Постанова № 64501398, 26.01.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 р. Справа № 805/183/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Тарасенка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про зобовязання надати наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про зобовязання надати наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з метою задоволення потреб особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму, 30 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернувся із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з проханням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність Позивача площею 2,0000 га.

03 лютого 2016 року на підставі наказу № 32-СГ ОСОБА_1 був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0000 га пасовищ із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Новоартемівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області за межами населеного пункту.

На виконання вищезазначеного наказу № 32-СГ, Позивачем був замовлений та виготовлений проект землеустрою, агрохімічний паспорт земельної ділянки. Також за заявою ОСОБА_1 була проведена державна реєстрація земельної ділянки площею 1,7593 га, якій був присвоєний кадастровий номер 1422484400:05:000:0168.

З метою затвердження розробленого та погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка надається ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення (запас) державної власності на території Новоартемівської сільської ради Костнятинівського району Донецької області за межами населених пунктів та передачі Позивачу у власність земельну ділянку кадастровий номер 1422484400:05:000:0168 площею 1,7593 га, пасовищ з цільовим використанням для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_1 з відповідним клопотанням звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

30 серпня 2016 року Позивач отримав лист відмову від Головного управління Дергеокадастру у Донецькій області № Б-3732/0-2317/6-16, у якому було вказано, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним Кодексом України, провадиться один раз по кожному виду використання. Згідно інформаційної довідки Управління Держгеокадастру у Костянтинівському районі Донецької області від 17.03.2016 року № Б-75/0-84/6-16, за ОСОБА_1 вже обліковується земельна ділянка площею 0,2407 га, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДН № 023513 від 10.06.1996 року, тому право Позивача на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства вже реалізоване та прийняти рішення про передачу земельної ділянки безоплатно ОСОБА_1 у власність з дотриманням вимог діючого законодавства не представляється можливим.

Не погодившись з зазначеною відповіддю, 21.10.2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки повторно, додавши до своєї заяви копію державного акту на право приватної власності на землю та лист розяснення: «Щодо окремих питань реалізації постанови КМУ від 05.08.2009 року № 844».

15 листопада 2016 року за № Б-4760/0-3039/6-16, ОСОБА_1 отримав лист від Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, у якому було зазначено, що порушене у Позивача клопотанні питання вже було розглянуто управлінням у серпні 2016 року та була надана відповідь згідно вимог чинного законодавства України.

Не погодившись із вищевказаною відповіддю, 07 грудня 2016 року Позивач знову звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з клопотанням щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Новоартемівської сільської ради.

20 грудня 2016 року ОСОБА_1 отримав лист від Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № Б-5452/0-3704/6-16, у якому було зазначено, що вони заперечують проти погодження проекту землеустрою.

Вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області порушила його право на безоплатну передачу у власність земельної ділянки, просить зобовязати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області вчинити дії, зокрема надати наказ: «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка надається ОСОБА_1 безоплатно у власність кадастровий № 1422484400:05:000:0168 площею 1,7593 га, пасовищ із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Новоартемівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області за межами населених пунктів».

Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження без його участі та участі позивача.

Представник відповідача до судового засідання не зявився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, на підставі ст. 128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1, має у власності земельну ділянку площею 0,2407 га, що перебуває у його власності згідно державного акту на право приватної власності на землю, серії І-ДН № 023513 виданого 10.06.1996 року на підставі рішення Новоартемівської сільської ради від 15.12.1995 року та яка наведена в інформаційній довідці управління Держгеокадастру у Костянтинівському районі Донецької області від 17.03.2016 року № Б-75/0-84/6-16, отримана позивачем у власність Позивача у порядку здійснення безоплатної приватизації громадянами своїх присадибних земельних ділянок в межах населених пунктів. Цільове призначення використання цієї земельної ділянки ведення особистого підсобного господарства.

30 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області ОСОБА_2 із клопотанням про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,000 га.

Наказом Начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області 03 лютого 2016 року № 32-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0000 га пасовищ із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Новоартемівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області за межами населених пунктів. Зобовязали ОСОБА_1 забезпечити розробку та погодження в установленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки та подати погоджений проект землеустрою до Голови Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

30 серпня 2016 року за № Б-3732/0-2317/6-16, Головним управлінням Держгеокадастром у Донецькій області, відмовлено у прийнятті рішення про передачу земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_1

21.10.2016 року Позивач через свого представника ОСОБА_3 звернувся із листом до Начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, у якому просив повторно розглянути клопотання щодо затвердження розробленого та погодженого за встановленим порядком проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка надається ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення (запас) державної власності на території Новоартемівської сільської ради Костнятинівського району Донецької області за межами населених пунктів та передати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку кадастровий номер 1422484400:05:000:0168 площею 1,7593 га пасовищ з цільовим використанням для ведення особистого селянського господарства на території Костянтинівського району Новоартемівської сільської ради за межами населених пунктів з метою використання даної земельної ділянки для сільськогосподарських потреб.

15 листопада 2016 року, листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № Б-4760/0-3039/6-16, за підписом заступника начальника управління ОСОБА_4, що порушене у вищевказаному клопотанні Позивача вже розглядалося Головним управлінням у серпні 2016 року, отже проект землеустрою повертається.

20 грудня 2016 року листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № Б-5452/0-3704/6-16, у відповідь на клопотання Позивача від 07.12.2016 року щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Новоартемівської сільської ради Костнятинівського району, заперечує проти погодження проекту землеустрою.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про землеустрій» визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що суб'єктами землеустрою є: органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування; юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій; землевласники та землекористувачі.

Статтею 5 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що об'єктами землеустрою є: територія України; території адміністративно-територіальних одиниць або їх частин; території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про землеустрій», регулювання у сфері землеустрою здійснюють Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у межах повноважень, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 445, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Згідно із п. 7 згаданого Положення, Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.

Статтею 1 Закону України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Приписами статті 80 Земельного Кодексу України визначено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною 4 статті 122 Земельного Кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного Кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Відповідно до частини 2 ст. 123 Земельного Кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням тієї обставини, що позивач неодноразово звертався до Головного управління Держземагентства у Донецькій області з одного і того ж питання щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та отримував формальні відмови за причини того, що вже йому надавалась земельна ділянка раніше, суд вважає, що Позивач не втрачає права на приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в загальному розмірі, що не перевищує 2 га з врахуванням площі вже наданої земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства.

Отже, як суд зазначав раніше, ділянка, яку ОСОБА_5 отримав у 1996 році має цільове використання ведення особистого підсобного господарства, тому висновок спеціалістів Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, про те, що Балик вже реалізував своє право на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, не відповідає дійсності, оскільки земель з зазначеним цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, у нього у власності чи користуванні немає.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного Кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 50 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають ряд необхідних елементів, серед яких останнім у виключному переліку, встановленому частиною 3 вказаної статті, є матеріали погодження проекту землеустрою.

Тобто, матеріали погодження проекту землеустрою є невідємною частиною проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 186-1 Земельного Кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частинами 4, 5, 6 статті 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Аналіз наведених вище норм закону дає підстави для висновку, що розглядаючи питання про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідний суб'єкт владних повноважень може прийняти одне з двох рішень: або погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі відповідності його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, або ж відмовити у погодженні, проте, лише у разі невідповідності проекту наведеним вимогам.

Відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного Кодексу України (тут і далі у редакції, яка діяла станом на час прийняття відповідачем спірної відмови у затвердженні проекту землеустрою), відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

При цьому, згідно з ч. 10 вказаної статті рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Частиною 13 цієї статті передбачено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

З системного аналізу вказаних норм та з урахуванням ч. 6 ст. 186-1 Земельного Кодексу України суд дійшов висновку, що підставою для відмови у затвердженні проекту може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а отже, відмовлено у затвердженні проекту може бути лише за умови його непогодження та відсутності у ньому елементів, передбачених ч. 2 ст. 50 Закону України «Про землеустрій».

Виходячи з аналізу вищенаведених правових норм, у разі подання відповідному органу виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка погоджена у встановленому порядку, та відповідно, узгоджується з вимогами законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, такий орган, фактично, зобов'язаний затвердити поданий йому проект землеустрою (у разі відсутності необхідності отримання документів, необхідність яких передбачена частинами 7-9 ст. 123 Земельного Кодексу України).

Всупереч наведеному, відповідачем не вказано жодних посилань на невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, що є єдиною законною підставою для відмови, спірна відмова відповідача не містить.

Тобто, спірна відмова не містить ключового, необхідного та єдино достатнього обґрунтування, що не відповідає вимогам ч. 13 ст. 123 Земельного Кодексу України.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульовано ст. 123 Земельного Кодексу України та полягає у наступних етапах: отримання дозволу на розробку проекту землеустрою; розробка проекту землеустрою; погодження такого проекту; прийняття субєктом владних повноважень рішення про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення, яким здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано під час розгляду жодних належних та допустимих доказів по суті спору на підтвердження правомірності прийнятої відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Донецький окружний адміністративний суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає адміністративний позов ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про зобовязання надати наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки задовольнити.

Зобовязати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області вчинити дії, зокрема надати наказ: «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка надається ОСОБА_1 безоплатно у власність кадастровий № 1422484400:05:000:0168 площею 1,7593 га, пасовищ із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Новоартемівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області за межами населених пунктів».

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Тарасенко І.М.