Постанова № 64504826, 01.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2017 р. Справа№ 910/17206/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Куксова В.В.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Білоконь І.В. - представник за довіреністю № 3368/18 від 19.12.2015;

від відповідача: Дещенко Ю.А. - представник за довіреністю № 414 від 19.07.2016;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016

у справі № 910/17206/16 (суддя - Демидов В.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 54 238,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА страхування» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (надалі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 54 238,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №16а5да від 24.03.2015 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатив страхове відшкодування, а тому відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, з вини якого трапилась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), що підтверджується постановою суду, була застрахована відповідачем, позивач просить стягнути з останнього шкоду у розмірі 54 238,80 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА страхування" суму страхового відшкодування у розмірі 54 238,80 грн. та 1 378,00 грн. - судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 повністю та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, в неповному обсязі з'ясував обставини справи, зокрема, не звернув увагу на те, що стягнення страхового відшкодування мало здійснюватись з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, як того вимагають приписи законодавства.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, розгляд якої призначено на 30.11.2016.

Розгляд справи відкладався.

Справа розглядалась різними складами суду.

У зв'язку з перебуванням суддів Суліма В.В. та Майданевича А.Г. у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.01.2017, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Гаврилюк О.М., Куксов В.В., вказана судова колегія прийняла апеляційну скаргу у даній справі розглянула її по суті та ухвалила постанову у даній справі.

11.01.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні 01.02.2017 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу у даній справі, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового про відмову в позові повністю. Наполягав на тому, що виплата страхового відшкодування, як позивачем, так і відповідачем (в порядку регресу) повинна відбуватися з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Представник позивача в судовому засіданні 01.02.2017 проти задоволення апеляційної скарги заперечила, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з підстав, викладених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши представників сторін, оглянувши оригінали документів, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24.03.2015 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА страхування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт-Моторс» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №16а5да (надалі - договір), предметом якого є, зокрема, майнова відповідальність за пошкодження транспортного засобу «Daf CF 65.220», д.н.з. НОМЕР_1.

Договором передбачено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, та вигодонабувачем є страхувальник.

Строк дії договору страхування становить з 26.03.2015 по 25.03.2016 (п. 17 договору).

25.11.2015 о 23 год. 30 хв. водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Scania», д.н.з. НОМЕР_2, з напівпричепом «Віелтон» НОМЕР_3, в районі буд. №121 по пр. Правди у м. Дніпропетровську, під час руху при виникненні перешкоди, не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки, чим порушив вимоги п. 12.3 ПДР України, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Daf CF 65.220», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5, який від удару скоїв наїзд на бетонне огородження, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.

В результаті ДТП автомобіль «Daf CF 65.220», д.н.з. НОМЕР_1, було пошкоджено, що підтверджується розширеною довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 77353151, виданою відділенням ДАІ Дніпропетровського МУ ГУМВС України (а.с. 35).

Згідно з постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2015 у справі №199/9183/15-п (належним чином засвідчена копія постанови міститься в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушенням водієм ОСОБА_4 п. 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, в результаті чого останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.

В матеріалах справи міститься повідомлення від 26.11.2015 про настання події, що має ознаки страхового випадку та заява на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, відповідно до якої страхувальник повідомив страховика про настання страхового випадку у вигляді ДТП, що сталась 25.11.2015, та просив виплатити страхове відшкодування.

Так, відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №62/12/15 від 30.12.2015, складеного оцінювачем ОСОБА_7 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_4 від 25.04.2009) вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Daf CF 65.220», д.н.з. НОМЕР_1, в результаті ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, складає 166 631,03 грн.

Відповідно до страхового акту № 1.004.15.00832/VESKO456 від 18.01.2016 позивачем узгоджена сума страхового відшкодування на відновлювальний ремонт транспортного засобу «Daf CF 65.220», д.н.з. НОМЕР_1, в розмірі 158 054,00 грн.

Відповідно до рахунку на оплату №0000000093 від 14.12.2015, виставленого ТОВ «Еліт-Моторс», відновлювальний ремонт пошкодження транспортного засобу «Daf CF 65.220», д.н.з. НОМЕР_1, склав 170 304,00 грн., ПДВ - 28 384,01 грн.

На виконання умов договору, позивачем відповідно до страхового акту №1.004.15.00832/VESKO456 від 18.01.2016 була здійснена виплата страхового відшкодування на рахунок ТОВ «Еліт-Моторс» в розмірі 158 054,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №218046 від 19.01.2016.

При цьому, матеріали справи містять претензію позивача від 01.07.2016 за вих. №ЛВ0023333 на доплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 54 238,80 грн., у якій позивач зазначав, що відповідач визнав дану подію страховим випадком та сплатив на користь позивача 24.06.2016 суму у розмірі 50 000,00 грн. в межах ліміту відповідальності страховика за полісом №АІ/7034470 та суму у розмірі 53 815,20 грн. - в межах ліміту відповідальності за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів та добровільного страхування від нещасних випадків №042.0893498.210 від 13.10.2015, укладеного між ТОВ «Торгівельно-транспортна страхова компанія» та ПрАТ «Страхова компанія «Альфа-Страхування» (ліміт 200 000,00 грн.), у зв'язку з чим залишок невідшкодованої суми складає 54 238,80 грн.

У відповідь на вказану претензію, відповідач листом від 29.07.2016 №0033.312.15.01-0612.07 відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Daf CF 65.220», д.н.з. НОМЕР_1, з врахуванням фізичного зносу становить 103 815,20 грн., у зв'язку з чим ПрАТ «Страхова компанія «Альфа-Страхування» не має правових підстав для проведення доплати страхового відшкодування у розмірі 54 238,80 грн.

Вирішуючи спір у даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 54 238,80 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з урахуванням наступного.

Положеннями ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом - Закон), який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У відповідності до ст. 5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Ст. 1191 Цивільного кодексу України та п.38.2.1 ст.38 Закону передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення. (Аналогічні правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14).

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Разом з тим суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №62/12/15 від 30.12.2015, складеного оцінювачем ОСОБА_7 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_4 від 25.04.2009), вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Daf CF 65.220», д.н.з. НОМЕР_1, в результаті ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, складає 166 631,03 грн., у зв'язку із чим суд вважає безпідставними доводи відповідача, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Daf CF 65.220», д.н.з. НОМЕР_1, з врахуванням фізичного зносу становить 103 815,20 грн. Такий висновок відповідача суперечить матеріалам справи, зокрема звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №62/12/15 від 30.12.2015. На запитання суду апеляційної інстанції щодо необхідності проведення судової експертизи, сторони заперечили її необхідність та зазначили, що питання є правовим.

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Daf CF 65.220», д.н.з. НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, складає саме 166 631,03 грн., що також вбачається зі страхового акту №1.004.15.00832/VESKO456 від 18.01.2016, у якому позивачем узгоджена сума страхового відшкодування в розмірі 158 054,00 грн., та рахунку на оплату №0000000093 від 14.12.2015, виставленого ТОВ «Еліт-Моторс», відповідно до якого відновлювальний ремонт пошкодження транспортного засобу «Daf CF 65.220», д.н.з. НОМЕР_1, склав 170 304,00 грн., ПДВ - 28 384,01 грн.

Вказана сума відновлювального ремонту автомобіля марки «Daf CF 65.220», д.н.з. НОМЕР_1, у розмірі 158 054,00 грн. була виплачена позивачем на рахунок ТОВ «Еліт-Моторс», що підтверджується платіжним дорученням №218046 від 19.01.2016, на підставі повідомлення страхувальника від 26.11.2015 про настання події, що має ознаки страхового випадку та заяви на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Вина особи ОСОБА_4, який керував автомобілем «Scania», д.н.з. НОМЕР_2, встановлена постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2015 у справі №199/9183/15-п.

Таким чином, на підставі зазначених вище обставин справи, наведених норм закону та у зв'язку з укладенням відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності №АІ/7034470, на відповідача покладений обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Scania», д.н.з. НОМЕР_2.

Статтею 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюється, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом №АІ/7034470 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000 грн., франшиза за даним полісом - 0 грн.

Крім того, відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів та добровільного страхування від нещасних випадків №042.0893498.210 від 13.10.2015, укладеного між ТОВ «Торгівельно-транспортна страхова компанія» та ПрАТ «Страхова компанія «Альфа-Страхування», ліміт зобов'язань страховика по відшкодуванню майнових збитків понад ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну за полісом ОСЦВП №АІ/7034470, становить 200 000,00 грн. (додаток №2 до договору страхування №042.0893498.210 від 13.10.2015).

Таким чином, ліміт відповідальності ПрАТ «Страхова компанія «Альфа-Страхування» за шкоду, заподіяну майну в результаті ДТП, становить 250 000,00 грн.

Як зазначалося вище, відповідач визнав дану подію страховим випадком та сплатив на користь позивача 24.06.2016 суму у розмірі 50 000,00 грн. в межах ліміту відповідальності страховика за полісом №АІ/7034470 та суму у розмірі 53 815,20 грн. в межах ліміту відповідальності за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів та добровільного страхування від нещасних випадків №042.0893498.210 від 13.10.2015, у зв'язку з чим залишок невідшкодованої суми складає 54 238,80 грн.

Отже, враховуючи правову позицію, зазначену в постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 3-50гс15, відповідно до якої колегія суддів зазначила, що виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору, позивач набув права зворотної вимоги до відповідача у сумі страхового відшкодування у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи. Такий висновок є обґрунтованим і законним.

А тому з урахуванням вище наведених правових позицій та норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що до позивача перейшло право вимоги у межах фактичних затрат в розмірі 166 631,03 грн. (що є вартістю відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ з урахуванням фізичного зносу, який було визначено на підставі звіту про оцінку від 30.12.2015 № 62/12/15). А тому позовні вимоги про стягнення 54 238,80 грн. (суми, яка не була відшкодована відповідачем) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів в обґрунтування своїх вимог, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на позивача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у справі № 910/17206/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у справі № 910/17206/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/17206/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому законодавством порядку.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Куксов