Ухвала суду № 64503276, 31.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

31 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Левенця Б.Б., Кравець В.А.,

секретаря: Синявського Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2,

на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк», Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 120 759 грн. 81 коп., посилаючись на те, що відповідачка не виконує взятих на себе зобов'язань у договірних відносинах.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором від 02.12.2010 року № 225/2010 у сумі 120759 грн. 81 коп., що складається із заборгованості зі сплати кредиту (основного боргу) у сумі 69 980 грн. 26 коп., заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 24 812 грн. 31 коп., пені за прострочення термінів сплати кредиту у сумі 25 967 грн. 24 коп. Вирішено питання про судовий збір.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач через свого представника звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилалася на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не взяв до уваги, що Банком на підтвердження своїх позовних вимог не надано належних доказів щодо розміру заборгованості, в тому числі пені у розмірі 25 967,24 грн., а саме первинні документи відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім цього, як на підставу скасування рішення суду посилалася на те, що суд залишив поза увагою її заяву про застосування строків позовної давності, а враховуючи, що відповідач зобов'язувалась повертати грошові кошти за кредитним договором частинами, строк позовної давності повинен обраховуватись, по кожному з платежів окремо.

Зазначала, що в порушення норм процесуального права, судом першої інстанції не було вирішено клопотання відповідача про призначення експертизи на спростування розміру заборгованості.

Просила рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

Від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов лист про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю його в судовому засіданні іншого суду.

Колегія суддів визнає причини неявки представника неповажними та відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02 грудня 2010 року між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 225/2010, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у сумі 120 395,00 грн. Процентна ставка за користування кредитом становить 24,5% річних, комісія за надання кредиту - 1,99% від суми кредиту (2395,86 грн.) - одноразово. Повернення кредиту здійснюється шляхом сплати щомісячних ануїтетних платежів у розмірі та в порядку, визначеному договором та графіком погашення заборгованості, який є невід'ємним додатком до договору. Термін повернення кредиту 02 грудня 2015 року.

Пунктом 4.3. Кредитного договору передбачено, що у випадку прострочення позичальником виконання грошових зобов'язань, про які йдеться у пункті 3.3.2. Загальної частини договору, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню, що розраховується від суми невиконаних боргових зобов'язань (а саме неповерненої чергової частини кредиту та/або несплачених процентів та/або комісії за обслуговування кредиту), строк виконання яких не настав і які не були виконані на день прострочення виконання, за кожний день, коли мало місце таке прострочення. Розмір пені - 0,5% від суми невиконаного зобов'язання.

Належне виконання зобов'язань за договором забезпечувалося договором застави транспортного засобу № 225/2010/S-1, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала ПАТ «ВіЕйБі Банк» в заставу транспортний засіб - автомобіль марки «Honda Accord», 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав кредитні кошти, що підтверджується меморіальним ордером № 94983 від 02.12.2010 (а.с. 27).

ОСОБА_1 в свою чергу зобов'язань за договором кредиту належним чином не виконувала. Згідно розрахунку, наданого Банком заборгованість станом на 13 липня 2015 року становила 120 759,81 грн., з якої: 69 980,26 грн. - кредит, 24 812,31 грн. - відсотки; 25 967,24 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту (а.с. 20).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового почернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, ретельно дослідив суму заборгованості, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону дійшов до правильного висновку про наявність суми заборгованості та її стягнення у розмірі 120 759 грн. 81 коп.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та нормам матеріального закону.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 визнала розмір заборгованості за тілом кредиту в розмірі у розмірі 69 980 грн. станом на 13.07.2015. В листі від 25.09.2015, адресованому Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію «ПАТ «ВіЕйБі Банк», ОСОБА_1 зазначила, що припинила погашення кредити у зв'язку з початком процесу ліквідації банку. Також вказала, що згодна сплатити суму основного боргу у розмірі 69 980 грн., та просила Банк скасувати штрафні санкції та зменшити проценти.

Заперечуючи проти розміру нарахованих відсотків та пені, у відповідності до вимог ст. 10, 60 ЦПК України ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень, а лише зазначила, що відсотки та пеня нараховані Банком безпідставно та необґрунтовано.

В судовому засіданні 14.06.2016 року ОСОБА_1 та її представник заявили клопотання про призначення судово-економічної експертизи (а.с. 150-151).

З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, в межах повноважень, передбачених ст. 300 ЦПК України, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2016 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та призначено у справі судово-економічну експертизу, проведення якої визначено у 2-х місячний строк (а.с. 152).

Згідно ухвали суду від 14.06.2016 обов'язок щодо оплати витрат по проведенню експертизи покладено на ОСОБА_1, якій в судовому засіданні роз'яснено порядок оплати за проведення експертизи та наслідки неподання експертам необхідних документів на підтвердження її оплати.

Судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Полєнніковим М.О. направлявся лист ОСОБА_1 щодо оплати судово-економічної експертизи.

Суд також повідомляв ОСОБА_1 про необхідність здійснення оплати експертизи. Листи надсилалися за адресою, зазначеною ОСОБА_1 та її представником в апеляційній скарзі, заяві про усунення недоліків на виконання ухвали суду, у заяві та листі про відкладення розгляду справи (а.с. 89, 97, 103, 170).

Згідно практики Європейського суду, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

ОСОБА_1 не цікавилась рухом справи та не демонструвала готовність оплати за проведення експертизи.

Матеріали справи повернулися з експертної установи без виконання у зв'язку з не оплатою експертного дослідження ОСОБА_1 (а.с. 163).

Відповідно до ч. 1 ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 визнала борг за тілом кредиту, належних та допустимих доказів на спростування розміру відсотків та пені суду не надала, а також враховуючи наданий Банком розрахунок заборгованості, який належним чином оформлений та містить печатку і підпис уповноваженої особи банку, колегія суддів вважає вірним висновок суду щодо задоволення позову у повному обсязі та стягнення заборгованості у розмірі 120 759,81 грн.

Також не заслуговують на увагу судової колегії і доводи апеляційної скарги щодо не застосування судом при ухваленні рішенні строку позовної давності до позовних вимог Банку, враховуючи наступне.

Умовами кредитного договору передбачено строк дії договору до 02 грудня 2015 року.

Пунктом 2.7.1. Договору кредиту передбачено, що щомісячний платіж, передбачений Графіком, складається із строкової частини кредиту та строкових процентів. Платежі є ануїтет ними: регулярні рівні щомісячні платежів, що направляються на погашення кредиту, а саме основного боргу і процентів, що розраховуються таким чином, що вкінці строку кредитування за умови належного виконання боргових зобов'язань позичальником заборгованість повністю погашається.

Як вбачається з матеріалів справи останній платіж ОСОБА_1 було здійснено 06 лютого 2014 року (а.с. 20 на звороті).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

З позовом до суду ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернувся 24 липня 2015 року, тобто в межах строку позовної давності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки щодо задоволення позову відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону та відстані підстави для застосування строків позовної давності.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

За вказаних вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін як такого, що є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, - відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 756/9490/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/342/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Великохацька В.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.