Рішення № 64503195, 25.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №755/13757/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.

секретар: Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою Горбаня Андрія Володимировича в інтересах Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», третя особа: Генеральний директор Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Горбань Андрій Володимирович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/1226/2017Головуючий у суді першої інстанції: Чех Н.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О. в с т а н о в и л а :

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України»), третя особа: Генеральний директор ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» Горбань А.В., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.

Скасовано наказ ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» № 81-0/С від 08 серпня 2016 року про звільнення ОСОБА_2 та поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника юридичної служби ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» або на рівнозначній посаді згідно до діючого на момент прийняття судового рішення штатного розпису та організаційної структури підприємства.

Стягнуто з ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 серпня 2016 року по 25 листопада 2016 року в сумі 75 406,00 грн. та моральну шкоду в сумі 3 000,00 грн.

Стягнуто з ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» в дохід держави судовий збір у розмірі 754,06 грн.

В інший частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням суду Горбань А.В. в інтересах ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову ОСОБА_2, оскільки останній був звільнений з посади з дотриманням вимог діючого законодавства. Звертає увагу на те, що на підставі заяви ОСОБА_2 щодо надання щорічної основної та додаткової відпустки та звільнення в зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників без відпрацювання двомісячного строку останнього було звільнено із займаної посади. Зазначає, що ОСОБА_2, будучи начальником юридичної служби не повідомляв відповідача про порушення його трудових прав, хоча у разі наявності таких порушень, в коло його посадових обов'язки входило вжиття заходів щодо їх не допущення.

В суді апеляційної інстанції Білоножко Р.В. в інтересах ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з наведених в ній підстав.

ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважав, що спір вирішений судом правильно.

Третя особа Генеральний директор ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» Горбань А.В. в судове засідання не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, забезпечив явку в судове засідання свого уповноваженого представника, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 з 2009 року працював на посаді начальника юридичної служби ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» (наказ №207-к від 04 листопада 2009 року).

Наказом №48 від 05 березня 2015 року відповідачем ліквідовано юридичну службу і посаду начальника юридичної служби (займав її позивач), а наказом від 26 травня 2015 року позивача було звільнено з роботи у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України.

З вказаним звільненням позивач не погодився та звернувся до суду з позовом про поновлення його на роботі.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 21 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, скасовано наказ про звільнення позивача, поновлено його на посаді начальника юридичної служби, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодовано моральну шкоду.

02 червня 2016 року ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» видано наказ №50-о/с, яким на виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 21 січня 2016 року, скасовано наказ від 26 травня 2015 року про звільнення позивача ОСОБА_2; поновлено його на посаді начальника юридичної служби; зобов'язано бухгалтерію виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

Пунктом 5 вказаного наказу наказано головному фахівцю з кадрових питань попередити ОСОБА_2 в установленому порядку про наступне вивільнення у зв'язку зі змінами в організаційній структурі підприємства, обумовленими ліквідацією посади, на яку його поновлено.

З вказаним наказом ОСОБА_2 ознайомився 29 червня 2016 року.

Того ж дня ОСОБА_2 вручено попередження, яким повідомлено про наявність вакансій в штатному розписі (кухонний робітник, кухар) та попереджено про наступне вивільнення з займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників через два місяці з дати ознайомлення з даним попередженням.

30 червня 2016 року позивач звернувся до керівництва ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» з заявою про надання щорічної основної і додаткової відпустки та звільнення у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників без відпрацювання двохмісячного строку.

08 серпня 2016 року наказом ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» №81-о/с було звільнено позивача з роботи з посади начальника юридичної служби, у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України, 11 серпня 2016 року з виплатою вихідної допомоги в розмірі його середньомісячного заробітку згідно ст.44 КЗпП України та трьох середньомісячних заробітних плат відповідно до п.5.26 Колективного договору на 2014-2015 рік, а також грошову компенсацію за 6 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 27 травня 2016 року по 11 серпня 2016 року.

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України», третя особа: Генеральний директор ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» Горбань А.В., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, скасувавши наказ ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» № 81-0/С від 08 серпня 2016 року про звільнення ОСОБА_2 та поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника юридичної служби ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» або на рівнозначній посаді згідно до діючого на момент прийняття судового рішення штатного розпису та організаційної структури підприємства; та стягнувши з ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

При цьому, суд виходив з того, що ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» не було відновлено в штатному розкладі посаду ОСОБА_2, що було обов'язковим для виконання рішення суду про поновлення на роботі від 21 січня 2016 року. Тобто, позивач був звільнений 08 серпня 2016 року з посади, якої не було, як звільнення, так і скорочення неіснуючої в штаті посади, є неможливим, а тому позивач має бути поновлений на роботі.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що судом неправильно застосовано положення норм матеріального права.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Частиною 1 ст. 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 235 КЗпП України, ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою-підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Як було встановлено, на підставі рішення Апеляційного суду міста Києва від 21 січня 2016 року ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» видало наказ від 02 червня 2016 року №50-о/с про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника юридичної служби. Саме з цього часу слід вважати ОСОБА_2 поновленим на попередній посаді.

Штатний розпис - це внутрішньо-господарський дoкумент, що встановлює для підприємства, установи, організації стpуктуру, штати та посадові оклади працівників.

Розроблення, внесення змін до штатного розкладу є виключною компетенцією власника підприємства.

Тому, сам по собі факт того, що ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» не було відновлено посаду ОСОБА_2 в штатному розкладі ніяким чином не впливає на здійснення ним своїх трудових прав. Після поновлення його на роботі згідно з наказом від 02 червня 2016 року №50-о/с, ОСОБА_2 отримував заробітну плату.

Також, колегія суддів не приймає до уваги як безпідставні посилання позивача на те, що після поновлення ОСОБА_2 на роботі на підставі рішення Апеляційного суду міста Києва від 21 січня 2016 року, ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» було зобов'язане включити його посаду до штатного рокладу.

Як вбачається з матеріалів справи, посада начальника юридичної служби ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України», яку обіймав ОСОБА_2, була скорочена згідно з наказами Підприємства від 29 лютого 2016 року №31 «Про введення в дію організаційної структури ДП «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та від 01 березня 2016 року №32 «Про затвердження та введення в дію штатного розпису ДП «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» із внесеними змінами згідно наказів «Про внесення змін до штатного розпису Підприємства» від 02 березня 2016 року №34 та від 10 травня 2016 року №78.

ОСОБА_2 було звільнено з роботи згідно з наказом ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» від 08 серпня 2016 року №81-о/с після вручення йому повідомлення про попереднє вивільнення на підставі його власної заяви від 30 червня 2016 року.

В своїй заяві від 30 червня 2016 року ОСОБА_2 просив надати йому основну та додаткову щорічну відпустку з 11 липня 2016 року, нарахувати та сплатити на його користь суму оплати щорічної основної та додаткової відпустки, матеріальну допомогу на оздоровлення; звільнити його за ч. 1 ст. 40 КЗпП України з 11 серпня 2016 року та виплатити йому вихідну допомогу.

Після винесення наказу від 08 серпня 2016 року №81-о/с позивач отримав розрахунок та трудову книжку.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 не було доведено порушення його трудових прав.

При цьому, відповідно до положень ст. 3 ЦПК України судовому захисту підлягають захисту невизнані оспорювані або порушені права.

Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні підстави для скасування наказу ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» № 81-0/С від 08 серпня 2016 року про звільнення ОСОБА_2 та поновлення його на роботі. Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що скасування наказу про звільнення є виключною компетенцією підприємства, тому, трудові права працівника не підлягають захисту у такий спосіб. Відповідно, у суду також були відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Враховуючи викладене, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Горбаня Андрія Володимировича в інтересах Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: Д.Р. Гаращенко

А.А. Пікуль