Постанова № 64505784, 31.01.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/748/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

31 січня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Совгири Д. І. Білої Л.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до прокуратури Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в травні 2016 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до прокуратури Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити дії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, заступник прокурора Вінницької області подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, 31 січня 2017 року представником відповідача до суду подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Статтею 197 КАС України, зокрема п.1 ч. 1, встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_2 в органах прокуратури Вінницької області працював на різних посадах із 15.12.1992 по 08.10.2016. З 26.03.2015 на посаді начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури області.

08.10.2015 позивач звільнений із займаної посади у звязку з реорганізацією та скороченням у структурі та штатному розписі прокуратури Вінницької області за п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

21.04.2016 ОСОБА_2 звернувся з письмовими заявами до прокуратури Вінницької області з приводу донарахування та виплати йому заробітної плати з 1 липня по 8 жовтня 2015 року в розмірах, визначених ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", донарахування та виплати вихідної допомоги з урахуванням такої зарплати, а також з приводу видачі довідки про середньомісячний заробіток станом на 08.10.2015.

Листами від 25.04.2016 за №18-ф-265 та від 27.04.2016 №18-ф-272 позивача повідомлено про відсутність підстав для перерахунку заробітної плати та вихідної допомоги та відсутність підстав для видачі довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру".

Вважаючи свої права порушеними та з метою їх відновлення позивач за захистом звернувся з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за ст. 81 Закону Україну "Про прокуратуру", заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи суду першої інстанції про те, що заробітна плата прокурорсько - слідчих працівників органів прокуратури за спірний період визначена вимогами ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 (вступив в законну силу із 15.07.2015) і повинна виплачуватися виключно за вказаною статтею, не в повній мірі ґрунтується на нормах діючого законодавства.

Статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 визначено: ч. 3 - посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат, п. 1 ч. 4 - посадовий оклад прокурора регіональної прокуратури - 1,2 посадового окладу прокурора місцевої прокуратури. Окрім цього, прокурорам за ч. 7 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" виплачуються щомісячні надбавки за вислугу років, порядок виплати яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

В той же час, в пункті 3 Розділу XII Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII визнано таким що втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991, крім окремих статей, у тому числі ч. 1 ст. 49.

Частиною 1 ст. 49 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 визначено, що заробітна плата прокурорів і слідчих прокуратури складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам, службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України.

В даному випадку, постановою КМУ від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" і визначено розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років. На підставі вказаної постанови ОСОБА_2 і була обрахована і виплачена заробітна плата.

Таким чином, фактично Законом України "Про прокуратуру" одночасно прийнято ст. 81 і залишено в силі ч. 1 ст. 49 Закону від 05.11.1991.

Вищевикладені обставини невмотивовано залишились поза увагою суду першої інстанції, і в постанові їм не дано жодної оцінки.

Окрім цього, суд неправомірно залишив поза увагою пункт 9 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік", за яким норми положень ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" на 2015 рік застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявних фінансових ресурсів державного бюджету. Судом зазначено що в Законі України "Про прокуратуру" відсутні посилання щодо застосування його норм з урахуванням обмежень, які містить Закон України "Про державний бюджет України на 2015 рік".

При цьому судом першої інстанції не враховано, що відповідно до ч. 9 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. За ст. 48 Бюджетного кодексу розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

У бюджетних призначеннях органам прокуратури України на заробітну плату, встановлених Законами України "Про державний бюджет України на 2015 рік", "Про державний бюджет України на 2016 рік" відповідні кошти для реалізації вимог ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" не були передбачені.

Також, відповідно до п. 29 ст. 116 Бюджетного кодексу України здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч закону про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Підпунктом 1 пункту 13 Розділу XIII Закону України "Про прокуратуру" Кабінету Міністрів України доручено у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, а саме з 20.07.2016 привести свої нормативно - правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно - правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

Таким чином, прокуратура Вінницької області уповноважена здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці і не наділена правом самостійно, без правового врегулювання Кабінету Міністрів України та фінансової можливості Державного Бюджету України здійснювати перерахунок заробітної плати позивачу та виплачувати її у вищому розмірі. У даному випадку Кабінетом Міністрів України не було приведено нормативно - правові акти у відповідність із Законом України "Про прокуратуру".

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 13.07.2016 (справа № 820/4653/15).

Зокрема, постановляючи рішення від 13.07.2016 Верховний Суд України виходив з того, що управління Державної судової адміністрації як головний розпорядник бюджетних коштів не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено.

Враховуючи, що вказане рішення, прийнято за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, то у відповідності до вимог ст. 244-2 КАС України вони є обов'язковими для всіх судів України.

Також у вказаній постанові Верховним Судом України зазначено, що Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 Розділу XIII Закону України "Про прокуратуру" (№ 1697-VII) та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону "Про забезпечення права на справедливий суд" (№ 192-VIII) обов'язки щодо приведення його нормативно - правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.

У відповідності із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до прокуратури Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4