Рішення № 64506517, 31.01.2017, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 січня 2017 р. Справа № 902/39/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія»

(вул. Стельмаха, буд. 6а, м. Київ, 03040)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля»

(вул. 50-річчя Жовтня, буд. 8, с. Строїнці, Тиврівський район, Вінницька область, 23340)

про стягнення 11493013,86 грн.

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,

представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 07/17 від 23.01.2017 року;

відповідача : ОСОБА_2 директор

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля» заборгованості в загальному розмірі 11 493 013,86 грн., з яких: 11 268 479,58 грн. основний боргу, 202 805,16 грн. пені та 21 729,12 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором поставки № 25/ПО-1 від 22.03.2016 року в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою суду від 13.01.2017 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/39/17 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 31.01.2017 року та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору.

На визначену судом дату зявився представники сторін. Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача позовні вимоги визнав, про що подав відзив б/н. від 31.01.2017 року.

Враховуючи визнання відповідачем позову, суд зважає на наступне.

Частиною четвертою статті 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Представнику відповідача роз'яснено правові наслідки визнання позову, передбачені статтею 78 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22 березня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» (позивач, за договором Продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Поділля» (відповідач, за договором Покупець) укладено договір поставки № 25/ПО-1 (надалі Договір). (а.с. 17-19)

Відповідно до предмету Договору, Продавець зобовязується передати у власність Покупцю у встановлений строк товар, а Покупець зобовязується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених цим Договором.

Предмет постачання по Договору є засоби захисту рослин (надалі ОСОБА_3), виробник, асортимент, вартість та кількість яких передбачаються в Додатках і Специфікаціях до цього Договору, що є невідємною частиною. (п. 1.2. Договору)

ОСОБА_3, передбачений цим Договором, поставляється в кількості та асортименті, закріпленому Додатками і Специфікаціями до даного Договору, що є його невідємною частиною. (п. 2.1. Договору)

Продавець гарантує якість ОСОБА_3 на момент поставки його Покупцю. (п. 4.1. Договору)

ОСОБА_3 постачається в терміни та обсязі, що визначаються в Додатках та Специфікаціях до даного Договору. (п. 5.1. Договору)

Поставка ОСОБА_3 може здійснюватися як окремими частинами (партіями) згідно кожного Додатку, укладеного до цього Договору, так і в цілому по Договору, за умови, що не будуть порушуватися терміни поставки ОСОБА_3, передбачені окремими Додатками до Договору. (п. 5.2. Договору)

Покупець сплачує Продавцю за ОСОБА_3, який підлягає поставці за даним Договором по цінам та на умовах, передбачених у Додатках до Договору. (п. 6.1. Договору)

Загальна вартість ОСОБА_3, що поставляється за цим Договором, становитиме сукупну вартість ОСОБА_3, фактично поставленого за цим Договором, що визначається на підставі накладних. (п. 6.2. Договору)

Розрахунки за ОСОБА_3 здійснюються Покупцем у порядку та строки, що передбачаються в Додатках до даного Договору. (п. 6.3. Договору)

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до моменту повного виконання Сторонами взятих на себе обовязків по цьому Договору. (п. 10.1. Договору)

В подальшому Сторонами підписано ряд Додатків до Договору та Специфікацій, якими визначено виробників, асортимент, вартість та кількість кожної партії товару, що поставляється по кожному Додатку. (а.с. 20-38)

Пунктом 1 Додатків до Договору визначено, що ціна ОСОБА_3, що підлягає поставці на умовах Додатку, вказується у специфікації до Додатку, яка є його невідємною частиною. Сторони встановлюють ціну ОСОБА_3 в гривні та визначають її еквівалент в доларах США.

Пунктом 2 Додатків № 1 від 22.03.2016р., № 4 від 12.04.2016р., № 6 від 25.04.2016р., № 7 від 25.04.2016р., № 8 від 25.04.2016р., № 13 від 10.06.2016р., № 15 від 13.06.2016р., № 17 від 28.06.2016р., № 18 від 28.06.2016 р. до Договору визначено, що зважаючи на те, що ОСОБА_3 є імпортованим, Сторони домовилися, що ціна ОСОБА_3, вказана в специфікації до Додатку, може бути змінена Продавцем для кожної партії ОСОБА_3 у випадках зміни комерційного курсу гривні до долара США на дату виписки рахунку або накладної та відповідну партію ОСОБА_3 (у випадку, коли сплата попередньої оплати не передбачається), відносно комерційного курсу гривні до долара США, що діяв на дату укладення цього Додатку. У такому випадку ціна ОСОБА_3, що вказується в рахунку/накладній визначається за формулою:

Ц2=Ц1+К2/К1, де

Ц2 ціна ОСОБА_3, що визначається в рахунку/накладній;

Ц1 ціна ОСОБА_3, що вказана в Специфікації до Додатку;

К1 комерційний курс гривні до долара США на дату укладення Додатку;

К2 комерційний курс гривні до долара США на дату виписку рахунку/накладної.

Пунктом 2 Додатків № 3 від 22.03.2016р., № 9 від 25.04.2016р., № 12 від 24.05.2016р., № 14 від 10.06.2016р., № 16 від 28.06.2016р. до Договору, визначено, що ціна товару, що постачається за Додатком, підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють його ціну (ст.. 691 ЦК України). Зважаючи на те, що ОСОБА_3 є імпортованим, Сторони домовилися, що ціна та загальна вартість ОСОБА_3, що вказані в Додатку і Специфікації до нього, підлягають коригуванню на дату виконання Покупцем відповідної оплати за ОСОБА_3 прямо пропорційно зміні курсу продажу долара США до гривні, встановленого на міжбанківському валютному ринку на дату такого коригування, за умови зміни курсу більш ніж на 5% по відношенню до курсу продажу долара США до гривні, встановленого на міжбанківському валютному ринку на дату підписання Додатку та Специфікації до нього.

Дооцінка (коригування) відповідної суми платежу здійснюється Продавцем за наступною формулою:

S1=(А1/А0)* S,

Де: S1 розмір платежу, що підлягає сплаті Покупцем після до оцінки (коригування);

А1 курс продажу США до гривні, встановлений на міжбанківському валютному ринку на день коригування (дооцінки) ;

А0 курс продажу долара США до гривні, встановлений на міжбанківському валютному ринку на день підписання Додатку;

S сума коштів, що складає відповідний відсоток від загальної вартості ОСОБА_3, вказаної в накладних на ОСОБА_3.

Пунктом 2 Додатку №2 від 22.03.2016р. визначено, що ціна ОСОБА_3 та загальна вартість, що вказані в Специфікації до цього Додатку, визначені Сторонами виходячи з курсу продажу долара США до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню підписання цього Додатку, що становить 26,55 грн. за 1 долар США.

Пунктом 2 Додатку №5 від 12.04.2016р. визначено, що ціна ОСОБА_3 та загальна вартість, що вказані в Специфікації до цього Додатку, визначені Сторонами виходячи з курсу продажу долара США до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню підписання цього Додатку, що становить 25,63 грн. за 1 долар США.

Пунктом 2 Додатку №10 від 25.04.2016р. визначено, що ціна ОСОБА_3 та загальна вартість, що вказані в Специфікації до цього Додатку, визначені Сторонами виходячи з курсу продажу долара США до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню підписання цього Додатку, що становить 25,50 грн. за 1 долар США.

Пунктом 2 Додатку №11/А від 13.05.2016р. визначено, що на момент підписання цього Додатку ціна ОСОБА_3 в Специфікації визначена виходячи з наступного співвідношення: 1 долар США дорівнює 26,20 грн.

Пунктом 5 Додатків до Договору встановлено, що Покупець зобовязується повністю оплатити отриманий ОСОБА_3 не пізніше 10 листопада 2016 року.

В рамках Договору позивач за видатковими накладними поставив відповідачеві ОСОБА_3, визначений у Специфікаціях, загальною вартістю 22 844 383,22 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем розрахунки за поставлений товар не проведено, лише 03.10.2016 року за накладною № 3 та 29.11.2016р. за накладною № 6 повернуто позивачу частину товару вартістю 11 045 638,37 грн..

Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача за Договором з урахуванням курсової різниці складає 11 268 479,58 грн., що визнається відповідачем в акті звірки взаємних розрахунків за Договором станом на 18.01.2017 року та відзиві б/н. від 31.01.2017 року.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті отриманого товару.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобовязання за Договором в частині проведення розрахунків за поставлений товар, відповідачем виконувались не належним чином.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, позивачем правомірно заявлено до стягнення 11 268 479,58 грн. боргу.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 202 805,16 грн. пені за період з 30.11.2016 року по 22312.2016 року та 21 729,12 грн. 3% річних період з 30.11.2016 року по 23.12.2016 року .

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 11.2. Договору визначено, що в разі несвоєчасного чи не повного розрахунку за поставлений ОСОБА_3, Покупець зобовязується сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожен день прострочки від вартості неоплаченого ОСОБА_3 за весь період прострочення.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені, за допомогою системи «ЛІГА ЗАКОН», судом встановлено, що даний розрахунок є арифметично вірним. (розрахунок додається) Відтак, дана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

При перевірці розрахунку трьох відсотків річних судом виявлено в бік заниження, оскільки за визначений в розрахунку період розмір трьох відсотків річних становить 21 788,66 грн. (розрахунки додаються). При цьому задоволенню підлягає сума в межах заявлених вимог.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 49, 78, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля» (вул. 50-річчя Жовтня, буд. 8, с. Строїнці, Тиврівський район, Вінницька область, 23340, код ЄДРПОУ 32192534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» (вул. Стельмаха, 6 а, м. Київ, 03040, ЄДРПОУ 31109157) 11 268 479 (одинадцять мільйонів двісті шістдесят вісім тисяч чотириста сімдесят девять) грн. 58 коп. - боргу з урахуванням курсової різниці; 202 8050 (двісті дві тисячі вісімсот пять) грн. 16 коп. пені; 21 729 (двадцять одну тисячу сімсот двадцять девять) грн. 12 коп. - 3% річних та 172 395 (сто сімдесят дві тисячі триста девяносто пять) грн. 21 коп. - витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03 лютого 2017 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи