Постанова № 64502148, 01.02.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

01 лютого 2017 року Справа № 814/1760/16

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "ПОРТ ОЙЛ", вул. Чкалова, 30-А,Миколаїв,54017

доУправління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61,Миколаїв,54056

провизнання протиправною та скасування постанови від 23.08.2016р. № 69/1014-5226-16, від 23.08.2016р. № 70-1014-5126-16,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Порт Ойл» (далі-позивач, ТОВ) звернулось до суду з позовом до управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов №69/НОМЕР_1 та 70/1014-5126-16 від 23.08.2016 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач під час проведення перевірки діяв в супереч норм діючого законодавства, без врахування всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення та безпідставно притягнуто позивача до відповідальності оскаржуваними постановами.

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими з підстав викладених у письмових запереченнях.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні. Суд вважає, що в адміністративній справі достатньо матеріалів для її розгляду в письмовому провадженні.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

У період з 03.08.2016 р. по 09.08.2016 р. відповідно до п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно- будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011№ 553, а саме листа Управління Служби безпеки України в Миколаївській області від 20.07.2016 № 64N20-7826 на обєкті «Припортовий термінал для переробки та зберігання нафтопродуктів за адресою: вул. Проектна ЗГ, м. Миколаїв» відповідачем було проведено позапланову перевірку, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (далі-Акт).

Згідно акту, відповідачем було проведено перевірку у присутності директора ТОВ «Порт Ойл» та встановлено, що позивачем порушено ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 11 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого становою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, ч. 8 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, ч.8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У звязку з виявленими правопорушеннями містобудівного законодавства 09.08.2016 р. співробітниками відповідача складено протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та видано приписи № 103, №104 (арк. с. 14, 16).

За результатами розгляду справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності на підставі документів, складених за результатами державного архітектурно-будівельного контролю, Позивача визнано винним у вчиненні правопорушень та винесено постанови № 69/1014-5126-16 та № 70/1014-5127-16 (арк. с. 21-22).

Не погоджуючись з вищезазначеними постановами позивач звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Вирішуючи спір між сторонами суд виходить з наступного.

05 лютого 2016 року до Управління ТОВ «ПОРТ ОИЛ», подано декларацію про початок виконання будівельних робіт на обєкті «Реконструкція маслоекстракційного заводу під припортовий термінал для переробки та зберігання нафтопродуктів за адресою: вул. Проектна ЗГ, м. Миколаїв» (арк. с. 64-65).

Управлінням було перевірено повноту даних, зазначених у декларації та внесено їх до єдиного реєстру (06.02.2015 № МК 083150370241).

04 березня 2016 року до Управління ТОВ «ПОРТ ОИЛ», подано декларацію про готовність обєкту «Реконструкція маслоекстракційного заводу під припортовий термінал для переробки та зберігання нафтопродуктів за адресою: вул. Проектна ЗГ, м. Миколаїв» до експлуатації (арк .с .66-68).

Управлінням було перевірено повноту даних, зазначених у декларації та внесено їх до єдиного реєстру (05.03.2015 № МК 143150640164).

У вищезазначених деклараціях замовником будівництва було зазначено категорію складності обєкту III.

Під час перевірки відповідачем встановлено, що позивачем у поданих деклараціях до управління наведені недостовірні данні щодо категорії складності обєкта будівництва, а саме замість V ним було зазначено III.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 року N 3038-VI, порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 1 п. 6 Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого постановою КМ України від 27 квітня 2011 року N 557, передбачено, що до V категорії складності відносяться об'єкти будівництва, які згідно із Законом України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" є об'єктами підвищеної небезпеки.

Статтею 1 Закону України Про об'єкти підвищеної небезпеки від 18.01.2001 року N 2245-III передбачено, що об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Частиною 3 ст. 13 Закону України Про екологічну експертизу від 09.02.1995 року N 45/95-ВР передбачено, що перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

У листі Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області вказано: « ідентифікація обєкта підвищеної небезпеки вищезазначеного об єкта проведена. За її результатами ТОВ «ПОРТ ОИЛ» визнано обєктом підвищеної небезпеки 1 класу (арк. с. 74).

Також, виходячи з інформації, що розміщена на офіційному сайті Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, склади для зберігання нафтопродуктів зареєстровані в Державному реєстрі обєктів підвищеної небезпеки.

Отже, склади зберігання та нафтопереробки, до яких відноситься обєкт позивача, завжди є обєктами пятої категорії складності.

З урахуванням вищенаведеного, суд погоджується з висновками перевірки про заниження позивачем категорії складності вищезазначеного обєкту.

Таким чином, замовником будівництва ТОВ «ПОРТ ОИЛ» виконані будівельні роботи з реконструкції маслоекстракційного заводу під припортовий термінал для переробки та зберігання нафтопродуктів за адресою: вул. Проектна ЗГ, м. Миколаїв без отримання дозволу на виконання будівельних робіт (так як зазначений обєкт належить до V категорії складності), що є порушенням вимог ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У позовній заяві позивач зазначив, що проектна документація на реконструкцію обєкту розроблялась проектною організацією ТОВ «НВП Техенергоснаб», а накладення штрафу за заниження категорії складності мав би бути накладений на виконавця проектної документації, відтак позивач не підлягає притягненню до відповідальності.

Суд не може погодитись з вищезазначеним твердженням позивача з огляду на наступне.

Відповідно до п. З Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.05.2011 №45 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23 березня 2012 року № 122) (далі -Порядок №45), для забезпечення проектування обєкта будівництва замовник повинен надати генпроектувальнику (проектувальнику) вихідні дані на проектування.

Згідно із ч. 1 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 4 Порядку №45, основними складовими вихідних даних є містобудівні умови та обмеження, технічні умови, завдання на проектування.

Відповідно до ч. 9 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», завдання на проектування обєктів будівництва складається і затверджується замовником за погодженням із проектувальником.

Згідно з ст. 27 Закону України Про архітектурну діяльність», замовники та підрядники під час створення обєкта архітектури зобов'язані не включати до завдання на проектування вимог, що суперечать вимогам законодавства України, затвердженій містобудівній документації, державним нормам, стандартам і правилам.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», категорія складності обєкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого обєкта будівництва.

Відповідно до ч. З ст. 32 Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності», віднесення обєкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за категорію складності відповідає як проектна організація так і замовник.

Отже, відповідачем в ході розгляду справи повністю доведено, що посадові особи відповідача діяли у відповідності з діючим законодавством, виявлені під час перевірки порушення позивача мали місце, що підтверджується матеріалами справи, а оскаржувані постанови про правопорушення у сфері містобудівної діяльності були складені у передбаченому законом порядку.

Згідно приписів частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнятті (вчинені) вони відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані постанови є правомірними та скасуванню не підлягають.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і таким, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є.В. Марич