Ухвала суду № 64500625, 31.01.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/3624/16-к Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 11-кп/783/107/17 Доповідач: Гончарук Л. Я.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої Гончарук Л.Я.

суддів Головатого В.Я., Макойди З.М.

при секретарі Щербай В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12016140050001996 від 08.05.2016 року про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, який раніше не судимий, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

за ч. 4 ст. 296 КК України;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, українця, який раніше не судимий, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6,

за ч. 2 ст. 296 КК України,-

за участю прокурора Яворського С.М.

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_1

за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 21 жовтня 2016 року, -

встановила:

вироком Галицького районного суду м. Львова від 21 жовтня 2016 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Призначено ОСОБА_1 покарання за ч. 4 ст. 296 КК України у виді трьох років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили обрано щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою у Львівській установі виконання покарань УДПтС України у Львівській області (№ 19), взявши його під варту в залі суду.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з дня його затримання, тобто з 21.10.2016 року.

Визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

Призначено ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 296 КК України у виді двох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від призначеного покарання, якщо він протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п. п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; - повідомляти кримінально-виконавчій інспекції про зміну місця проживання; - періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію. Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався. Після набрання вироком законної сили речовий доказ: деревяну биту - знищити.

Згідно вироку суду, 07.05.2016 року, приблизно о 23 год. 50 хв., ОСОБА_2 та ОСОБА_1, перебуваючи біля будинку № 81 по вул. Городоцькій у м. Львові, усвідомлюючи, що знаходяться в громадському місці в нічний час, будучи в стані алкогольного спяніння, діючи групою осіб, з хуліганських мотивів та мотивів явної неповаги до установлених норм поведінки, нехтуючи елементарними правилами моральності та добропристойності, грубо порушуючи громадський порядок, що супроводжувалось особливою зухвалістю, під надуманим, дрібязковим приводом вчинили конфлікт з ОСОБА_6 Під час якого ОСОБА_2 наніс тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6, вдаривши його головою в обличчя та рукою по голові, а ОСОБА_1 наніс потерпілому ОСОБА_6 удари по голові спеціально пристосованим та заздалегідь заготовленим предметом для нанесення тілесних ушкоджень деревяною биткою, використання якої не охоплювалось умислом ОСОБА_2, спричинивши своїми умисними діями потерпілому ОСОБА_6 забійну рану тімяної ділянки справа, крововилив і садно на кінчику язика справа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

На вирок суду адвокат ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок змінити, а саме:змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 із ч.4 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України;при призначенні покарання у виді виправних робіт, обмеження волі чи позбавлення волі застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу вказує, що судом першої інстанції ОСОБА_1 призначено покарання, яке не відповідає його особі і порушує принцип індивідуалізації покарання, є занадто суворим і його слід пом 'якшити, призначивши йому покарання не повязане з позбавленням волі.

Звертає увагу, що оскільки злочинне діяння ОСОБА_1 було направлене на заподіяння легкого тілесного ушкодження ОСОБА_6 з метою припинення його протиправної поведінки щодо ОСОБА_2 (згідно показів потерпілого ОСОБА_6 він (ОСОБА_6) штовхав ОСОБА_2 та вживав нецензурну лексику на адресу обвинуваченого), а матеріали кримінального провадження, пояснення обвинувачених, потерпілого та свідків, не містять достатніх доказів підтвердження вчинення ОСОБА_1 порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, кваліфікація діянь останнього за ст.296 КК України є безпідставною.

Наголошує, що бита не була заздалегідь заготовлена обвинуваченим ОСОБА_1, кваліфікація дій дій ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 296 КК України є неналежною.

На вирок суду адвокат ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок змінити, а саме:змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_2 із ч.2 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України.

В обґрунтування вказує, що очевидним є те, що ОСОБА_2 наніс потерпілому удар після того, як той почав його ображати нецензурною лексикою, тобто такі дії обвинуваченого, були викликані саме неправильною поведінкою потерпілого, але аж ніяк не з хуліганських мотивів.

Наголошує, що стороною обвинувачення не було доведено, що в діях ОСОБА_2 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України та в діях ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Звертає увагу, що при винесенні вироку суд першої інстанції вибірково підійшов до оцінки показів свідків та потерпілого, а саме не взяв до уваги того, що конфлікт виник після нецензурної лайки потерпілого в сторону обвинуваченого ОСОБА_2, тим самим конфлікт був спричинений не обвинуваченим, а самим потерпілим, в результаті його неправильної поведінки. Крім цього, вважає, що покази свідка ОСОБА_7 є суперечливими, оскільки спершу остання вказала, що удар потерпілому в обличчя завдав ОСОБА_1, а не ОСОБА_2, пізніше з цього приводу ствердила, що не памятає, куди наносив удари потерпілому ОСОБА_2

На вирок суду обвинувачений ОСОБА_1подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок змінити, призначити покарання не повязане з позбавленням волі та застосувати до нього ст. 75 КК України. В обґрунтування вказує, що намірів вчиняти безлад, бійку чи в інший спосіб порушувати громадський порядок в них не було. Вказує, що усвідомлює, що зробив неправильно, щиро кається у вчиненому, просить вибачення у потерпілого, має бажання відшкодувати потерпілому шкоду, раніше не відшкодував оскільки потерпілий не йшов на контакт. Наголошує, що деревяна битка належала ОСОБА_2, який придбав її в якості сувеніра.

Заслухавши доповідь судді, думку захисників-адвокатів та обвинуваченого, які підтримали подані апеляційні скарги, прокурора та потерпілого, які заперечили апеляційні скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_1 не підлягають до задоволення, з наступних підстав.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_1 в підтримання доводів апеляційної скарги пояснив, що биту було куплено в обід того ж дня, в якості сувеніру, він забрав биту з лавки на якій вони попередньо сиділи, а ОСОБА_2 її забув. ОСОБА_2 зачепив потерпілого, на що останній нецензурно висловлювався. Потерпілий та ОСОБА_2 почали битись, а він намагався їх розборонити.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_5 заперечив подані апеляційні скарги та вказав, що у вироку всі події відображені вірно, покази свідків вказані вірно, з його сторони в адресу обвинувачених нецензурних слів не вживалось.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіркою матеріалів справи та доводів апеляційних скарг встановлено, що судове рішення відповідає вимогам ст. 370 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим, підстав для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, відповідають фактичним обставинам і підтверджені зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені та викладені у вироку.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 22.12.2006 року, хуліганство - це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Так, зокрема оцінюючи злочинні діяння обвинувачених, суд вірно прийняв до уваги те, що органами досудового розслідування правильно кваліфіковані їх дії, оскільки, ОСОБА_1 вчинив грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжуються особливою зухвалістю, із застосуванням спеціально пристосованого та заздалегідь заготовленого предмету, групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України; ОСОБА_2 вчинив грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжуються особливою зухвалістю, групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 296 КК України.

При цьому судом у вироку вірно встановлено, що 07.05.2016 року, приблизно о 23 год. 50 хв., ОСОБА_2 та ОСОБА_1, перебуваючи біля будинку № 81 по вул. Городоцькій у м. Львові, усвідомлюючи, що знаходяться в громадському місці в нічний час, будучи в стані алкогольного спяніння, діючи групою осіб, з хуліганських мотивів та мотивів явної неповаги до установлених норм поведінки, нехтуючи елементарними правилами моральності та добропристойності, грубо порушуючи громадський порядок, що супроводжувалось особливою зухвалістю, під надуманим, дрібязковим приводом вчинили конфлікт з ОСОБА_6 Під час якого ОСОБА_2 наніс тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6, вдаривши його головою в обличчя та рукою по голові, а ОСОБА_1 наніс потерпілому ОСОБА_6 удари по голові спеціально пристосованим та заздалегідь заготовленим предметом для нанесення тілесних ушкоджень деревяною биткою, використання якої не охоплювалось умислом ОСОБА_2, спричинивши своїми умисними діями потерпілому ОСОБА_6 забійну рану тімяної ділянки справа, крововилив і садно на кінчику язика справа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Такі висновки суду підтверджуються показами потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7 наданих в судовому засіданні суду першої інстанції, іншими доказами дослідженими в суді, яким суд дав оцінку, а саме: рапортом інспектора Управління патрульної поліції ОСОБА_9 від 08.05.2016 року, в якому зазначено, що при патрулюванні міста ним та інспектором Лисовичем М.М. була отримала інформація про бійку на вул. Городоцькій. Після прибуття на місце потерпілий повідомив про прикмети зловмисників та те, що його вдарили битою. Неподалеку на цій же вулиці патрульними були виявлені особи, які підходили під прикмети. Один з них, як стало відомо пізніше ОСОБА_1, ніс в руках биту. Вказані особи були доставлені до Галицького відділу поліції; даними, що містяться у протоколі огляду від 08.05.2016 року, в якому зафіксований огляд деревяної бити; даними виписки з медичної карти хворого № 6048, де зафіксовано тілесні ушкодження у ОСОБА_5 забійна рана темяної ділянки голови праворуч; висновком судово-медичної експертизи № 875 від 11.05.2016 року, в якому зазначено, що у потерпілого ОСОБА_5 виявлено забійну рану темяної ділянки голови праворуч, крововилив і садно на кінчику язика. Вказані тілесні ушкодження могли бути спричинені дією тупого предмету, та виникнути від ударів битою по волосяній частині голови та головою в ділянку обличчя 07.05.2016 року. Такі тілесні ушкодження відностяться до легких.

На переконання колегії суддів, покази свідків узгоджуються з показами потерпілого і не вірити у правдивість яких у апеляційного суду нема підстав, оскільки ці показання є несуперечливі та послідовні, свої покази потерпілий підтримав і в суді апеляційної інстанції.

Не є підставними доводи захисників, про те, що відсутні ознаки хуліганства у діях обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки такі доводи не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, не спростовують фактичних обставин справи та не ставлять під сумнів, як покази потерпілого, так і інші зібрані у справі належні і допустимі докази, яким суд дав належну оцінку в їх сукупності.

Отже, суд першої інстанції належно дослідив і перевірив усі наявні в матеріалах провадження докази, в тому числі, відносно їх належності та допустимості, надав об'єктивну оцінку доказам в їх сукупності та узгодженості між собою, на підставі чого дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1, який вчинив грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжуються особливою зухвалістю, із застосуванням спеціально пристосованого та заздалегідь заготовленого предмету, групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України та про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2, який вчинив грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжуються особливою зухвалістю, групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 296 КК України.

Щодо покликань, стосовно невідповідності призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_1, в апеляційних скаргах адвоката ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_1, то, покарання обвинуваченому ОСОБА_1, призначено судом відповідно до вимог ст. 65 КК України, в межах мінімальної санкції ч. 4 ст. 296 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутності обставин, що пом'якшують покарання, а також того, що кримінальне правопорушення було вчинено обвинуваченим у стані алкогольного спяніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно й всебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване рішення, у справі не встановлено.

На підставі наведеного керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів ,-

постановила:

Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Галицького районного суду м. Львова від 21 жовтня 2016 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляд цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з часу отримання копії рішення суду.

Судді:

ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12