Постанова № 64505816, 31.01.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1153/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

31 січня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Залімського І. Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Стаднік Л.В.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року - без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в період з 01.04.2015р. по 07.04.2015р. головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Могилів-Подільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області ОСОБА_5 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 10.12.2012 р. по 12.01.2015р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 10.12.2012 р. по 12.01.2015 р.

За результатами перевірки складено акт від 15.04.2015р. № 202/1701/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_4, зокрема, п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України, а саме, ФОП ОСОБА_4 не зареєструвалась як платник ПДВ, та не включила до складу податкового зобов`язання суму 31167,00 грн.

29 квітня 2015 року, на підставі висновків акту перевірки, Могилів-Подільської ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким ФОП ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 31167,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 7791,75 грн.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податковим органом протиправно, необґрунтовано з порушенням норм чинного законодавства прийнято оскаржуване повідомлення - рішення. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Підпунктом 2 пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла до 01.01.2015 року, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Так, зі змісту акту перевірки слідує, що перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, за період з 11.07.2014р. по 12.01.2015р., встановлено його заниження всього у сумі 31167,00 грн., оскільки, у відповідності до норм п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, позивач зобов`язана була у липні 2014 року зареєструватись платником податку на додану вартість та в подальшому сплачувати його, так як протягом липня 2013 року - червня 2014 року отриманий нею дохід перевищив 300000,00 грн.

До таких висновків відповідач дійшов з огляду на те, що ФОП ОСОБА_4 отримала сукупний дохід, протягом останніх 12 календарних місяців, який перевищує 300000 грн. в червні 2014 року в сумі 395575,65 грн. (в т.ч. за липень 2013 року в сумі 14716,40 грн., за серпень 2013 року в сумі 13068,00 грн., за вересень 2013 року в сумі 14851,90 грн., за жовтень 2013 року в сумі 11623,30 грн., за листопад 2013 року в сумі 13599,15 грн., за грудень 2013 року в сумі 14179,15 грн., за січень 2014 року в сумі 20069,50 грн., за лютий 2014 року в сумі 30745,25 грн., за березень 2014 року в сумі 36479,12 грн., за квітень 2014 року в сумі 42635,50 грн., за травень 2014 року в сумі 46484,75 грн., за червень 2014 року в сумі 47123,60 грн.).

З вказаними висновками суд апеляційної інстанції погоджується, оскільки з матеріалів справи видно та не заперечується представником позивача, що ФОП ОСОБА_4 отримала сукупний дохід, протягом останніх 12 календарних місяців, який перевищує 300000 грн. в червні 2014 року в сумі 395575,65 грн.. Крім того, представник позивача повідомив, що ФОП ОСОБА_4 від отриманої суми віднімала ПДВ, а тому вважало що сукупний дохід не перевищує 300000 грн., в результаті чого їй не потрібно було реєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Посилання суду першої інстанції на те, що з 01.01.2015 року в силу вступила норма Податкового кодексу України, якою встановлено, що особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням у разі якщо загальна сума доходу протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість). Таким чином, сума отриманого позивачем доходу протягом перевіряємого податкового періоду за січень-червень 2014 року в сумі 223537,72 грн. не повинна обраховуватись при визначенні обсягу операцій за останні 12 календарних місяців за п.181.1 ст.181 ПК України в редакції, що діяла до 01.01.2015 року, а повинна включатись до визначення обсягу операцій за п.181.1 ст.181 ПК України в редакції, що набрала чинності з 01.01.2015 року являється безпідставним та необґрунтованим у зв'язку з наступним.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N1/99-рп (v001p710-99), частину першу статті 58 Конституції України (254к/96-ВР ) щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

При цьому слід ураховувати, що відповідно до частини другої статті 58 Конституції України (254к/96-ВР) ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З викладеного випливає, що врегульоване законом правило поведінки визначається тим нормативно - правовим актом, який був чинним на час вчинення відповідної дії (бездіяльності).

Відповідно зміст правовідносин, зокрема прав та обов'язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм. Отже склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно - правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).

Водночас зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно - правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно - правовим актами.

Якщо ж новий нормативно-правовий акт не змінює закріплені у попередніх нормах правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно - правові акти однаково визначають зміст прав та обов'язків суб'єктів відносин), зворотна дія нормативно - правового акта не має місця.

Зокрема відсутня зворотна дія нормативно-правового акта в тому разі, якщо попередній та наступний нормативні акти місять тотожні склади правопорушення. При цьому кваліфікація дій порушника повинна відбуватися з посиланнями на норми того нормативного акта, який був чинним на момент вчинення відповідних дій.

Виходячи з викладеного, за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України (01.01.2015 року), може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Податковим кодексом України.

Тобто, враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що податковим органом правомірно застосовано приписи п.181.1 ст.181 ПК України в редакції, що діяла до 01.01.2015 року, оскільки позивачем отримано сукупний дохід, протягом останніх 12 календарних місяців, який перевищує 300000 грн., а саме з липня 2013 року по червень 2014 року в сумі 395575,65 грн.

Вищезазначене узгоджується з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 року № 2198/11/13-11.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийняте податкове повідомлення - рішення є правомірним та прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не доведено та не надано суду належних та допустимих доказів щодо протиправності та необґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

З огляду на викладене, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 3 ч. 1 ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову, з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Могилів-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволені позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 03 лютого 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7