Ухвала суду № 64505131, 02.02.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 лютого 2017 рокусправа № 808/1772/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання:Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2016 року по справі №808/1772/16 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Запорізької області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В :

ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом в якому просив:

-визнати бездіяльність прокуратури Запорізької області щодо ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 15.07.2015 року по 13.10.2015 року відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» протиправною;

-зобов`язати прокуратуру Запорізької області нарахувати позивачу заробітну плату за період з 15.07.2015 року по 13.10.2015 року відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» та сплатити заборгованість по заробітній платі у розмірі 139 372 грн. 82 коп. (за липень, серпень, вересень, жовтень 2015 року) з відрахуванням всіх передбачених законодавством обовязкових виплат.

В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що при розрахунку заробітної плати відповідач не дотримувався вимог ст..81 Закону України «Про прокуратуру», що призвело до її виплати у значно меншому розмірі, ніж визначено законом.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для виплати позивачу в спірний період заробітної плати в розмірі визначеному статтею 81 Закону України "Про прокуратуру".

Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо правомірності нарахування відповідачем заробітної плати позивачу у спірному періоді. Обгрунтовуючи свою правову позицію заявник апеляційної скарги вказує на те, що закон України має вищу юридичну силу по відношенню до нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України, у звязку з чим у спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону, яким визначено розмір заробітної плати прокурора. Крім цього, заявник апеляційної скарги посилається на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення Суду у справі «Будченко проти України», в якому Судом висловлено позицію про те, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що починаючи з липня 2014 року ОСОБА_1

К.В. працює на посадах прокурорів відділів прокуратури Запорізької області. Починаючи з 11.01.2016 року займає посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області.

15.07.2015р. набрав чинності Закон України «Про прокуратуру», статтею 81 якого визначено складові та розмір заробітної плати прокурорів.

З моменту набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» заробітна плата позивачу розраховується без дотримання вимог статті 81 цього закону, що, на думку позивача, є порушенням закону та призводить до порушення його прав.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Позиція позивача у спірних правовідносинах полягає у наступному.

Відповідно до ст..81 Закону України «Про прокуратуру» заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок (за вислугу років, виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством). При цьому посадовий оклад згідно з ч.3 ст.81 Закону для прокурора місцевої прокуратури складає з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури, а саме прокурора регіональної прокуратури з коефіцієнтом 1,2. Таким чином, позивачу як прокурору регіональної прокуратури з 15.07.2015 повинна нараховуватись заробітна плата із розрахунку посадового окладу 12 мінімальних заробітних плат, з додаванням усіх передбачених законодавством премій та надбавок. Однак, з моменту набрання чинності вимоги ст.81 Закону не виконуються, оскільки згідно Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет 2015» норми і положення ст.81 Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів фондів загальнообовязкового державного соціального страхування. Це прямо суперечить положенням ч.1 ст.81 Закону, згідно яких заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Незважаючи на те, що розмір заробітної плати прокурорів повинен регулюватись виключно Законом, у зв'язку з положеннями Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет 2015» починаючи з 15 липня 2015 року (дня набрання чинності Законом України «Про прокуратуру) нарахування заробітної плати здійснювалось на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», якою затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, які не відповідають вимогам ст.81 Закону. Водночас відповідно до п.1 п.13 Розділу XIII Закону України «Про прокуратуру», КМУ доручено у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом. Проте, всупереч Закону КМУ не були виконані вимоги зазначеної норми. КМУ прийнято Постанову від 30.09.2015 №763 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», яка набрала чинності 13 жовтня 2015 року. Отже, у період з набрання чинності 15.07.2015 року Закону України «Про прокуратуру» до набрання чинності 13.10.2015 року змін до постанови КМУ від 31.05.2012 №505, розмір посадового окладу позивача повинен був обчислюватись відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Обґрунтовуючи свою правову позицію відповідач посилався на те, що розміри посадових окладів затверджуються Кабінетом Міністрів України, а саме постановою №505 від 31.05.2012 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». В силу положень ст.19 Конституції України, ст.98 Кодексу законів про працю України, прокуратурою Запорізької області нарахування та виплата заробітної плати здійснюється виключно на підставі штатного розпису та кошторису, затверджених Генеральним прокурором України, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505. Нарахування та виплата прокуратурою Запорізької області позивачу заробітної плати, в межах визначених ст.81 Закону України «Про прокуратуру», суперечить, зокрема, п.1, п.11 ст.23, п.1 ст.48 Бюджетного кодексу України.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» не передбачено, а отже відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Так, 15.07.2015 набрав чинності Закон України №1697-VII від 14.10.2014 «Про прокуратуру».

Відповідно до ч.2 ст.81 Закону України №1697-VII від 14.10.2014 «Про прокуратуру» заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Згідно із ч.3 ст.81 Закону України №1697-VII від 14.10.2014 «Про прокуратуру», посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст.81 Закону України №1697-VII від 14.10.2014 «Про прокуратуру» посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3.

Згідно із ч.7 ст.81 Закону України №1697-VII від 14.10.2014 «Про прокуратуру» прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, Законом України №1697-VII від 14.10.2014 «Про прокуратуру» визначено, зокрема, розмір посадового окладу прокурора регіональної прокуратури.

Відповідно до п.13 Розділу XIII Закону №1697-VII від 14.10.2014 «Про прокуратуру», Кабінету Міністрів України доручено: у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

На час виникнення спірних правовідносин між сторонами Кабінет Міністрів України, покладені на нього обовязки п.13 Розділу XIII Закону №1697-VII від 14.10.2014 «Про прокуратуру», не виконав.

В той же час, статтею 89 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Статтею 90 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

У свою чергу, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України №80-VІІІ від 28.12.2014 «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (зі змінами і доповненнями) установлено, що частина другої статті 33, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» (Голос України, 25.10.2014, №206) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Зазначені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» не визнавалися неконституційними у встановленому законом порядку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що при розрахунку заробітної плати та визначенні посадового окладу, з якого розраховується розмір встановлених позивачу надбавок, відповідачем, у спірному періоді, застосовувалися положення постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Відповідно до ст..99 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Згідно із ч.2 ст.8 Закону України «Про оплату праці» умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст..13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Як зазначено вище, ст.ст.89, 90 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

У свою чергу, Законом України про Державний бюджет України на 2015 рік визначено, що положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На час виникнення спірних правовідносин оклади та умови оплати праці працівників органів прокуратури були врегульовані постановою КМУ №505 від 31.05.2012 , при цьому, розмір окладу, зазначений в цій постанові, був іншим, ніж визначено Законом України «Про прокуратуру». Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього п.13 Розділу XIII Закону №1697-VII від 14.10.2014 «Про прокуратуру» обовязки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цим законом у тримісячний строк не виконав.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 БК, будь-які бюджетні зобовязання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 51 БК, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Зважаючи на те, що з часу набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» Кабінетом Міністрів України зміни до постанови №505 щодо умов оплати праці, зокрема, розмірів окладів працівників прокуратури, не внесено, а Законом України про Державний бюджет України на 2015 рік видатки на реалізацію положень ст..81 Закону України «Про прокуратуру» не передбачено, суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що прокуратура Запорізької області, як розпорядник бюджетних коштів, не мала правових підстав для нарахування та виплати заробітної плати позивачу поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для нарахування та виплати заробітної плати позивачу, у спірному періоді, з урахуванням посадового окладу, який визначено ст..81 Закону України «Про прокуратуру».

Посилання заявника апеляційної скарги на практику Європейського суду з прав людини, а саме на рішення Суду у справі «Будченко проти України, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки нарахування заробітної плати здійснювалося позивачу не з мотивів відсутності механізму реалізації законодавчо визначених положень, а у звязку з відповідним правовим регулюванням, відповідно до якого повноваження щодо встановлення розміру виплат, передбачених ст..81 Закону України «Про прокуратуру», передані Кабінету Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообовязкового державного соціального страхування.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі зясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у звязку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2016 року по справі №808/1772/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 03.02.2017р.)

Головуючий:Я.В. Семененко

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:І.Ю. Добродняк