Рішення № 64503332, 01.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Поливач Л.Д.

ШаховоїО.В.

при секретарі Горак Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника відповідача, Міністерства оброни України - Дорожинської Анни Дмитрівни на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2016 року,

у с т а н о в и в :

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до Міністерства оброни України про стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000 грн.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з Міністерства оброни України на користь позивача моральну шкоду в сумі 20 000 грн. 00 коп., а також стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп. В решті позовних вимог - відмовлено (а.с.54-56 - рішення суду першої інстанції).

_______

Справа № 760/15697/16-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/780/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Оксюта Т.Г.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

В апеляційній скарзі представник Міністерства оборони України просить рішення суду першої інстанції скасувати, з підстав, що вказане рішення суду є необґрунтованим, таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права на основі неповного з'ясування всіх обставин справи, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги, представник Міністерства оборони України зазначає, що позивачем не надано документів про причини та обставини поранення, доказів звернення за їх отриманням або за допомогою в їх отриманні, зокрема до архівних установ Російської Федерації. Крім того, у військовому квитку позивача немає жодних відміток про наявність поранень, отриманих під час проходження військової служби.

Також, у висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 05.01.2016 року №2/ЛЖ, зазначено, що огляд проводився на підставі заяви позивача, тобто інформація щодо причин та обставин поранення взята зі слів особи, що підлягала огляду та документально не підтверджена.

Апелянт зазначає, що з наданих в судовому засіданні доказів не вбачається, що травма позивача була отримана саме під час участі в бойових діях в ДР Афганістан.

Крім того, вважає, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення, судом не дотримано вимог законодавства, неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, складено висновки, які не відповідають матеріалам справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Позивачем не надано суду доказів, які винні дії вчинило саме Міністерство оброни України, а у разі вчинення таких дій, то в чому вони полягали та чи наявний причинний зв'язок між такими діями та моральною шкодою, яку просив стягнути позивач.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача - Калюжний А.П. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву, в якій просив постановити ухвалу про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, а справу розглянути без його участі та у відсутності його представника, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у їх відсутності на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 проходив військову службу на території Росії в період з 13.10.1986 року по 07.05.1987 року, на території Узбекистану в період з 19.05.1988 року по 09.11.1988 року та на території Афганістану в період з 08.05.1987 року по 18.05.1988 року, приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан (а.с.10 - копія Довідки №1 від 05.01.2016 р.).

04.04.2016 року згідно з випискою з Акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0548342, позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності в зв'язку з хворобою, яка пов'язана з обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с.8 - копія Виписки з акта МСЕК).

У 1988 році, при виконанні службових обов'язків в зоні Демократичної республіки Афганістан, позивач отримав осколкові поранення в голову, правої нижньої кінцівки, контузія, наслідками яких є рубці шкіри з зазначених анатомічних областях, які у подальшому призвели до розвитку «Дисцикулярної енцефалопотії І ст., змішаного ґенезу, помірно вираженого вестибуло-атактичного синдрому, церебростенічного синдрому, емоційно-вольових розладів, МРТ - картини конвекситальної атрофії, органічно тривожного розладу» (а.с.9 - копія Витягу Центральної військово-лікарської комісії від 28.01.2016 р.).

З матеріалів справи вбачається, що від травми, отриманої під час проходження військової служби, в позивача розвинулися хвороби, стан його здоров'я погіршився.

Вищезазначене підтверджується наступними документами: консультативним висновком спеціаліста №1604897 від 22.02.2016 року (а.с.20), випискою з медичної карти стаціонарного хворого №5096 Госпітального відділення для інвалідів та ветеранів війни (а.с.21), випискою із медичної карти хворого №3245 Госпітального відділення для інвалідів та ветеранів війни (а.с.22-23), епікризом історії хвороби №459 (а.с.24), епікризом історії хвороби №444 (а.с.25), епікризом №94 (а.с.26), епікризом №454 (а.с.27), МРТ головного мозку від 12.02.2015 року (а.с.28), МРТ головного мозку від 22.03.2016 року (а.с.29).

Враховуючи стан здоров'я, постійні витрати на лікування, а також глибокі душевні страждання, позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обгрунтованими, зважаючи на наступне.

Статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться у встановленому законодавством порядку.

Виходячи зі змісту ст.3 Закону України «Про Збройні сили України», Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Згідно з положеннями Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України утворені лише 06.12.1991 року.

Відповідно листа Генерального штабу Збройних Сил України Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Міністерства оборони України від 21.08.2014 року № 322/2/7142, документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

З копії військового квитка позивача, який міститься в матеріалах справи (а.с.11-16) вбачається, що він з 08.05.1987 по 18.05.1988 року проходив військову службу у військовій частині п/п 35651.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позивач проходив строкову військову службу та приймав участь у бойових діях, однак не був військовослужбовцем Збройних Сил України або іншого утвореного відповідно законів України військового формування та правоохоронного органу спеціального призначення, так як проходження позивачем військової служби відбувалось у період існування Української Радянської Соціалістичної Республіки, коли Збройні Сили України та інші військові формування створені не були.

Крім того, ч.4 ст.23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Виходячи з роз'яснень, що містяться в п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Проаналізувавши норми діючого законодавства України та обставини, встановлені в ході судового розгляду, колегія суддів вважає, що порядок відшкодування моральної шкоди, визначений ст.1167 ЦК України, передбачений для деліктної відповідальності та на спірні правовідносини не поширюється, оскільки законом чітко врегульовано правовий та соціальний захист військовослужбовців у разі встановлення інвалідності.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому назвати його законним та обґрунтованим не можна, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Міністерства оброни України - задовольнити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: Л.Д. Поливач

О.В.Шахова