Постанова № 64501931, 01.02.2017, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 року справа № П/811/1628/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

доГоловного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

провизнання протиправною відмови, визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 29.09.2016 року №П-14863/0-9058/0/6-16 у наданні дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Надлацької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 28.09.2016 року №261 Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 08.11.2016 року №284 Про дозвіл на складання документації із землеустрою;

- зобовязати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Надлацької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувшись із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність та дотримавшись усіх передбачених законом вимог до такої заяви, від Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області отримав протиправну відмову у задоволенні такої заяви, у зв'язку відсутність підстав для надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, а саме наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 28.09.2016р. №261 Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах, обумовлена у заяві ОСОБА_1 земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності включена для продажу прав на них на земельних торгах.

Відповідач позовних вимог не визнав та у письмових запереченнях проти позову вказав що, вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки земельна ділянка, на яку претендував позивач включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах (а.с.39-41).

На підставі відповідної ухвали від 29.12.2016 року, керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши у письмовому провадженні сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_1 наявне погодження Надлацької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області за вих.№325 від 01.09.2016р., згідно якого Надлацька сільська рада не заперечувала у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу на території Надлацької сільської ради (а.с.12-14).

01.09.2016 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу на території Надлацької сільської ради (а.с.11)

До заяви позивачем, серед іншого, долучено графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки (а саме: копія паспорта та ідентифікаційного номера; графічні матеріали із зазначенням розташування бажаного місця розташування земельної ділянки, викопіювання з кадастрової книги №НВ-3503087532016; погодження Надлацькї сільської ради) (а.с.12-20).

Натомість, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області листом від 29.09.2016 року №П-4863/0-9058/0/6-16 оцінивши подані ОСОБА_1 документи на їх відповідність вимогам Земельного кодексу України, повідомив позивача про відсутність підстав для надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою через те що, відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 28.09.2016 р. №261 Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах вказана позивачем земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення держаної власності для продажу прав на них на земельних торгах, що у відповідності до ч.3 ст.136 Земельного кодексу України виключає можливість відчуження, передання в заставу, надання у користування такої ділянки до завершення торгів (а.с.21-23).

Разом з тим, 08.11.2016 року відповідачем прийнято наказ №284 про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 7 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Новоархангельського району Кіровоградської області та технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги у формі аукціону, затвердженим наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області № 261 від 28.09.2016 р. (а.с.24-25).

Вважаючи таку відмову та накази неправомірними, з метою захисту своїх прав та інтересів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відтак, відповідач фактично відмовив у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу на території Надлацької сільської ради.

Суд вважає, що дії відповідача суперечать приписам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 2 ст. 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Положеннями статті 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (ч.2 ст.4 Земельного кодексу України).

ОСОБА_2 України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга статті 14).

Таке право реалізується громадянами та юридичними особами та державою на правових титулах володіння, користування та розпорядження земельними ділянками.

Так, частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч.6, 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У відповідності до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Зі змісту вказаних законодавчих положень суд вбачає, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства передують прийняттю уповноваженим органом рішення про набуття громадянами земель у користування.

При цьому, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним.

На підставі ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України передання у власність або у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для всіх потреб здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальними органами.

У спірних правовідносинах, з огляду на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене Наказом Міністрества регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 лютого 2015 року № 14, таким органом є відповідач Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Частиною першою статті 123 Земельного кодексу України унормовано, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

З урахуванням вищенаведеного, судом встановлено, що ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області оцінюючи подані ОСОБА_1 документи на предмет їх відповідності земельному законодавству та посилаючись на положення статті 136 Земельного кодексу України, фактично відмовив позивачу у задоволенні його заяви з підстав, не передбачених Земельним кодексом України.

Відповідно до статті 33 Земельного кодексу України, громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України Про особисте селянське господарство, особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів. Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Водночас, суд звертає увагу, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність, у відповідності до статті 122 Земельного кодексу України, може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Однак, суд зауважує, що спірний лист від 29.09.2016 року №П-14863/0-9058/0/6-16 у якому міститься відмова позивачеві у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою не містить будь-яких посилань на невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Так, суд оцінює критично та не бере до уваги посилання відповідача у листі від 29.09.2016 року №П-14863/0-9058/0/6-16 на норми частини 3 статті 136 Земельного кодексу України, згідно якої земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів та на наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 28.09.2016 р. №261 Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах, згідно положень якого, зобовязано включити до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах згідно переліку, оскільки, земельна ділянка на яку претендує позивач, не включено до переліку земельних ділянок право на які має набуватись на конкурентних засадах, у зв'язку із тим, що не отримано погодження від органу місцевого самоврядування.

Так, відповідно до положень, визначених статтями 118 та 122 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач не розглянув належним чином заяву позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2 га для ведення особистого селянського господарства та не прийняв рішення відповідно до чинного законодавства, чим порушив право позивача на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Враховуючи те, що чинним законодавством України врегульовано, що за результатами розгляду клопотань позивачів повинно було прийнято одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні, суд приходить до висновку, що відмова у погодженні проекту землеустрою у формі листа 29.09.2016 року №П-14863/0-9058/0/6-16, суперечить вимогам статті 122 Земельного кодексу України, необґрунтована, винесена без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, тому не може вважатись законною та правомірною, та повинна бути визнаною протиправною.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що відповідач наділений правом приймати накази про визначення переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, проте суд вважає, що до вказаного переліку можуть бути включені тільки сформовані земельні ділянки, тобто тільки ті, якими присвоєно кадастрові номери, з огляду на наступне.

Крім того, суд акцентує на тому, що правовими положеннями ч. 1 ст. 136 Земельного кодексу України передбачено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Згідно із ч. 2 ст. 136 Земельного кодексу України добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Суд наголошує, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно із п. 29 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, кадастровим номером земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Кадастровий номер земельної ділянки присвоюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру. Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється. У разі поділу чи об'єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер.

Тобто, Перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та прав на них, які виставляються на земельні торги визначається організатором земельних торгів і заборона щодо відчуження встановлена саме на ті земельні ділянки, які включені до Переліку.

Між тим, до вказаного Переліку може бути включено земельну ділянку тільки за умови присвоєння їй кадастрового номеру, тобто сформовану земельну ділянку, оскільки об'єктом продажу на аукціоні може бути земельна ділянка, яка є об'єктом цивільних прав.

Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що додатком до спірних наказів є перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права на них на земельних торгах, до якого включено земельну ділянку на території Новоархангельського району Надлацької сільської ради орієнтованою площею 38,09 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.22-25).

Натомість, з вказаного переліку вбачається, що у ньому відсутні обов'язкові в силу вимог абз. 2 ч. 1 ст. 136 Земельного кодексу України дані, а саме: у графі кадастровий номер, обов'язковій для її заповнення та ідентифікації, такий номер земельної ділянки не зазначено. Вказане додатково свідчить про дефектність останнього.

Отже, земельна ділянка на території Новоархангельського району Надлацької сільської ради орієнтованою площею 38,09 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не має присвоєного кадастрового номера, що також не заперечувалось і відповідачем (а.с.57), тобто є несформованою.

Ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

В даному випадку Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваного рішення відповідно до норм чинного законодавства, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, Конституційний Суд України надав визначення поняттям "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина" у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), згідно з яким "конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". При цьому Конституційний Суд України зазначив, що "загальновизнаним, є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена" (абзац четвертий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини).

Разом з тим, Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 р. №3-рп/2003 наголосив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Судовому захисту підлягає не лише порушене право, а й порушений інтерес, при цьому інтересом юридичної особи у сфері публічно-правових відносин слід розуміти не будь-який інтерес, а правовий, тобто такий, що може бути обєктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб юридичних особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності ті іншим загально-правовим засадам.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р., поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (1501-06) та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Поняття "охоронюваний законом інтерес", означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в)має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г)не може суперечити Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д)означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Суд вважає за необхідне зазначити, що на законодавчому рівні визначено право розпорядження землями сільськогосподарського призначення виключено на підставі норм Земельного кодексу України, поряд з цим, позивач правомірно очікував на розгляд його заяви від 01.09.2016 р. про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою в порядку черговості, та отримання позитивного рішення на свою заяву.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2204,80 грн. (а.с.3).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2.Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 29.09.2016 року №П-14863/0-9058/0/6-16 у наданні дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Надлацької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області.

3.Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 28.09.2016 року №261 Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах.

4.Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 08.11.2016 року №284 Про дозвіл на складання документації із землеустрою.

5.Зобовязати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Надлацької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області.

6.Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2204,80 грн. (дві тисячі двісті чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код - 39767636).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук