Постанова № 64502441, 03.02.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6481/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Завальнюка І.В.,

за участю секретаря Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Аргумент» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.11.2016 р. № НОМЕР_1, НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту від 29.09.2016 р. № 4985/15-53/12-02 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету. Однак зазначена перевірка проведена в порушення норм чинного законодавства, що унеможливлює прийняття за її результатами будь-яких законних рішень. Так, п.3 розд.ІІ Прикінцевих положень ОСОБА_1 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» встановлено, що в 2015 р. та 2016 р. перевірки підприємств, установ та організацій з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою субєкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється на перевірки субєктів господарювання щодо відшкодування податку на додану вартість. В той же час, проведена відповідачем перевірка не була перевіркою щодо відшкодування податку на додану вартість, а тому проведена з порушенням законодавчо встановлених заборон. Податковим органом порушено правовий режим правовідносин, встановлений на період пунктом 3 розд.ІІ Прикінцевих положень ОСОБА_1 № 71-VIII, у звязку із чим прийняті за результатами вищевказаної перевірки податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

До суду зявився представник позивача, яка позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову. Зокрема, контролюючим органом в ході перевірки було встановлено порушення ПП «Аргумент» вимог п.203.2 ст.203, п.57.1 ст.57 ПК України, а саме несвоєчасно сплачено податок на додану вартість у низці випадків, у звязку із чим господарюючому субєкту обґрунтовано нараховані штрафні санкції. З приводу незаконності перевірки представник відповідача пояснила, що податковий орган діяв в межах наданих йому ПК України повноваженнях, здійснюючи контролюючу та фіскальну функції, при цьому підтвердила відсутність дозволу Кабінету Міністрів України, рішення суду чи заяви субєкта господарювання.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі п.200.10 ст.200, ст.76 ПК України головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2 проведена камеральна перевірка платника податку на додану вартість ПП «Аргумент» з питання своєчасності сплати податку на додану вартість, за результатами якої складно акт від 29.09.2016 р. № 4985/15-53/12-02.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Аргумент» вимог п.203.2 ст.203, п.57.1 ст.57 ПК України несвоєчасну сплату платником податку на додану вартість по операціям 28.01.2016 р., 24.05.2016 р., 05.02.2016 р., 09.02.2016 р., 08.08.2016 р., 24.02.2016 р., 24.06.2015 р., 31.03.2015 р., 30.09.2015 р., 09.02.2016 р., 14.06.2016 р., 26.01.2016 р., 23.06.2016 р., 04.02.2016 р., 20.09.2016 р.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області винесені податкові повідомлення-рішення від 04.11.2016 р. № 00258212002, яким ПП «Аргумент» зобовязано сплатити штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 13937,06 грн., від 04.11.2016 р. № НОМЕР_2, яким ПП «Аргумент» зобовязано сплатити штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 4,11 грн.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у звязку з наступним.

Порядок адміністрування податків та зборів і компетенцію контролюючих органів під час адміністрування податків визначає Податковий кодекс України. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Підпунктом 20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України встановлено право контролюючих органів проводити перевірки відповідно до законодавства.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

З 1 січня 2015 р. набув чинності ОСОБА_3 України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. № 71-VІІІ (далі - ОСОБА_3 № 71-VІІІ), пунктом 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій. Таким чином, органом, який надає контролюючому органу дозвіл на проведення позапланової перевірки платника податку з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік, визначено виключно Кабінет Міністрів України.

ОСОБА_3 направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства, і за своєю метою та змістом покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини.

ОСОБА_1 № 71-VІІІ стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, тобто Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, адже критеріями визначення переліку суб'єктів господарювання, на яких такі обмеження не поширюються, є, зокрема, обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності чи імпорт певного виду товарів.

Згідно наданого представником позивача копії фінансового звіту (балансу) ПП «Аргумент» за 2015 р., який передував періоду, за який проведена перевірка, у статті «Фінансовий результат до оподаткування» (код рядка 2290, де відображається різниця між чистими доходами та витратами підприємства) зазначено 19,9 тис. грн., у статті «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт послуг)» (код рядка 2000, де відображається дохід від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг без непрямих податків і зборів та інших вирахувань з доходу) зазначено 1488,3 тис. грн.

Таким чином, камеральна перевірка ПП «Аргумент» за 2016 р., з урахуванням обсягу доходу до 20 мільйонів гривень в 2015 р., могла бути проведення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Однак, судом не встановлено відповідних обставин, які б дозволяли контролюючому органу провести камеральну перевірку, оформлену актом від 29.09.2016 р. № 4985/15-53/12-02, у звязку із чим суд констатує протиправність відповідного контролюючого заходу, оскільки вказаний захід проведено всупереч встановлених пунктом 3 Прикінцевих положень ОСОБА_1 України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. № 71-VІІІ (далі - ОСОБА_3 № 71-VІІІ) обмежень.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведений конституційний припис кореспондується з вимогами ч.3 ст.2 КАС України, де передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На думку суду, в даному випадку суб'єктом владних повноважень порушено принцип юридичної визначеності (legal certainty), який є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Відповідно до п.86.2 ст.86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з п 58.1 ст.58 та п.86.2 ст.86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що винесені податковим органом на підставі акту від 29.09.2016 р. № 4985/15-53/12-02 про результати камеральної перевірки податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки складені за результатами неправомірного заходу та з порушенням встановленого законодавством способу.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст.7 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є субєктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Аргумент» обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, у звязку із чим підлягають задоволенню.

Також беручи до уваги сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1378 грн. (платіжне доручення № 61 від 25.11.2016 р. на суму 1378 грн.), позивачу у відповідності до ч.1 ст.94, ч.1 ст.98 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській, з огляду на характер спірних правовідносин, судові витрати в зазначеному розмірі.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Аргумент» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 04.11.2016 р. № НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Стягнути з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській (код ЄДРПОУ 39565511) на користь Приватного підприємства «Аргумент» (код ЄДРПОУ 32115789) судові витрати в сумі 1378 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 3 лютого 2017 р.

СуддяІ.В. Завальнюк

.