Ухвала суду № 64505828, 31.01.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

УХВАЛА

іменем України

"31" січня 2017 р. Справа № 806/1657/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Жизневської А.В.

Котік Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Нероди І.В.,

сторін та їх представників:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "14" листопада 2016 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 26.07.2016 №0004971204 та №0004981204.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги ТОВ "Партнер-ВС" зазначає, що висновки акту камеральної перевірки від 17.06.2016 № 3567/12-04 про порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, встановлених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України є безпідставними, а прийняті податкові повідомлення - рішення про застосування до Товариства штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на прибуток за 2015 рік є такими, що підлягають скасуванню. Так як прямо суперечать вимогам п. 31 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. При цьому позивач факту сплати податкового зобов'язання у розмірі 131966,00 грн. з порушенням строків, установлених податковим законодавством не заперечував. Однак наголошував, що відповідно до п. 31 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати за наслідками діяльності у 2015 році не застосовуються.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2016 р. позовні вимоги задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та просить скасувати постанову суду першої інстанції з ухваленням нової про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши справу в межах, визначених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 червня 2016 року, на підставі п.п. 19.1.1 п. 19.1 ст. 19, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, головним державним ревізором - інспектором відділу адміністрування податку на прибуток управління податків і зборів з юридичних осіб Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції у приміщенні Житомирської ОДПІ проведено камеральну перевірку несвоєчасності сплати податку на прибуток згідно декларацій з податку на прибуток за 2015 рік № 9276415941 від 29.02.2016 та І квартал 2016 р. № 9068169997 від 29.04.2016 ТОВ "Партнер - ВС".

Перевіркою встановлено порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, про що складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток про несвоєчасну сплату від 17.06.2016 № 3567/12-04.

Відповідно до акту перевірки № 3567/12-04 від 17.06.2016, 26 липня 2016 року Житомирською Об'єднаною ДПІ ГУ ДФС у Житомирській області прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0004971204, яким ТОВ "Партнер - ВС" за затримку на 14 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 12700 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 1270 грн. за платежем податок на прибуток;

- № 0004981204, яким позивача за затримку на 84 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 121966 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 24393,20 грн. за платежем податок на прибуток.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням - рішенням на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, судова колегія враховує наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер - ВС" зареєстровано як юридична особа та взято на податковий обік в органах державної податкової служби 24.06.2014. На час виникнення спірних правовідносин перебувало на обліку в Житомирській ОДПІ.

Фактичними підставами застосування до позивача штрафних санкцій спірними рішеннями слугували висновки контролюючого органу про те, що Товариством суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2015 рік, визначену в податковій декларації від 29.02.2016, в розмірі 131966,00 грн. і суму податкового зобов'язання за І квартал 2016 р. (декларація від 29.04.2016) в сумі 2700 грн. сплачено із порушенням граничних строків сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані наступними нормами законодавства.

Так у відповідності до пп.. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною (п. 46.1 ст. 46 ПК України).

Згідно зі п. 46.2 ст. 46 ПК України, платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації. Платники податку на прибуток, малі підприємства, віднесені до таких відповідно до Господарського кодексу України, подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації. Неприбуткові підприємства, установи та організації, визначені пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, подають звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики, у строки, передбачені для подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств.

У відповідності до п. 137.1 ст. 137 ПК України, податок на прибуток підприємств нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Абзацом першим пункту 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В даному випадку судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер - ВС", на виконання вимог законодавства, подано до контролюючого органу податкові декларації з податку на прибуток підприємств в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису за 2015 рік та І квартал 2016 року. У податковій декларації за 2015 рік платником суму податку на прибуток визначено в розмірі 141966 грн., а у декларації за І квартал 2016 року - 2700 грн.

Декларація за 2015 рік зареєстрована 29.02.2016 за № 92764115941, а декларація за І кв. 2016 р. - 29.04.2016 за № 9068169997, граничним строком сплати вказаних у них сум податку на прибуток було 10 березня та 20 травня 2016 року відповідно.

Матеріалами справи підтверджено, що податкове зобов'язання за 2015 рік у загальній сумі 141966 грн. позивачем сплачено частинами, в наступній послідовності: 09 березня 2016 року перераховано кошти в сумі 10000 грн. (платіжне доручення № 180 від 09.03.16); 24 березня 2016 року сплачено - 10000 грн. (платіжне доручення № 252 від 24.03.16); 22 квітня 2016 р. перераховано - 10000 грн. (платіжне доручення № 438 від 22.04.16); 02 червня 2016 року - 112000,00 грн. (платіжне доручення № 620 від 01.06.16).

Із платіжного доручення № 621 від 01.06.16 слідує, що сплату податку на прибуток за І квартал 2016 року в розмірі 2700 грн. ТОВ "Партнер - ВС" здійснено 02 червня 2016 року. Таким чином з наведених обставин встановлено судом, що позивачем погашення узгоджених сум податку на прибуток за 2015 рік у розмірі 131966,00 грн. проведено з порушенням термінів сплати на 14, 43 та 84 календарних дні; за І квартал 2016 р. у розмірі 2700 грн. - на 13 календарних дні.

Відповідно до п. 137.3 ст. 137 ПК України, відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1 1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків встановлена статтею 126 Податкового кодексу України.

За змістом п. 126.1 цієї статті ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас пунктом 31 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України установлено, що за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються.

Згідно зі п. 109.1 ст. 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

ТОВ "Партнер - ВС" вважає, що податковим органом нараховано штрафні санкції та прийнято податкові повідомлення - рішення за порушення ними повноти сплати податку на прибуток за 2015 рік, що суперечить вимогам п. 31 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України.

При цьому представник відповідача, посилаючись на лист Державної фіскальної служби України від 06.05.2016 № 10165/6/99-99-15-02-02-15, указує, що п. 31 підрозділу 10 п. ХХ ПК України не стосується застосування штрафу за несплату або несвоєчасну сплату узгодженого зобов'язання. На думку контролюючого органу, звільнення діє за порушення повноти сплати, а не за несплату узгодженого зобов'язання. Таким чином судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги посилання представника відповідача на податкову консультацію Державної фіскальної служби України, яка викладена у листі від 06.05.2016, оскільки у відповідності до вимог статті 52 ПК України вказана податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Податковими консультаціями взагалі користуються виключно платники податків, а не суб'єкти владних повноважень, зокрема, контролюючі органи. Крім того роз'яснення надано після спливу граничних строків сплати платниками податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2015 рік, що унеможливлювало його врахування платниками податку для своєчасної сплати податку.

Судова колегія вважає, що поряд з іншим з цим, слід урахувати, що згідно зі п. 36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Аналізуючи наведену правову норму в контексті податку на прибуток можна дійти висновку, що під повнотою сплати можна розглянути збірне поняття, що означає правильно обчислену, задекларовану та вчасно сплачену до бюджету суму податкового зобов'язання. Таким чином, повнота сплати податку на прибуток включає в себе, зокрема, його попередній розрахунок і декларування, а тому несвоєчасна сплата податку свідчить про порушення повноти його сплати, оскільки однією зі складових частин податкового обов'язку є своєчасність.

Виходячи з норм Податкового кодексу України поняття щодо визначення повноти сплати податку, зокрема податку на прибуток, може бути витлумачено по - різному. У зв'язку з чим у наявності неоднозначне (множинне) трактування вимог пункту 31 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, тому відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України одним із принципів, на якому ґрунтується податкове законодавство України, є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У свою чергу, пункт 56.21 статті 56 ПК України передбачає, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Підсумовуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що до спірних правовідносин у частині порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2015 рік необхідно застосовувати згаданий принцип податкового законодавства України.

В силу приписів п. 31 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, до платників податку за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату податку на прибуток за ст. 126 ПК України не застосовуються. Отже, за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2015 рік у розмірі 131966,00 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" не може бути притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу, згідно зі ст.126 Податкового кодексу України.

За наведених обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10% та 20 % від сум сплачених на погашення податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2015 рік, визначеного в податковій декларації від 29.02.2016, не може вважатися обґрунтованим та законним, а тому спірні податкові повідомлення-рішення від 26.07.2016, а саме № 0004981204 в повному обсязі та № 0004971204 в частині зобов'язання сплатити штраф за платежем податок на прибуток у сумі розміром 1000 грн., є протиправними і підлягали скасуванню.

Разом з тим суд погоджується із контролюючим органом про необхідність притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10% від суми сплаченої на погашення податкового зобов'язання з податку на прибуток за І квартал 2016 року. Так як матеріали справи підтверджено та не заперечується позивачем, що податок на прибуток за І квартал 2016 року в розмірі 2700 грн. сплачено із порушенням граничних строків сплати суми грошового зобов'язання, а саме 02.06.2016. Затримка сплати складає 13 календарних днів. Ураховуючи викладене, податкове повідомлення - рішення від 26.07.2016 № 0004971204 в частині зобов'язання ТОВ "Партнер - ВС" сплатити штраф за платежем податок на прибуток у сумі розміром 270 грн. є таким, що винесено відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих законодавством України.

Щодо порушення відповідачем порядку проведення камеральної перевірки, зокрема граничного строку проведення такої перевірки, суд зазначає наступне.

Право на проведення контролюючими органами камеральних перевірок установлено пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, у відповідності до якого камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Порядок проведення камеральної перевірки врегульовано статтею 76 ПК України.

Згідно зі пунктами 76.1 та 76.2 вказаної статті ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.2 ст. 86 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

При цьому суд наведені норми не визначають граничних часових меж проведення камеральних перевірок податкової звітності.

Пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Однак указаний пункт є складовою статті, включеної до Розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України, у зв'язку з чим визначає саме порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, а не податку на прибуток.

Натомість розділ III "Податок на прибуток підприємств" згаданого Кодексу не містить граничних строків проведення камеральних перевірок з питань адміністрування податку на прибуток.

У свою чергу, таке обмеження випливає із змісту положень статті 102 ПК України, яка регулює строки давності та їх застосування, зі строком у 1095 днів.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 09 лютого 2016 року (справа № 826/3285/15) та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2014 року (справа № К/800/34466/14).

Під час камеральної перевірки з'ясовується питання порушення терміну подання звітності, правильність визначення об'єкта оподаткування та нарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток, а також несвоєчасної сплати визначеного платником податку грошового зобов'язання. За наведених обставин, доводи позивача про те, що Житомирською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області камеральна перевірка здійснена без дотримання строку, установленого п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, та з перевищенням повноважень є безпідставними.

З урахуванням приписів ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Партрен - ВС" підлягали задоволенню частково.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "14" листопада 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: А.В. Жизневська

Т.С. Котік

Повний текст cудового рішення виготовлено "01" лютого 2017 р.