Постанова № 64501608, 30.01.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2017 р. Справа №805/4605/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі Нестеренко Н.Л.,

за участю сторін

представника позивача не зявився,

представника відповідача не зявився,

розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Схід» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.11.2016року за № 0028961203/17863/10/05-15-12-03, №0028971203/17864/10/05-15-12-03,-

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс Схід» заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.11.2016 року за № 0028961203/17863/10/05-15-12-03, №0028971203/17864/10/05-15-12-03.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 17.11.2016 року за № 0028961203/17863/10/05-15-12-03, №0028971203/17864/10/05-15-12-03 суперечать нормам чинного законодавства, посилаючись на норми Податкового кодексу України, Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VII), розпорядження Кабінету міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція» від 2 грудня 2015 року № 1275-р (надалі Розпорядження № 1275-р). Представник позивача до суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач, в письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, вважає доводи позивача необґрунтованими, такими що не підлягають задоволенню з огляду на те, що платник податків порушив терміни сплати самостійно визначеного грошового зобовязання по орендній платі за травень-грудень 2014 року, квітень-вересень 2015 року. У письмових заперечення представник відповідача просив в позовних вимогах відмовлено в повному обсязі, надав суду заяву про розгляд справи без участі представника податкового органу.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс Схід» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 33504912 та зареєстроване за юридичною адресою: 84307, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд.22, що не є спірним в цій справі, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивачем до податкового органу були подані податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 18 лютого 2014 року № НОМЕР_1 на суму 172 379 грн. 52 коп., за 2015 рік від 30 квітня 2015 року № НОМЕР_2 на суму 191 974 грн. 50 коп.

Крім того, суд судом встановлено, що 27 січня 2017 року позивачем подано до податкового органу уточнюючий розрахунок за 2014 рік, в якому позивачем нараховане до зменшення податкового зобов'язання на рік у сумі 60 039 грн. 35 коп., яким починаючи з травня 2014року по грудень 2014 року позивач зазначив до сплати 0грн.

Судом також встановлено, що 27 жовтня 2016 року відповідачем була проведена камеральна перевірка податкової звітності по платі за землю за 2014, 2015роки, за результатами якої було складено акт від 27 жовтня 2016 року № 1840/05-15-12-03-33504912.

17 листопада 2016 року, на підставі акту перевірки від 27 жовтня 2016 року, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0028961203/17863/10/05-15-12-03, яким позивача зобовязано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 2608 грн. 35 коп. за платежем орендна плата з юридичних осіб та №0028971203/17864/10/05-15-12-03, яким позивача зобовязано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 28 187 грн. 67 коп. за платежем орендна плата з юридичних осіб.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ(надалі - Закон № 1669-VII).

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Нормою пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до статті 59.1 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу. При цьому, відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу, відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до матеріалів справи відповідач знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (далі - АТО), а саме, в м. Краматорськ Донецької області.

Статтею 6 Закону № 1669-VII (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що під час проведення АТО суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Період проведення АТО - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669).

З аналізу зазначених норм Закону № 1669-VII та Податкового кодексу України (надалі ПКУ) вбачається, що зазначеним Законом встановлено пільги щодо орендної плати за землю, що сплачується на відповідній території, а саме щодо податку який сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО. Зазначені норми Закону № 1669-VII не суперечать вимогам ПКУ.

Перелік земельних ділянок державної та комунальної власності, на які розповсюджуються пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, визначається виходячи з переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII.Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція». Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.2 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Зазначене розпорядження опубліковано 8 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України «Урядовий портал».

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Суд зазначає, що вказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р та № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, до зазначених населених пунктів належить м. Краматорськ.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Краматорськ Донецької області у населеному пункті, на території якого здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, земельні ділянки також розташовані в м. Краматорськ, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, поширюються на позивача як платника земельного податку, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

Крім того, в матеріалах справи міститься сертифікат Торгово-промислової палати України від 25 липня 2014 року № 1997/05-4, який позивачу засвідчено настання обставин непереборної сили з 15.04.2014року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обовязкових платежів.

Стаття 10 Закону України № 1669 передбачає, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх податкових зобовязань є наявність у такого субєкта господарювання Сертифікату ТПП про засвідчення форс мажорних обставин.

Таким чином Сертифікат ТПП застосовується при вирішенні питання про звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені з 14 квітня 2014 року з боку податкових органів.

У даному випадку позивачеві нараховані штрафні санкції саме за несвоєчасну сплату ним грошових зобовязань з земельного податку, проте, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач звертався до ТПП із заявою про засвідчення йому форс-мажорні обставини на період АТО у відповідності до статті 10 Закону № 1669, про що ТПП засвідчила настання обставин непереборної сили при здійсненні діяльності на території Донецької області та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обовязкових платежів з 15 квітня 2014року.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивач виконав усі вимоги законодавства, які є підставою для звільнення останнього з 14 квітня 2014 року від відповідальності за неналежне виконання своїх зобовязань щодо сплати штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошових зобовязань.

Також, суд враховує, що контролюючим органом було порушено терміни проведення камеральної перевірки податкової звітності з орендної плати за землю з юридичних осіб за 2014, 2015, яка була проведена лише у листопаді 2016 року, що призвело до порушень з боку податкового органу принципу верховенства права, оскільки законодавство повинно бути доступним для платників податків, та таким, щоб особа могла передбачити його наслідки.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статі 20 Податкового кодексу України контролюючи органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючи органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок підсумкових сум податкових зобовязань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

Так, підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Відповідно до пункту 76.1, пункту 76.2 статті 76 Кодексу камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до приписів пункту 86.2 статті 86 Кодексу за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Наказом Міністерства доходів та зборів України від 14 червня 2013 року №165 затверджено «Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця».

Зокрема, пунктом 2.1 Методичних рекомендацій визначені строки проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, а саме, рекомендовано проводити камеральні перевірки даних, заявлених у податковій звітності, протягом 30 календарних днів (якщо інше не передбачено Кодексом), що настають за граничним терміном отримання такої звітності.

Питання перевірки своєчасності нарахування та сплати податків та зборів даними Методичними рекомендаціями не включені до переліку складових питань камеральної перевірки.

Разом з тим, суд зазначає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; субєктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Підпунктами 79.1 та 79.2 ст.79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Приписами п.86.2 ст.86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

З огляду на вказані положення податкового законодавства, процедура проведення камеральної перевірки не вимагає рішення про проведення перевірки, направлення на її проведення, повідомлення платника податків та присутності його представника.

Суд наголошує на тому, що предметом камеральної перевірки є правильність складання податкової декларації з земельного податку, а тому документами що мають відношення до такої перевірки є саме податкова звітність платника податків з земельного податку і ніяка інша, а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки, буде виявлено факт порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну перевірку (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) підприємства.

Разом з тим, під час проведення спірної камеральної перевірки обєктом дослідження відповідача, поміж іншого, були дані інтегрованої картки платника податку.

Відповідно, інформація, що зібрана відповідачем відносно платника поза межами здійснюваного ним заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета камеральної перевірки, не може слугувати підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Аналогічної позиції дотримується і Вищій адміністративний суд України, яка викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.05.2016 року у справі №817/3420/13-а (К/800/7055/14) та Донецький апеляційний адміністративний суд в своїй постанові від 14.12.2016року по справі №805/881/16-а, якою зазначено, що фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності поданні платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Так, суд зазначає, що законодавчо установлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки, яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень, є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.

Європейський суд з прав людини зазначає, що важливо усвідомлювати, що принцип верховенства права охоплює не лише змістовий аспект, але й процедурний аспект, який базується на вимогах відповідності правотворчої та правозастосовної практики певним стандартам, як-от: заборона зворотної дії закону, вимога ясності та несуперечності закону.

Таким чином, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення на підставі проведеної камеральної перевірки, податковий орган не діяв на підставі, в межах та у спосіб наданих йому законодавством повноважень.

Так, суд має визначити та забезпечити справедливу рівновагу між інтересами відповідної особи та необхідністю підтримання ефективної системи податкового контролю платників податків, тобто регулювати відповідність втручання контролюючого органу у господарську діяльність підприємства легітимній меті такого втручання.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що станом на момент розгляду даної справи відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при вчиненні певних дій, діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Крім того, вирішуючи питання щодо правомірності нарахування позивачу відповідачем штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендної плати, суд приймає до уваги подани позивачем до відповідача уточнюючий розрахунок, в якому позивачем нараховане до зменшення нараховане податкове зобов'язання, в тому числі за спірний період.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень від 17 листопада 2016 року в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Схід» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.11.2016року за № 0028961203/17863/10/05-15-12-03, №0028971203/17864/10/05-15-12-03 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 17.11.2016року за № 0028961203/17863/10/05-15-12-03 на суму 2608 грн. 35 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 17.11.2016 року за №0028971203/17864/10/05-15-12-03 на суму 28 187 грн. 67 коп.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Схід» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 30.01.2017 року.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03.02.2017 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Христофоров А.Б.