Рішення № 64504701, 23.01.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2017 р.Справа № 922/4352/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Акрам Вест ТД", м. Біла Церква до ТОВ "Будлідер", м.Харків про стягнення 442543,00 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, та ОСОБА_2, які діють за довіреністю б/н від 01.12.16 р.,

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Акрам Вест ТД" (м. Біла Церква) звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Будлідер" безпідставно набуті кошти в сумі 442543,00 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 19.12.16р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

15.12.16р. позивач надав заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на кошти ТОВ "Будлідер" у розмірі ціни позову 442543грн. та судового збору в сумі 6638,15 грн.

23.01.17р. представник позивача надав супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

Представники позивача в судовому засіданні 23.01.17р. підтримали позовні вимоги, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 23.01.17р. не з`явився, хоча належним чином 22.12.16р. був завчасно повідомлений про час, місце і дату судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернуто до господарського суду (а.с. № 72) згідно наданого щодо відповідача витягу з ЄДР (а.с. № 21), про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Суд, розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, зазначає наступне.

Вирішуючи це клопотання суд керується ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Згідно ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд також враховує Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову, в частині 1 якої вказано, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Частиною третьою вище вказаної постанови визначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження заяви, а саме, доказів, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, суд відмовляє в задоволені даної заяви, як недостатньо обгрунтованої.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами без відзиву на позов та без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд виходить з наступного.

14.11.16р. ТОВ "Акрам Вест ТД" здійснило перерахування на рахунок ТОВ "Будлідер" коштів в сумі в сумі 442543,00 грн. платіжним дорученням №190, де в призначенні платежу зазначено - "оплата за будівельні матеріали згідно рахунку №196 від 14.11.16р. в т.ч. ПДВ 20% 73757,17 грн."

До позовної заяви позивачем надано договір поставки №АВ-002/11 від 01.11.16р. укладений між позивачем та ТОВ "Ник-Маркет" та Рахунок - фактуру №196 від 14.11.16р. на оплату будматеріалів на загальну суму 442543,00 грн. в т.ч. ПДВ 73757,17 грн. на виконання договору №АВ-002/11 від 01.11.16р.

01.12.16р. позивач звернувся до відповідача з вимогою (а.с. №12-13) про повернення помилково перерахованих коштів в сумі 442543,00 грн.

У зв`язку з неповерненням відповідачем коштів, перерахованих позивачем платіжним дорученням №190 від 14.11.16р. в сумі 442543,00 грн. в тому числі ПДВ 73757,17грн., позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобовязання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 1212, 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Слід зазначити, що змістом даних зобов'язань є право кредитора (потерпілого) у разі набуття майна без достатньої правової підстави, вимагати від боржника повернення безпідставно отриманого або збереженого майна і обов'язок боржника виконати цю вимогу і повернути безпідставно одержане майно.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не повернув безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 442543,00 грн. та не виконав вимогу позивача повністю, яка була отримана відповідачем 06.12.16р. ( а.с. № 14), та не надав суду жодних доказів, які б спростували суму заявленого позову.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованим, не спростованими відповідачем, тому такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі, то судові витрати у даній справі покладаються на відповідача повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. 55 Конституції України; ст.ст. 11, 15, 16, 1212, 1213 Цивільного кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будлідер" (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, буд. 33, приміщення А/14-2, кімната 1 код 37191430) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 ЛТД" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар Комсомольський, 12. к. 105) безпідставно отримані кошти в сумі 442543,00 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 6638,15 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.01.2017 р.

Суддя ОСОБА_4