Постанова № 64501818, 01.02.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2017 р. Справа № 809/17/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області до Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" про стягнення заборгованості в сумі 215931,33 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області звернулася до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" про стягнення податкового боргу в сумі 215931,33 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення статті 67 Конституції України, підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України не сплатив податковий борг в розмірі 215931,33 грн. з земельного податку з юридичних осіб, тому такий підлягає стягненню в судовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи судом повідомлений належним чином та подав на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належний чином. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи відповідач суду не подав, причини неявки суду не повідомив. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатись і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи те, що сторони в судове засідання не прибули, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось, а справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

22.06.1993 року ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" зареєстроване як юридична особа, а Тернопільське управління виробничо-технологічної комплектації ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" являється відокремленим підрозділом вказаної юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.9). Тернопільське управління виробничо-технологічної комплектації ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" перебуває на обліку в Тернопільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області як платник податків.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обовязком визнається обовязок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обовязку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобовязань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідач згідно підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України є платником земельного податку (орендної плати).

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Нормами підпункту 14.1.72. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Статтею 285 даного Кодексу передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до статті 287.1. Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Приписами пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом

У відповідності до пункту 287.3. статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом встановлено, що 30.01.2015 року Тернопільським управлінням виробничо-технологічної комплектації ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" подано позивачу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік та 30.12.2015 року подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік в розмірі 105353,61 грн., із щомісячною розбивкою суми платежу в розмірі 8779,48 грн. (а.с.23-24, 21-22).

Також, 22.02.2016 подано позивачу податкову декларацію за 2016 рік з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) в розмірі 14997,50 грн., із щомісячною розбивкою суми платежу по 1249,79 грн. (а.с. 19-20).

Частина нестягнутого у судовому порядку та несплаченого податкового боргу з земельного податку на момент розгляду справи згідно вказаних податкових декларації за період 2015 - 2016 року складає 102278,34 грн., що підтверджується довідкою про борг та випискою з інтегрованої картки платника по земельному податку (а.с. 10, 11-13).

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України самостійно визначене платником податків податкове зобовязання оскарженню не підлягає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно визначене податкове зобов'язання відповідача, зазначене ним в податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік та 2016 рік, є узгодженим з дня подання таких декларацій.

Відповідно до підпункту 14.1.265. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно приписів пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобовязання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 116.1. статті 116 зазначеного Кодексу у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

В судовому засіданні встановлено, що Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Тернопільській області проведено камеральну перевірку Тернопільського управління виробничо-технологічної комплектації ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", якою встановлено порушення платником термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з земельного податку протягом строків, визначених п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, за результатами перевірки складено Акт № 5530/15-03/24633164 від 22.09.2015 року (а.с. 31-33).

На підставі вищевказаного Акта перевірки від 22.09.2015 року винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 07.10.2015 року за № НОМЕР_1, яким Тернопільському управлінню виробничо-технологічної комплектації ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" визначено суму штрафу у розмірі 20% грошового зобовязання, погашеного з затримкою за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 25827,51 грн. (а.с.34).

Вказане податкове повідомлення-рішення отримане 09.10.2015 року Тернопільським управлінням виробничо-технологічної комплектації ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (зворотній бік а.с. 34).

Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки, відповідачем у відповідності до статті 56 Податкового кодексу України не порушена процедура адміністративного узгодження податкового зобов'язання визначеного податковим повідомленням-рішенням від 07.10.2015 № НОМЕР_1, суд приходить до переконання, що встановлена сума штрафу із земельного податку в розмірі 25827,51 грн., є узгодженою.

Згідно підпункту 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобовязання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Нарахування пені закінчується у випадках, визначених пунктом 129.3. статті 129 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 131.1. статті 131 Податкового кодексу України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

Як встановлено судом, Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Тернопільській області нараховано відповідачу пеню за несплату узгоджених податкових зобовязань з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 87825,48 грн., що підтверджується випискою з інтегрованої картки платника по земельному податку та довідкою про борг (а.с.14-17, 10).

На виконання вимог статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачем надсилалися перша податкова вимога форми "Ю1" №1/108 від 08.10.2001 року та друга податкова вимога форми "Ю1" № 2/594 від 10.11.2001 року (а.с. 35), які отримані, що підтверджується підписом уповноваженої особи на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. На час розгляду справи податкові вимоги є не оскарженими та невідкликаними.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано. Натомість податковий борг в розмірі 215931,33 грн. підтверджується довідкою позивача від 06.12.2016 року та витягами інтегрованої картки платника по земельному податку (а.с. 10-17).

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг в загальному розмірі 215931,33 грн. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок визначений статтею 67 Конституції України.

Право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.3. статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про стягнення з ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" податкового боргу в сумі 215931,33 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (код ЄДРПОУ 08033772, місцезнаходження: 76018, м.Івано-Франківськ, вул. Ребета, 6) в дохід бюджету податковий борг в сумі 215931 (двісті п'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять одну) гривню 33 копійки з розрахункових рахунків у фінансових установах, які обслуговують державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", та за рахунок належних йому готівкових коштів.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Микитин Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 01.02.2017.