Ухвала суду № 64505737, 30.01.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 р.Справа № 816/1597/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митницї Державної фіскальної служби України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2016р. по справі № 816/1597/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Полтавської митницї Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 задоволено позов Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач, ПрАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат") до Полтавської митниці Державної фіскальної служби (далі-відповідач, Полтавська митниця ДФС) про визнання протиправним та скасування рішення.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації Полтавської митниці ДФС від 25.08.2016 № 806010002/2016/00028.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39421072) на користь ПрАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191282) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00 грн (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок).

Відповідач, не погодившись з даною постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно зясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що підставою для відмови у митному оформленні товару у картці відмови від 25.08.2016 №806010002/2016/00028 стало те, що відповідно до Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, преференційний режим не може бути застосований у звязку з тим, що сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №А3833344 від 21.07.2016 не відповідає зразку, наведеному в додатку № ІІІ до Протоколу І, а саме: вага брутто зазначена в графі 9 не відповідає даним, зазначеним у графі 35 МД; порушено вимоги статей 257, 266 Митного кодексу України та Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіна від 30.05.2012 №651, у частині заявлення точних відомостей у гр. 44 МД неправильно зазначено дату документа під кодом 9000 "інші некласифіковані документи" №2016-08/313 від 02.08.2016, необхідно №2016-08/313 від 22.08.2016. Вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та порядку, визначеному діючим законодавством України.

Представник позивача в судовому засіданні та в письмових запереченнях на апеляційну скаргу наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та письмових заперечень, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та недоведеності відповідачем правомірності прийнятого ним рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 16.12.2013 між ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та "TRANSITYRE B.V." (продавець), Нідерланди укладено довгостроковий договір поставки шин №TSTH-FPM/2014-18, з додатками та додатковими угодами від 30.01.2015 № 4, від 15.06.2016 №8.

За мультимодальним транспортним коносаментом від 18.07.2016 В/L ВILRIG3160703392 продавець здійснив поставку позивачу пневматичних шин з ущільнюючими кільцями 6 пакунків.

Відповідно до інвойсу від 26.07.2016 № 12413757 кількість та ціна товару, включаючи транспортування, страхування, упаковку та маркування, становлять шість одиниць товару по ціні 19200,00 EUR за одну штуку, на загальну суму 115200,00 EUR, крім того вартість фрахту 7770,00 EUR та страховка 24,00 EUR, всього 122994,00 EUR.

До митного поста "Кременчук" Полтавської митниці ДФС ПрАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" подано митну декларацію від 23.08.2016 №806010002/2016/201912 з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару: шини гумові, нові, для вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121: а/шина "Michelin" 40.00 R57 XDR2 В4 Е4R ТL ** 6 шт., пневматичні, безкамерні, радіальні, спеціальні, крупногабаритні, позашляхові, малюнок протектору не типу "ялинка", з одним ущільнюючим кільцем (6 шт.). Шини призначені для великовантажних карєрних автосамоскидів HITACHI ЕН3500АСІІ, вантажопідйомністю 185 тн, мають сверхглибокий протектор для камянистого ґрунту.

У графі 36 митної декларації декларантом вказана преференція за кодом 410, яка звільняє від сплати мита із застосуванням сертифіката форми EUR. 1.

Полтавською митницею ДФС виписана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.08.2016 №806010002/2016/00028 із вказівкою на неможливість застосування преференційного режиму.

Перевіряючи правомірність доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Відповідно до статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

Згідно з частиною пятою статті 280 Митного кодексу України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Так, 21.03.2014р. та 27.06.2014р. між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони було підписано Угоду про асоціацію. Ця Угода була ратифікована Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII та набула чинності з 01.01.2016.

Пунктом 1 статті 29 Угоди про асоціацію передбачено поступове скасування ввізного мита на товари, які походять з ЄС та ввозяться в Україну.

Відповідно до ст. 16 розділу 5 Протоколу №1 до Угоди про асоціацію «Щодо визначення концепції «Товарів, що походять з певної країни» і методів адміністративного співробітництва» одним з документів, що підтверджує походження товарів з ЄС є сертифікат з перевезення товару EUR.1. У вказаному вище Протоколі №1 закріплена процедура видачі митними органами країни-експортера сертифікату з перевезення товару EUR.1. Починаючи з 01.01.2016, ставка ввізного мита на зазначені у ВМД товари за умови надання сертифікату з перевезення (переміщення) товару форми EUR.1 становить 0%.

Судовим розглядом встановлено, що користуючись своїм правом на застосування преференційного режиму ввезення товарів, що походять з ЄС, позивач подав митниці примірник сертифікату про походження товару форми EUR.1 №А3833344 від 21.07.2016р.(країна видачі - Іспанія) та зазначив у відповідній графі (№36) ВМД №806010002/2016/201912 від 23.08.2016 про застосування преференції.

Твердження відповідача про неможливість застосування преференційного режиму у звязку з тим, що сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №А3833344 від 21.07.2016 не відповідає зразку, наведеному в додатку № ІІІ до Протоколу І, а саме: вага брутто зазначена в графі 9 не відповідає даним, зазначеним у графі 35 МД, колегія суддів оцінює критично з огляду на таке.

У Додатку III до Протоколу 1 Угоди подано зразок сертифікату з перевезення товару та порядок його застосування. Згідно з вимогами цього додатку в графі 9 зазначається "Повна маса (кг) або інші виміри (літри, м3 і т. ін.)".

Як свідчать матеріали справи, на момент видачі сертифікату про походження товару форми EUR.1 №А3833344 від 21.07.2016 вага 6 одиниць гумових шин складала 21389 кг та вже при навантаженні шин у залізничні вагони їхня вага збільшилась на 1500 кг за рахунок закріплення спеціальним реквізитом, відповідно, у залізничній накладній на вагон вказано вагу брутто 22889 кг (21389 кг шини і 1500 кг реквізиту для закріплення).

Вказана маса брутто 22889 кг та маса нетто 21389 кг відображені у гр. 35 та гр. 38 митної декларації, відповідно. У сертифікаті форми EUR.1 зазначена вага шин 21389 кг, яка відповідає вазі в графі 38 митної декларації.

Отже, визначення загальної ваги товару виробником не суперечить вазі, указаній у митній декларації, адже закріплення виробу при перевезенні у залізничному вагоні та зміна ваги брутто при цьому не змінює країну походження. Також це не змінює графу 9 сертифікату, загальна вага товару в якій ідентифікує товар.

Таким чином, оглянувши сертифікат про походження товару форми EUR.1 №А3833344 від 21.07.2016, судова колегія зазначає, що він оформлений належним чином, містить достовірні відомості та підтверджує країну походження товару (Іспанія). Неповнота у заповненні сертифіката, будь-які розбіжності про країну проходження товару в сертифікаті походження чи інших документах відсутні, а тому зазначений сертифікат відповідає зразку, наведеному в додатку № ІІІ до Протоколу І Угоди.

Крім того, колегія суддів зауважує, що у Додатку III до Протоколу 1 Угоди не встановлено вимогу про відповідність графи 9 сертифікату форми EUR.1 графі 35 або графі 38 митної декларації.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення позивачем вимог статей 257, 266 Митного кодексу України та Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіна від 30.05.2012 №651, у частині заявлення точних відомостей у гр. 44 МД як на підставу для відмови в прийнятті митної декларації, митному осоромленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що матеріалами справи встановлено, що в гр.44 МД декларантом дійсно було допущено помилку у написанні дати листа, а саме: замість "22.08.2016" вказано - "02.08.2016", проте, вказана помилка не впливає на ідентифікацію зазначеного листа та вантажу, оскільки незначні недоліки у заповненні документів, виявлені митним органом під час перевірки митної декларації позивача, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про неможливість застосування преференційного режиму згідно сертифікату EUR.1 та про обґрунтованість рішення митного органу про відмову в прийнятті митної декларації, митному осоромленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Інші невідповідності чи розбіжності у зазначенні точних відомостей про товар, мету його переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення його митного контролю та митного оформлення відповідачем під час перевірки митної декларації позивача встановлено не було та у картці відмови не зазначено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що виписавши картку відмови в прийнятті митної декларації від 25.08.2016р. № 806010002/2016/00028, митний орган дійшов до помилкового висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а тому вона є незаконною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків, викладених в картці відмови, колегія суддів вважає, що дії позивача відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права..

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської митницї Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2016р. по справі № 816/1597/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5Повний текст ухвали виготовлений 03.02.2017 р.