Ухвала суду № 64506213, 01.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 року м. Київ К/800/15004/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бухтіярової І.О.

суддів Веденяпіна О.А.

Приходько І.В.

при секретарі Бовкуні В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Фуклєвої А.В.

відповідача - Деміденко Ю.В.

прокуратури - Атаманюк І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.01.2016

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016

у справі № 2а-0870/4330/11 (СН/808/7/15)

за позовом публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (далі - позивач, ПАТ «ЗАлК»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач, СДПІ ОВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - третя особа, ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя)

за участю прокуратури Запорізької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «ЗАлК» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ ОВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС № 0000860808/0 від 29.12.2010.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.01.2016, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; винести нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу позивача просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, як законні та обґрунтовані.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ПАТ «ЗАлК» з питань достовірності нарахування від'ємного значення ПДВ за серпень та вересень 2010 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у серпні 2010 року, складено акт № 406/080-08/00194122 від 16.12.2010, в якому зафіксовано порушення: пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 та зареєстрованого в Мінюсті України від 09.07.1997 за № 250/2054, в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2010 року на 2 291 731 грн.; пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 та зареєстрованого в Мінюсті України від 09.07.1997 за № 250/2054, в результаті чого підприємством завищено заявлену у вересні 2010 року суму бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 3 094 502 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 та зареєстрованого в Мінюсті України від 09.07.1997 за № 250/2054, п. п. 5.7, 5.9 розд.5 Порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 та зареєстрованого в Мінюсті України від 09.07.1997 за № 250/2054, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за вересень 2010 року на суму 1 485 958 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.7, п. 5.9 розд.5 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 та зареєстрованого в Мінюсті України від 09.07.1997 за № 250/2054, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за вересень 2010 року на суму 802 771 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки 29.12.2010 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000860808/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 3 094 502 грн.

Податковий орган, вказуючи в акті перевірки про неправильність здійсненого позивачем розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2010 року, обґрунтовує свої доводи тим, що позивачем щомісячно включались до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях з придбання товарів, послуг, які не використано в оподатковуваних операція у межах господарської діяльності платника, оскільки обсяг продажу однієї тони виготовленої алюмінієвої продукції є меншим ніж обсяги придбаних товарів, послуг, з яких складається собівартість однієї тони реалізованої продукції, тобто діяльність позивача не направлена на отримання доходу.

За висновками податкового органу позивачем було безпідставно сформовано податковий кредит по неприбутковим операціям, які мали місце у періоді, що перевірявся, а саме - здійснено реалізацію продукції власного виробництва за ціною нижче її виробництва. Неприбуткові операції не відповідають меті господарської діяльності, яка полягає в одержанні прибутку, що виключає право платника на віднесення сум ПДВ, які сплачені у вартості товару, що використаний у виготовленні кінцевої продукції, до складу податкового кредиту.

В судовому порядку встановлено, що згідно наданих відповідачем декларацій з податку на прибуток за 2008-2009 роки вбачається систематична збиткова діяльність позивача, а саме:

2008 рік - валовий дохід від діяльності підприємства склав 2 394 590 215 грн. (скоригований валовий дохід 2 393 892 933 грн.) валові витрати склали 2 471 497 512 грн. (скориговані валові витрати 2 472 720 148 грн.), показник прибутку, що підлягає оподаткуванню становив «- 136 381 374 грн.»;

2009 рік - валовий дохід від діяльності підприємства склав 1 414 859 322 грн. (скоригований валовий дохід 1 416 785 220 грн.) валові витрати склали 1 797 395 948 грн. (скориговані валові витрати 1 795 476 879 грн.), від'ємне значення оподаткування попереднього податкового року 155 912 523 грн., показник прибутку, що підлягає оподаткуванню становив «- 437 968 004 грн.»;

І квартал, півріччя 2010 року - валовий дохід від діяльності підприємства склав 385 734 643 грн. (скоригований валовий дохід 386 063 484 грн.) валові витрати склали 860 801 759 грн. (скориговані валові витрати 859 404 872 грн.), від'ємне значення оподаткування попереднього податкового року 437 968 004 грн., показник прибутку, що підлягає оподаткуванню становив «- 498 948 498 грн.»;

ІІІ квартал 2010 року - валовий дохід від діяльності підприємства склав 609 949 293 грн. (скоригований валовий дохід 610 277 093 грн.) валові витрати склали 877 178 781 грн. (скориговані валові витрати 873 713 117 грн.), показник прибутку, що підлягає оподаткуванню становив «- 301 020 367 грн.»

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд, виходив із того, що за висновками податкового органу позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по неприбутковим операціям, які мали місце у періоді, що перевірявся, а саме - здійснено реалізацію продукції власного виробництва за ціною нижче її виробництва; неприбуткові операції не відповідають меті господарської діяльності, яка полягає в одержанні прибутку, що виключає право платника на віднесення сум ПДВ, які сплачені у вартості товару, що використаний у виготовленні кінцевої продукції, до складу податкового кредиту; розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету податку на додану вартість; намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Тобто, до оподатковуваних операцій, які регулюються цими нормами права, відносяться операції, які здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. п. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність; господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Мета отримання доходу є кваліфікуючою ознакою господарської діяльності, що передбачає наявність розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника. Господарська операція, спрямована на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності, яка опосередковується комерційним ризиком неодержання очікуваного доходу. Втім віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в його постанові від 09.06.2015 у справі № 21-289а15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В основу касаційної скарги позивачем покладено виключно посилання на світову економічну кризу, що спричинила падіння цін на світовому ринку алюмінію, та на підвищення тарифів на електроенергію. Втім зазначені фактори мають загальний характер та не зумовлюють наявність специфічних обставин саме для позивача у справі.

Матеріали даної справи не містять доказів проведення платником будь-яких економічних досліджень з метою установлення ціни на металопродукцію у перевіреному періоді; позивачем не представлено фактичних даних на підтвердження відповідності застосованої ціни на спірну металопродукцію об'єктивним ринковим чинникам (зокрема, ціні, що застосовувалася іншими суб'єктами господарювання у відповідний період на аналогічний товар); не подано розрахунків оптимальності визначення ціни на спірний товар, планування прибутку.

Слід також зазначити, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень. У справі, що переглядається, платником не спростовано належними засобами доказування висновки податкового органу, покладені в основу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210-231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.01.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.О. Бухтіярова Судді О.А. Веденяпін І.В. Приходько