.28).

З наданих роздруківок вбачається, що позивач направив податкову декларацію з ПДВ за серпень 2016 року на електрону адресу Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області (код ДПІ 0464).

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України встановлено обовязок прийняття податкової декларації контролюючим органом.

Податковим кодексом України визначено, що під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобовязана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обовязкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобовязана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Відповідно пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобовязаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, підпункт 49.11.1 у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного звязку, - протягом пяти робочих днів з дня її отримання.

Як встановлено судом, відмову у прийнятті декларацій з ПДВ за серпень 2016 року надано у день відправлення декларації квитанцією №1 з поміткою «відправник: Автоматизована система «Єдине вікно подання електронної звітності» ДФС України».

Вирішуючи питання дотримання процедури надання відповіді про відмову у прийняті декларації квитанцією №1 та встановлюючи особу, якою надані відповідні квитанції, суд досліджує норми «Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного звязку», затвердженої наказом Державної податкової адміністрації від 10.04.2008 року №233, якою визначені терміни та мета формування квитанцій, а саме:

- квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді;

- квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

Відповідно до пункту 7.4 розділу ІІІ цієї Інструкції перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного звязку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Згідно пункту 7.5 розділу ІІІ Інструкції підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного звязку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

На підставі пункту 7.6 розділу ІІІ Інструкції якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного звязку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

З аналізу викладених норм, судом встановлено, що законодавцем різняться функції та мета надіслання платнику податків першої та другої квитанції.

Так, квитанція №1 має на меті свідчити про отримання надісланих документів платником податків до контролюючого органу, а квитанція №2 повідомляє платника податків про прийняття контролюючим органом або не прийняття надісланих документів.

Надсилаючи квитанцію №1 контролюючий орган може тільки повідомити платника податків про отримання його звітності, однак ніяк не підміняти надані функції квитанції №2 квитанцією №1.

Таким чином, не приймаючи податкову декларацію з ПДВ за серпень 2016 року, та повідомляючи про це у квитанції №1, контролюючий орган перевищив свої повноваження та діяв не у межах наданих повноважень з порушення процедури повідомлення платника податків про неприйняття декларації.

Суд зазначає, що описані вище повноваження щодо прийняття, обробки звітності та надіслання відповідних документів про отримання, прийняття тощо є повноваженнями органу ДПС, у якого на обліку перебуває платник податків.

У договорі №230220161 від 23.02.2016 року про визнання електронних документів орган фіскальної служи представляє Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська, серед обовязків якого, є забезпечення приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків, забезпечення відправлення квитанцій на електронну адресу платника податків.

Отже, судом встановлено, що порушення прав та законних інтересів позивача допущено саме з боку Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська, з огляду на що суд покладає обовязок відновлення порушеного права саме на Лівобережну ОДПІ м. Дніпропетровська.

З урахуванням викладеного, суд, з метою повного захисту порушених прав позивача виходить за межі позовних вимог в порядку статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, та зобовязує Лівобережну ОДПІ м. Дніпропетровська прийняти телекомунікаційним звязком податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2016 року, направлену 09.09.2016 року, датою її фактичного отримання.

У відповідності до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378 грн.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Адіоніс» до Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Адіоніс» (код ЄДРПОУ 36366810) з податку на додану вартість за серпень 2016 року, направленої телекомунікаційним звязком.

Зобовязати Лівобережну обєднану державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийняти податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Адіоніс» (код ЄДРПОУ 36366810) з податку на додану вартість за серпень 2016 року, направлену 09.09.2016 року телекомунікаційним звязком, датою її фактичного отримання 09.09.2016 року.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адіоніс» за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 1378 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 31 січня 2017 року.

Суддя ОСОБА_1