Постанова № 64506728, 02.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2017 р. Справа№ 910/13428/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2016

за скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі № 910/13428/15 (суддя - Гумега О.В. )

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради

про стягнення 64701527, 02 грн

за участю представників учасників провадження:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

від відділу ДВС: Бурлак Р.В., довіреність №773120.3-03 від 29.12.2016

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2015 у справі № 910/13428/15 позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено повністю; стягнуто з Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 21 922 010,70 грн основного боргу, 1 830 645,26 грн пені, 2 520 525,56 грн 3% річних, 38 428 345,50 грн інфляційних втрат, 73 080,00 грн судового збору.

11.08.2016 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2015 у справі № 910/13428/15, яке набрало законної сили 11.08.2015, видано наказ.

09.11.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшла скарга на дії органу Державної виконавчої служби від 07.11.2016 № 14/5-2135В, в якій ПАТ «НАК «Нафтогаз України» просить визнати незаконними рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07.10.2016 №430/6, визнати недійсним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07.10.2016 №430/6; зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України прийняти до виконання наказ Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 №910/13428/15 та відкрити виконавче провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії органу Державної виконавчої служби від 07.11.2016 № 14/5-2135В у справі №910/13428/15 задоволено. Визнано незаконними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговської-Харітонової Я.О. з винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07.10.16 №430/6. Визнано недійсним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07.10.16 № 430/6. Зобов'язано державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговську- Харітонову Я.О. прийняти до виконання наказ Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 № 910/13428/15 та відкрити виконавче провадження.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу № 910/13428/15/20.3-03 від 05.01.2017, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 та в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії органу Державної виконавчої служби відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що державним виконавцем було правомірно винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та правомірно застосовано Закон України «Про виконавче провадження», який набрав чинності 05.10.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2017 апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Дикунська С.Я., Мальченко А.О. та призначено розгляд справи на 02.02.2017.

У судовому засіданні 02.02.2017 представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підтримав вимоги апеляційної скарги, просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 та в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії органу Державної виконавчої служби відмовити повністю.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 02.02.2017 не з'явились, про причини неявки не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 98, 64 ГПК України.

Беручи до уваги належне повідомлення учасників процесу про розгляд апеляційної скарги, закінчення строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, встановлених ст. 102 ГПК України, відсутність заяв та клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача, за наявними в ній матеріалами, так як їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм процесуального права при винесені оскаржуваної судової ухвали, вважає, що апеляційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2015 у справі № 910/13428/15 позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено повністю; стягнуто з Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 21 922 010,70 грн основного боргу, 1 830 645,26 грн пені, 2 520 525,56 грн 3% річних, 38 428 345,50 грн інфляційних втрат, 73 080,00 грн судового збору.

11.08.2016 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2015 у справі № 910/13428/15, яке набрало законної сили 11.08.2015, видано наказ.

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (стягувач, скаржник) звернулось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження від 30.09.2016 № 14/2-1907В, відповідно до якої просило прийняти до виконання наказ Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 у справі № 910/13428/16, відкрити виконавче провадження з примусового виконання вказаного наказу, накласти арешт на кошти та майно боржника, в межах суми боргу, та оголосити заборону на його відчуження, здійснити всі можливі заходи щодо виконання вказаного наказу в межах строків, визначених ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно наявного в матеріалах справи Реєстру передачі документів, заява від 30.09.2016 № 14/2-1907В Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду у справі № 910/13428/15 (разом з оригіналом наказу, копією постанови про закінчення ВП, належним чином завіреною копією довіреності на представника) (п. 19 вказаного Реєстру), була одержана Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 30.09.2016, що підтверджується зазначенням відповідної дати та підписом уповноваженої особи Управління документального забезпечення Департаменту організаційного забезпечення та контролю з відтиском печатки на Реєстрі передачі документів ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

07.10.2016 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговською-Харітоновою Я.О. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07.10.16 №430/6.

В обґрунтування вказаного повідомлення державний виконавець зазначив, відповідно до абзацу третього частини 4 розділу першого Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5, виконання рішень щодо боржників, які знаходяться на території, яка відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є тимчасово окупованою територією України, здійснюється Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області. Оскільки, у пред'явленому на виконання виконавчому документі боржник знаходиться на території АРК, а саме: м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу без прийняття до виконання. Керуючись пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець виніс повідомлення, яким повернув виконавчий документ (наказ Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 у справі № 910/13428/16) стягувачу без виконання.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, з 05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, згідно якого втратив чинність, крім статті 4, Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV.

Відтак, до 05.10.2016 діяла редакція Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 р. N 1-рп/99 дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

За загальним правилом, встановленим положеннями статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі чи встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що із заявою про відкриття виконавчого провадження від 30.09.2016 № 14/2-1907В стягувач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 30.09.2016, тобто в період дії Закону України в редакції до 05.10.2016, то в даному випадку державним виконавцем повинні були вчинятись виконавчі дії відповідно до Закону України в редакції до 05.10.2016, статтями 20 та 21 якого було визначено місце виконання рішення та підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду міста Києва, що при винесенні оскаржуваного повідомлення державний виконавець безпідставно керувався нормою Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка набрала чинності після 05.10.2016, оскільки для вчинення відповідних дій державний виконавець повинен був керуватись попередньою редакцією Закону.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України в редакції до 05.10.2016 виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України в редакції до 05.10.2016 на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими:

1) боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи;

2) сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції до 05.10.2016, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Норми частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції до 05.10.2016 містять перелік підстав, за умови наявності яких державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Колегія суддів звертає увагу, що Закон України «Про виконавче провадження» в редакції до 05.10.2016 взагалі не передбачав винесення державним виконавцем такого процесуального документу як повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Крім цього, Законом України «Про виконавче провадження» в редакції до 05.10.2016 та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (в редакції до внесення до неї змін наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5, якими її викладено у новій редакції) спеціальне місце виконання рішень відносно боржників, які перебувають на території АР Крим та м. Севастополь, не визначалось.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що застосування державним виконавцем положень абзацу третього частини 4 розділу першого Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5, який набрав чинності з 05.10.16) при винесенні процесуального документу за заявою стягувача про відкриття виконавчого провадження, поданою 30.09.2016, тобто поданою в період, коли вказані зміни ще не набрали чинності, є безпідставними.

Частиною 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. За результатами розгляду скарги виноситься відповідна ухвала.

Таким чином, оскільки державний виконавець при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07.10.16 № 430/6 безпідставно керувався положеннями Закону України в редакції після 05.10.2016 та Інструкцією з організації примусового виконання рішень (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), то такі дії Господарський суд міста Києва правомірно визнав незаконними, що не спростовано апелянтом в поданій ним апеляційній скарзі.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, наведених у п 9.13 постанови Пленуму № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Згідно частини 1 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції до 05.10.2016 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини 2 вказаної статті Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи рішення суду від 27.07.2015 у справі №910/13428/15 в добровільному порядку боржником не виконано, доказів протилежного сторонами не надано. З урахуванням чого, місцевим господарським судом правомірно зобов'язано державного виконавця прийняти до виконання наказ Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 №910/13428/15 та відкрити виконавче провадження.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що Господарський суд міста Києва дійшов ґрунтовного висновку про існування підстав для задоволення скарги на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Наведене свідчить, що під час прийняття оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд дотримався вимог чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для зміни чи скасування ухвали Господарського суду міста Києва 28.11.2016 у справі №910/13428/15 відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст.86, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі №910/13428/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі №910/13428/15 залишити без змін.

3. Справу №910/13428/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська