Рішення № 64503639, 24.01.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/132/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2017 Справа № 908/3249/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Екобласт (50011, м. Кривий Ріг, вул. Спокійна, 11А)

до відповідача: приватного акціонерного товариства Запорізьке карєроуправління (69015, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, буд. 1)

про стягнення суми

суддя Азізбекян Т.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 25.11.2016р.

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

05.12.2016р. до господарського суду Запорізької області звернувся товариства з обмеженою відповідальністю Екобласт з позовом до приватного акціонерного товариства Запорізьке карєроуправління про стягнення з відповідача 363 799,91 грн., з яких 300 000,00 грн. основного боргу, 41 682,86 грн. пені, 4 117,38 грн. 3% річних та 17 999,67 грн. інфляції.

Ухвалою від 05.12.2016р. судом порушено провадження у справі № 908/3249/16, присвоєно провадженню номер 24/132/16, справу призначено до розгляду на 26.12.2016р.

Ухвалою від 26.12.2016р. розгляд справи відкладений на 24.01.2017р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 24.01.2017р. оголошено вступна та резолютивна частини рішення.

26.12.2016 р. до суду від позивача у справі надійшла заява про зменшення суми позовних вимог, в якій позивач станом на 20.12.2016 р. перерахував суми пені, 3% річних та інфляційних втрат та вказав на сплату відповідачем 06.12.2016р. 20 000,00 грн. основного боргу, у звязку з чим, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 280 000,00 грн. основного боргу, 47 191,05 грн. пені, 4 709,16 грн. 3% річних та 23 574,19 грн. інфляційних втрат.

Заява подана відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом та задоволена.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Позов заявлено на підставі ст. ст. 526, 549, 625, 837 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов договору № 19/16 від 01.06.2016р., укладеного між сторонами та обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору щодо своєчасної та у повному обсязі оплати виконаних робіт та наявною прострочкою оплати цих робіт.

Відповідач у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи та письмовий відзив не надав. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2016р. товариство з обмеженою відповідальністю «Екобласт» (Підрядчик) і приватним акціонерним товариством «Запорізьке кар'єроуправління» (Замовник) уклали договір підряду № 19/16 на проведення вибухових робіт, предметом якого є (п. 1.1.) роздрібнення гірничих порід на кар'єрі Замовника вибуховим способом з забутуванням свердловинних зарядів, і виконання природоохоронних заходів при проведенні масових вибухів.

Відповідно до п. 2.1. договору, Замовник зобовязаний приймати й оплачувати роботи, виконані Підрядчиком, у терміни і на умовах, передбачених договором.

Виконання обсягу вибухових робіт (гірнича маса, негабарити, природоохоронні заходи) оформлюються актом, що повинен бути підписаний Замовником в термін до трьох днів після надання його Підрядчиком (п. 4.1.).

Порядок розрахунків і оплата робот сторонами обумовлено у розділі 5 договору:

Строки оплати: а) 70% - передплата для придбання вибухових речовин та засобів вибуху; б) остаточний розрахунок за роботи виконані Підрядником виконуються не пізніше 5 календарних днів з дня підписання актів прийому - передачі робіт (п. 5.1.). Вартість виконаних робот Замовником оплачує на підставі акту про виконання робот ф 25 підписані представниками обох сторін (п. 5.2.). Вартість робіт визначається згідно Додатку № 1 до даного Договору, узгоджену з Замовником (п. 5.3.).

За приписами ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем були виконані роботи на суму 1 252 510,56 грн. Факт виконання позивачем робіт та прийняття їх відповідачем підтверджується відповідними первинними документами, зокрема, актами приймання виконаних робіт ф. № 25: від 16.06.2016р. № 21 на суму 698 884,32 та від 18.08.2016р. № 31 на суму 553 626,24 грн.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури на оплату виконаних робіт .

Відповідачем, в рахунок оплати прийнятих робіт за актом від 16.06.2016р. № 21 на суму 698 884,32 грн. було сплачено 648 884,32 грн., про що свідчать платіжні доручення: від 14.06.2016р. № 1971 на суму 300 000,00 грн., від 15.06.2016р. № 1976 на суму 200 000,00 грн., від 04.08.2016р. № 2330 на суму 50 000,00 грн., від 05.08.2016р. № 2336 на суму 48 884.32 грн., 16.08.2016р. № 2397 на суму 30 000,00 грн., від 06.12.2016р. № 232 на суму 20 000,00 грн. Таким чином, за актом від 16.06.2016р. № 21 сума боргу становить 50 000,00 грн.

В рахунок оплати прийнятих робіт за актом від 18.08.2016р. № 31 на суму 553 626,24 грн. відповідачем сплачено 323 626, 24 грн., що підтверджується платіжним дорученнями від 23.08.2016р. № 43 на суму 92 271,04грн. та меморіальним ордером від 10.10.2016р. на суму 231 355,20 грн. Отже, за актом від 18.08.2016р. № 31 сума боргу складає 230 000,00грн.

Отже, свої зобовязання по оплаті вартості робіт у встановлені в договорі строки відповідач у повному обсязі не виконав, внаслідок чого сума основного боргу становить 280 000,00 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач є таким, що порушив умови договору, оплату робіт в сумі 280 000,00 грн. за договором підряду № 19/16 на проведення вибухових робіт від 01.06.2016р. не здійснив, доказів суду не надав.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 280 000,00 грн. основного боргу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 47 191,05 грн. пені за загальний період з 21.06.2016р. по 20.12.2016р.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобовязання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобовязаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобовязання, зокрема у випадку прострочення виконання.

За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з вимогами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимоги щодо стягнення пені в сумі 47 191,05 грн. за загальний період з 21.06.2016р. по 20.12.2016р. позивач обґрунтовує п. 7.2. договору, який передбачає, що у разі порушення строків оплати Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яку необхідно сплатити, за кожний день простроченого платежу.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків є доведеним. Вимога про стягнення пені заявлена обґрунтовано та задовольняється судом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 23 574,19 грн. інфляції та 3 % річних у розмірі 4 709,16 грн. за період з 21.06.2016р. по 20.12.2016р.

Вимоги в цій частині є доведеними, законними та задовольняються судом.

З урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обовязок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

З урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір в розмірі 5 332,12 грн. покладається на відповідача.

На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства Запорізьке карєроуправління (69015, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, буд. 1, код ЄДРПОУ 00110183, р/р 26004055709838 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 313399, м. Запоріжжя; р/р 2600701754314 у філії АТ «Укрексімбанк», МФО 313979, м. Запоріжжя) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Екобласт» (50011, м. Кривий Ріг, вул. Спокійна, 11А; код ЄДРПОУ 34031382, р/р 26001053513644 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305750, м. Кривий Ріг) - 280 000 (двісті вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 47 191 (сорок сім тисяч сто девяносто одна) грн. 05 коп. пені, 4 709 (чотири тисячі сімсот девять) грн. 16 коп. 3% річних, 23 574 (двадцять три тисячі пятсот сімдесят чотири) грн. 19 коп. інфляції та 5 332 (пять тисяч триста тридцять дві) грн. 12 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення у повному обсязі складено і підписано 01.02.2017р.

Суддя Т.А. Азізбекян