Ухвала суду № 64501050, 01.02.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 668/7238/13-ц Головуючий в І інстанції Корецький Д. Б. Провадження №22-ц/791/136/17 Доповідач: Воронцова Л. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«01» лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоВоронцової Л. П.,суддів:Базіль Л. В. Ігнатенко П.Я.,секретарДавиденко І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, діючої від імені ОСОБА_6 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 18 вересня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» звернулося з вище зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що 09 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, за умовами якого, воно зобов'язалося надати останній кредитні кошти у вигляді не поновлювальної кредитної лінії в сумі 58 220, 00 дол. США для придбання автомобіля у розмірі 40 500, 00 дол. США та виплати страхових платежів у розмірі 17 720,00 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 10,5 % річних за фактичний період користування кредитними коштами, зі сплатою комісії за обслуговування кредиту в розмірі 0,14 % від суми наданого кредиту та строком користування по 08 листопада 2014 року, з щомісячним погашенням заборгованості по кредиту, процентів, комісії за користування кредитом.

Відповідачці було надано кредитні кошти на загальну суму 40 500 дол. США.

В якості забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором 09 листопада 2007 року між Банком та ОСОБА_6 укладено договір застави транспортного засобу та 26 червня 2009 року між Банком і ОСОБА_7 укладено договір поруки.

Відповідачі належним чином умови договору не виконують, тому, станом на 01 червня 2013 року, заборгованість за кредитним договором становить 33 134,50 дол. США, що складається з: заборгованості за кредитом - 31 796,53 дол. США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 1 337,97 дол. США, а також заборгованості по комісії - 2 719,10 грн., заборгованості по пені - 6 612,71 грн.

Просило стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заборгованість за кредитним договором в сумі 33 134,50 дол. США та 9 331,81 грн., в тому числі за рахунок звернення стягнення на автомобіль KIA SORENTO, 2007 року випуску, колір чорний, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 належний ОСОБА_6 та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 741,76 грн.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 18 вересня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» заборгованість по кредитному договору в сумі 31796,53 доларів США, заборгованість за відсотками - 1337, 97 доларів США, заборгованість по комісії - 2719,10 грн., пеня за прострочені платежі - 6612,71 грн., в тому числі за рахунок звернення стягнення на автомобіль KIA SORENTO, 2007 року випуску, колір чорний, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_6 шляхом реалізації предмету застави на прилюдних торгах за початковою вартістю визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності та судовий збір в сумі 2 741,76 грн.

В апеляційній скарзі на заочне рішення суду ОСОБА_5, діюча від імені ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила судове рішення скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

У запереченні ПАТ «Марфін Банк», посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги ОСОБА_5, просило її відхилити.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги Банку про стягнення кредитної заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконують договірних зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, тому Банк має право на задоволення своїх вимог, у тому числі і за рахунок заставного майна.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Зобов'язання, згідно статті 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 09 листопада 2007 року між ПАТ «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Марфін банк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 01136/RX та додаткові угоди № 1 від 26 червня 2009 року, № 2 від 25 березня 2010 року, № 3 від 21 березня 2011 року та № 4 від 30 травня 2012 року, відповідно до умов яких Банк зобов'язався надати відповідачці кредитні кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії в сумі 58 220, 00 дол. США для придбання автомобіля у розмірі 40 500, 00 дол. США та виплати страхових платежів у розмірі 17 720,00 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами та комісії за обслуговування кредиту, відповідно до погоджених сторонами графіків, строком користування по 08 листопада 2015 року /а. с. 7 - 8, 10 - 12, 13 - 14, 15 - 17, 18 - 20/.

В якості забезпечення належного виконання зобов'язань боржником, 09 листопада 2007 року між Банком і ОСОБА_6 було укладено договір застави транспортного засобу № 01136/RX-TЗ та додаткові угоди до договору застави № 1 від 26 червня 2009 року, № 2 від 25 березня 2009 року, № 3 від 21 березня 2011 року та № 4 від 30 травня 2012 року, за умовами яких остання передала у заставу автомобіль KIA SORENTO, 2007 року випуску, колір чорний, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 /а. с. 27 - 28, 29, 30, 31 - 32, 33 - 32/.

26 червня 2009 року між ПАТ «Морський транспортний банк» та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № 02289rX та додаткові угоди № 1 від 25 березня 2010 року, № 2 від 21 березня 2011 року та № 3 від 11 жовтня 2012 року, за умовами яких ОСОБА_7 зобов'язався за виконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором, як солідарний боржник /а. с. 21, 22, 23 - 24, 25 - 26/.

Позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала і станом на 01 червня 2013 року заборгованість за кредитом становить 31 796,53 дол. США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом складає 1 337,97 дол. США, заборгованість по комісії складає 2 719,10 грн., заборгованість по пені - 6 612,71 грн. /а. с. 5 - 6/.

Правильно визначивши правовідносини, що виникли між сторонами, та застосувавши норми матеріального права, що їх регулюють, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ПАТ «Марфін Банк» з огляду на доведеність обставин надання позичальнику ОСОБА_6 грошових коштів та невиконання останньою своїх зобов'язань по їх поверненню у визначений договором строк.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що розрахунок заборгованості за кредитним договором не є належним і допустимим доказом у справі, так як не містить інформації щодо розрахунку заборгованості, що утворилася по тілу кредиту, відсоткам, комісії, в ньому не зазначено дати та розміру погашення кредиту, відсотків, комісії, підлягає відхиленню, оскільки суду апеляційної інстанції позивачем надано детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором, виписку по рахунку ОСОБА_6, які підтверджують періоди не виконання та неналежного виконання останньою своїх зобов'язань та розмір заборгованості по кожній позиції, на спростування яких відповідач не надала жодних доказів та розрахунків / а. с. 121 - 133/.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не перевірено правомірність та безпідставно задоволено вимогу позивача про стягнення пені, оскільки відповідно до п. 9 додаткової угоди № 4 від 30 травня 2012 року до кредитного договору № 01136/RX від 09 листопада 2007 року, позичальник не сплачує пеню за несвоєчасне погашення основного боргу, сплату відсотків, комісії, підлягають відхиленню, оскільки, у п. 9 вище вказаної додаткової угоди зазначено, що сплата позичальником нарахованої пені за порушення ним зобов'язань щодо своєчасного і повного погашення основного боргу за кредитом, сплати відсотків та комісій за користування кредитом за період з 09 листопада 2007 року по дату підписання цієї додаткової угоди - 30 січня 2012 року - не здійснюється, з розрахунку заборгованості вбачається, що пеня почала нараховуватися з 01 червня 2012 року /а. с. 13 - 14, 171 - 172/.

Посилання ОСОБА_6 на те, що в резолютивній частині рішення суду першої інстанції окрім солідарного стягнення суми боргу за кредитним договором, також звернуто стягнення на заставний автомобіль KIA SORENTO, що свідчить про подвійне стягнення заборгованості підлягає відхиленню, оскільки право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет застави покладається на заставодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет застави у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Звернення стягнення на предмет застави не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет застави не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Крім того, суд зазначив, про стягнення заборгованості в тому числі і за рахунок звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до п. 9 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовну вимогу банку про стягнення заборгованості з поручителя - ОСОБА_7, підлягають відхиленню, оскільки у зв'язку з проведенням реструктуризації за кредитним договором та підписанням відповідної додаткової угоди до кредитного договору: 11 жовтня 2012 року між банком і поручителем було підписано відповідну додаткову угоду до договору поруки, на підставі чого листи претензії втратили чинність.

Відсутні докази їх відправлення і отримання відповідачами. Натомість, 24 січня 2013 року Банк направив відповідачам вимогу про дострокове повернення кредиту, та попередив про звернення стягнення на предмет застави.

Останній платіж позичальником, згідно виписки по особовому рахунку, здійснено 24 січня 2013 року, з позовом до суду Банк звернувся 07 червня 2013 року, тобто у межах 6 місячного строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Оскільки справа розглянута з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, діючої від імені ОСОБА_6 відхилити.

Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий підписЛ. П. ВоронцоваСудді: підпис підписЛ. В. Базіль П. Я. Ігнатенко

З оригіналом згідно: Копія ухвали оформлена 02 лютого 2017 року Ухвала набрала законної сили 01 лютого 2017 року

Суддя Секретар судового засідання Л. П. Воронцова І. О. Давиденко