Ухвала суду № 64505537, 01.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року Справа № 876/8538/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Хобор Р.Б., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року у справі за її позовом до Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області ОСОБА_4 № 29174245 від 08.04.2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_3 на житловий будинок, що знаходиться по вул. Шевченка № 74 в с. Яворів Долинського району Івано-Франківської області.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року у справі № 809/411/16 у задоволенні позову було відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила зазначене судове рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення її позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що подані ОСОБА_3 документи для проведення державної реєстрації права власності, а саме дублікат договору дарування від 20.06.1981 року № 13, виданий Солуківською сільською радою Долинського району Івано-Франківської області, не має ідентифікуючих ознак, достатніх для реєстрації права власності саме на спірний житловий будинок. Тому подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, що є підставою для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

На думку апелянта, відсутні будь-які докази того, що спірний житловий будинок, право власності на який зареєстроване відповідачем на користь ОСОБА_3, відповідає обєкту нерухомого майна, що значиться за договором дарування № 13 від 20.06.1981 року.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не зявилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що на підставі судових рішень, які набрали законної сили, державний реєстратор реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області 10.02.2016 року за заявою представника ОСОБА_3 ОСОБА_5 від 10.02.2016 року скасувала запис про право власності ОСОБА_2 на будинковолодіння за адресою вул. Шевченка, 74, с. Яворів, Долинського району, Івано-Франківської області.

У подальшому 08.04.2016 року державним реєстратором реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області за заявою представника ОСОБА_3 ОСОБА_5 від 06.04.2016 року вчинено запис № 29174245 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_3 на житловий будинок № 74 з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по вул. Шевченка, в с. Яворів Долинського району, Івано-Франківської області.

Доводи позивача про наявність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень за ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки спір про право між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вирішений в порядку цивільного судочинства, а державний реєстратор реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції провів реєстрацію права власності ОСОБА_3 на будинковолодіння відповідно до вимог закону.

Даючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з договором дарування від 20.06.1981 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Солуківської сільської ради, ОСОБА_6 (батько) подарував, а ОСОБА_3 (син) прийняв у дар жилий будинок, який знаходиться на території с. Яворів, Долинського району на земельній ділянці розміром 0,08 га та належить дарителю на підставі погосподарської книги.

Проте, у вересні 2011 року брат ОСОБА_3 - ОСОБА_7 звернувся з позовом до Долинського районного суду Івано-Франківської області, у якому просив визнати за ним право власності на будинковолодіння за адресою вул. Шевченка, 74, с. Яворів, Долинського району, Івано-Франківської області.

Рішенням Долинського районного суду від 04.04.2011 року за ОСОБА_7 визнано право власності на спірне будинковолодіння № 74 по вул. Шевченка, с. Яворів, Долинського району.

Приватним нотаріусом ОСОБА_8 05.10.2011 року посвідчено договір дарування, згідно з яким ОСОБА_7 (чоловік) подарував, а ОСОБА_2 (дружина) прийняла в дар житловий будинок та господарські споруди в с. Яворів по вул. Шевченка,74. У п.3 цього договору зазначено, що цей будинок належить ОСОБА_7 на підставі рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04.04.2011 року. Аналогічна підстава зазначена у витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно.

На підставі вказаного договору дарування ОСОБА_2 26.10.2011 року зареєструвала за собою право власності на домоволодіння № 74 на вул. Шевченка у с. Яворів, Долинського району у Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Однак, рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 28.04.2014 року скасовано рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04.04.2011 року про визнання за ОСОБА_7 право власності на спірне будинковолодіння і у задоволенні позову ОСОБА_7 до Яворівської сільської ради про визнання права власності на спірне будинковолодіння №74 по вул. Шевченка у с. Яворів Долинського району відмовлено. Рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили і не було скасоване.

Після цього ОСОБА_3 подав до Долинського районного суду Івано-Франківської області позовну заяву при визнання недійсним договору дарування, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 щодо будинковолодіння за адресою вул. Шевченка, 74, с. Яворів, Долинського району, Івано-Франківської області і повернення вказаного будинковолодіння йому, а ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов з проханням визнати недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3

Долинський районний суд Івано-Франківської області 04.02.2015 року прийняв рішення, яким визнав недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на будинковолодіння за адресою вул. Шевченка,74, с. Яворів, Долинського району, Івано-Франківської області.

Проте, рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.04.2015 року було скасовано рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04.02.2015 року та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва на право власності на спадщину, договору дарування та повернення майна задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування, укладений 05.10.2011 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 на будинковолодіння №74 на вул. Шевченка в с. Яворів, Долинського району, Івано-Франківської області. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Яворівської сільської ради про визнання недійсним договору дарування відмовлено.

Відповідно до ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 16.06.2014 року, 22.07.2015 року, 11.11.2015 року, 03.02.2016 року рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 04.02.2015 року залишено без змін. Ухвалою від 26.02.2016 року Верховний Суд України відмовив у допуску даної справи до розгляду за заявою ОСОБА_2

На підставі зазначених судових рішень державний реєстратор реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області 10.02.2016 року скасував державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на будинковолодіння за адресою вул. Шевченка, 74, с. Яворів Долинського району Івано-Франківської області за заявою представника ОСОБА_3

У подальшому 08.04.2016 року державним реєстратором реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області вчинено запис № 29174245 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_3 на житловий будинок № 74, з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по вул. Шевченка, в с. Яворів Долинського району Івано-Франківської області.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав (далі Закон № 1952-IV).

Приписами частини 2 статті 26 Закону № 1952-IV передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Частиною 3 статті 26 цього Закону передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав, про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна відповідний запис скасовується.

Відповідно до частини 4 статті 26 Закону № 1952-IV у разі скасування на підставі рішення суду рішення про відмову в державній реєстрації прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «б» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування відповідного рішення та відновлюється розгляд документів за відповідною заявою у сфері державної реєстрації прав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі зазначених судових рішень, які набрали законної сили та містяться в матеріалах справи, державний реєстратор реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області 10.02.2016 року за заявою представника ОСОБА_3 ОСОБА_5 від 10.02.2016 року скасував запис про право власності ОСОБА_2 на будинковолодіння за адресою вул. Шевченка, 74, с. Яворів, Долинського району, Івано-Франківської області (а.с. 199) та у подальшому 08.04.2016 року за заявою представника ОСОБА_3 ОСОБА_5 від 06.04.2016 року вчинив запис № 29174245 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_3 на житловий будинок № 74, з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по вул. Шевченка, в с. Яворів Долинського району, Івано-Франківської області (а.с. 231).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки спір про право між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вирішений в порядку цивільного судочинства, то державним реєстратором реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції проведено реєстрацію права власності ОСОБА_3 на будинковолодіння правомірно, у відповідності до вимог Закону № 1952-IV.

Доводи апелянта про те, що подані до реєстрації документи не підтверджували права ОСОБА_3 на вказане будинковолодіння, на переконання апеляційного суду, є безпідставними, оскільки суперечать наявним у матеріалах справи копіям судових рішень, якими було вирішено спір про право між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року у справі № 809/411/16 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяТ.В.Онишкевич

СуддіР.Б.Хобор

ОСОБА_9

Ухвала у повному обсязі складена 02 лютого 2017 року.