Постанова № 64502318, 01.02.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/121/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся з позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області (далі ДПІ), в якому позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.07.2015 року №287-17 на суму 25000,00 гривень за платежем платежем транспортний податок з фізичних осіб.

Позивач вважає, що йому неправомірно було нараховане грошове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. за 2015 рік.

Позивач зазначив, що є власником автомобілю марки LEXUS моделі GX 460, 2011 року випуску, об'ємом двигуна 4608 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САЕ 407840.

Транспортний податок введений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VІІІ від 28.12.2014 року (далі Закон України № 71-VІІІ), внесено зміни до Податкового кодексу України, якій набрали чинності з 01.01.2015 року.

Будь-які нормативні акти в сфері оподаткування та зміни до них мають ґрунтуватись на принципах , які визначені ст.4 ПКУ, зокрема принципі стабільності ( п.п. 4.1.9. п. 4.1. ст. 4) відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, та принципу презумпції правомірності рішень платника податку ( п.п.4.1.4. п.4.1. ст. 4), згідно якого в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків.

Згідно ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Враховуючи закріплений в Податковому кодексі України принцип стабільності податкового законодавства, межі повноважень міських рад, рішення Одеської міської ради, яким установлений новий місцевий податок, може бути застосоване не раніше 2016 року. Таким чином, транспортний податок за 2015 рік не повинен нараховуватись.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.01.2011 року у справі "Щокін проти України" та від 07.10.2011 року у справі "Серков проти України" висловлена позиція про необхідність застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб.

Представник позивача у судовому засіданні 26.01.2017 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, зазначивши, що на позивача та його дружину ОСОБА_2 зареєстровано два різних автомобіля. У свідоцтві про реєстрацію автомобіля позивача його дружина записана як така, що має право користування, також право користування має позивач автомобілем, який зареєстрований на дружину, про що наявний запис у свідоцтві про реєстрацію автомобіля на імя дружини. Відповідач прийняв податкові повідомлення рішення про визначення грошового зобовязання за платежем транспортний податок позивачу та його дружині кожному по 25000,00грн., проте вказані податкові повідомлення-рішення мають одну і ту ж дату прийняття та один і той же номер. Позивач оскаржує нараховане йому грошове зобовязання по даній справі, дружина по справі №815/119/17.

01.02.2017 року представник позивача подав заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.01.2017 року позовні вимоги не визнав, не заперечував, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення щодо визначення грошового зобовязання позивачу та його дружині мають один й той же номер та дату, що є технічною помилкою.

Представник відповідача 01.02.2017 року подав до суду заперечення на позов, в яких позовні вимоги не визнав, вважав рішення ДПІ правомірним та просив у задоволенні позову відмовити, зазначивши, що за позивачем зареєстрований автомобіль LEXUS GX 460, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 4608 куб. см., тобто автомобіль є обєктом оподаткування.

Згідно рішення Одеської міської ради від 01.01.15 року № 6257-VI з 01.01.2015 року на території міста Одеса встановлено податок на майно в частині транспортного податку згідно з Положенням ставка податку на 2015 рік складає 25 000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Представник відповідача вважає позицію позивача, що транспортний податок за 2015 рік не повинен нараховуватись, з посиланням принцип стабільності, необґрунтованою, оскільки у пп.4.1.9 п.4 ст.4 ПКУ мова йде про зміни до будь-яких елементів податків, а не про введення нових податків, які вводяться для збільшення надходжень до бюджету.

Відповідно до ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить автомобіль марки LEXUS моделі GX 460, 2011 року випуску, об'ємом двигуна 4608 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САЕ 407840. Дата реєстрації 26.02.2011 року.

ДПІ прийняло податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №287-17 від 06.07.2015 року, яким визначило позивачу суму податкового зобовязання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25000,00грн.

Суд вважає, що вищезазначене податкове повідомлення - рішення не ґрунтується на вимогах законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є обєктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України обєктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають обєм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Позивач у позові не заперечував, що автомобіль, якій належить йому на праві власності, підпадає під визначення обєкту оподаткування, але вважає, що транспортний податок, якій введений в ПКУ Законом України № 71-VІІІ, та Рішенням Одеської міської ради «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» від 21.01.2015 року повинен нараховуватися власникам відповідних транспортних засобів з 2016 року.

Суд вважає вказану позицію позивача обґрунтованою, виходячи з наступного.

Статтею ст.8 ПК України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обовязковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПКУ до місцевих податків належить податок на майно.

Пунктом 12.3 ст.12 ПКУ встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів приймають сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Згідно з п.п.12.3.1-12.3.3 п.12.3 ст.12 ПКУ встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні ст.7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПКУ рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Рішенням Одеської міської ради від 21 січня 2015 року №5257-VI "Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку" вказаний податок встановлено та визначено ставку податку з розрахунку на календарний рік 25000,00 гривень за кожний легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Згідно ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

З урахуванням оприлюднення рішення Одеської міської ради №5257-VI про встановлення та розмір транспортного податку 21.01.2015 року, нараховуватися він може платникам цього податку лише в 2016 бюджетному році.

Крім того, статтею 2 ПКУ також визначено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу. Закон України № 71-VІІІ, яким внесені зміни до Податкового кодексу та, зокрема, введений новий місцевий податок транспортний, набрав чинності відповідно до п.1 розділу ІІ Прикінцеві положення з 01.01.2015 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також встановлений Податковим кодексом України принципі стабільності податкового законодавства ( п.п. 4.1.9. п. 4.1. ст. 4), відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки; податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Принцип стабільності у загальному вигляді означає здатність системи функціонувати таким чином, щоб її структура з часом не змінювалась та знаходилась у стані рівноваги, а тому суд вважає неспроможною та такою, що не ґрунтується на законодавстві та його принципах, позицію представника відповідача у запереченнях проти задоволення позову, що встановлений пп.4.1.9 п.4 ст.4 ПКУ принцип стабільності податкового законодавства щодо внесення змін до будь-яких елементів податків не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, не стосується введення нових податків, які вводяться для збільшення надходжень до бюджету, яким є транспортний податок.

Складовою принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який включає у себе сукупність вимог до процесів правотворчості та правозастосування, покликаних забезпечити захист особи від можливих проявів державного свавілля. Вимоги принципу правової визначеності передусім мають на меті забезпечення адаптації поведінки особи до нормативних умов правової дійсності, впевненості особи у своєму правовому становищі. Таким чином, принцип стабільності у поєднанні з принципом юридичної визначеності, свідчить про те, що встановлений пп.4.1.9 п.4 ст.4 ПКУ принцип стабільності податкового законодавства щодо внесення змін до будь-яких елементів податків стосується як наявних податків, так і введення нових податків.

Згідно з ч. 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Судові витрати у сумі 551,20грн. підлягають стягненню на користь позивача

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 06.07.2015 року №287-17 на суму 25000,00 гривень за платежем транспортний податок з фізичних осіб.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 551,21грн.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови у порядку ст.160,167,185-187 КАС України.

Суддя Катаєва Е.В.

задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 06.07.2015 року №287-17 на суму 25000,00 гривень за платежем транспортний податок з фізичних осіб.