Ухвала суду № 64506153, 01.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 року м. Київ К/800/2472/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (доповідача),

Олексієнка М.М.,

Штульман І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Овруцької ОДПІ) про визнання дій протиправними та стягнення коштів,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Овруцької ОДПІ про визнання дій протиправними та стягнення коштів.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Овруцької ОДПІ та стягнуто на користь позивача ненараховану та невиплачену надбавку за вислугу років в сумі 19 194,56 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 6 червня 2015 року по 29 жовтня 2015 року в сумі 12 340,18 грн. та 1055,93 грн. судових витрат.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з врахуванням наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що "надбавка за вислугу років" та "винагорода за вислугу років" є різними за юридичним змістом, рівнем правового регулювання складовими заробітної плати, а тому відповідачем вона неправомірно не нараховувалась та не виплачувалась.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач протягом перебування на посаді державного податкового інспектора (старшого державного податкового інспектора) Овруцької МДПІ отримувала за вказаний нею період в структурі заробітної плати винагороду за вислугу років, передбачену Порядком виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1013 (далі - Порядок № 1013) в розмірі від 20% з 1 січня 2001 року до 30% з 1 січня 2013 року, а тому у неї відсутнє право на одночасне отримання двох різновидів доплат до заробітної плати у вигляді надбавки за вислугу років за період перебування на посаді державного податкового інспектора.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 під час перебування на посадах в Овруцькій ОДПІ мала спеціальне звання: з 1 лютого 1995 року "інспектор податкової служби ІІІ рангу", з 1 вересня 2001 року "інспектор податкової служби ІІ рангу". За цей період їй не присвоювався ранг державного службовця.

Згідно з пунктом 343.2. Податкового кодексу України положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Згідно з пунктами 1, 2, 3 Порядку № 1013 до стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років, включається час роботи: в органах державної податкової служби; на посадах і в органах, визначених Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року №283 «Про порядок обчислення стажу державної служби» з наступними змінами; на підприємствах, в установах, та в організаціях на посадах бухгалтерів, економістів, фінансистів, юристів, інженерів-програмістів, інженерів-системотехніків, інженерів-електроніків, якщо ці працівники мали спеціальну освіту, працювали за фахом та перейшли на роботу до податкової адміністрації (інспекції) і зараховані на відповідну посаду.

Виплата винагороди за вислугу років посадовим особам державної податкової служби передбачена пунктом 2 Порядку № 1013.

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції, чинній на день виникнення спору) посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання, а тому і правовий статус посадових осіб державної податкової служби та проходження служби регулювався зазначеним спеціальним Законом.

Розмежування в статусі працівників податкової служби відображено і в постанові Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів". Так, в додатку № 29 до вказаної постанови наведена схема посадових окладів керівних працівників і спеціалістів державних податкових інспекцій, які мають ранг державного службовця, а в додатку № 30 - схема посадових окладів керівних працівників і спеціалістів державних податкових інспекцій, які мають спеціальні звання.

Згідно Порядку № 1013, розмір вказаної винагороди також, визначається залежно від стажу роботи і обчислюється виходячи з посадового окладу та надбавки за спеціальне звання у таких розмірах: від 1 до 2 років - 5%, від 2 до 5 років - 10%, від 5 до 10 років - 20%, від 10 до 15 років - 25%, від 15 до 20 років - 30%, від 20 до 25 років - 35%, від 25 і більше років - 40%.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки позивач отримувала в структурі заробітної плати винагороду за вислугу років, передбачену Порядком № 1013, у неї відсутнє право на одночасне отримання двох різновидів доплат ( і надбавки за вислугу років і винагороди за вислугу років) за період перебування на посаді державного податкового інспектора.

Крім того, оскільки позивач не має право на надбавку за вислугу років, то не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Апеляційний суд повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого судового рішення.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

М.М. Олексієнко

І.В. Штульман