Рішення № 64498066, 20.01.2017, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/6454/16-ц

Провадження № 2/643/476/17

20.01.2017 року Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Стальмакової В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення пені за несвоєчасне повернення банківського вкладу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в розмірі 1012303,38 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що 29.01.2014 року між ОСОБА_2 та відповідачем було укладено договір № SAMDNWFD0070067911900, відповідно до умов якого ОСОБА_2 внесла на депозитний рахунок 263300,00 грн. строком на 3 місяці, до 29.04.2014 року, під 17 % річних. 30.07.2014 року між ОСОБА_2 (первісним кредитором) та позивачем ОСОБА_3 (новий кредитор) було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до п. 1.1 якого первісний кредитор передав новому кредиторові право вимоги, що належать первісному кредиторові за договором депозиту № SAMDNWFD0070067911900 від 29.01.2014 року, укладеним між первісним кредитором та відповідачем. Про укладення договору та необхідність сплати суми депозиту разом з нарахованими відсотками на користь нового кредитора повідомлено відповідача листом від 30.07.2014 року. Таким чином, право вимоги щодо виконання відповідачем умов Договору депозиту № SAMDNWFD0070067911900 від 29.01.2014 року перейшло до позивача, якому в тому числі належить право судового захисту своїх прав як нового кредитора. Враховуючи те, що відповідач безпідставно відмовлявся повернути грошові кошти, розміщені на депозитних рахунках, єдиним способом захисту порушеного права було звернення до суду. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10.02.2015 року позов ОСОБА_3 було задоволено та стягнуто з відповідача суму вкладу та відсотки за період з 30.01.2014 року по 29.04.2014 року. Рішення суду залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій. 25.04.2015 року ОСОБА_3 уклала шлюб, внаслідок чого змінила прізвище на ОСОБА_1. В результаті примусового виконання рішення суду грошові кошти були стягнуті з відповідача та перераховано на рахунок позивача лише на початку жовтня 2015 року. Внаслідок протиправної поведінки банку, в період з моменту настання строку виконання зобовязання, коли банк повинен був повернути грошові кошти, до моменту їх фактичного стягнення, позивач була позбавлена можливості користуватися власними грошовими коштами. Щодо підстави для стягнення пені за несвоєчасне повернення суми банківського вкладу, то позивач зазначив, що договір банківського вкладу, укладений між ОСОБА_2 та відповідачем, є також договором про надання фінансових послуг, на який поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів». Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10.02.2015 року встановлено факт розірвання Договору банківського вкладу та настання строку повернення банківського вкладу. У разі невиконання зобовязання з повернення банківського вкладу кредитор, як споживач фінансової послуги, має право вимагати повернення не лише суми вкладу, але й пені в розмірі 3 % вкладу за кожен день прострочення повернення такого вкладу. Сума пені, нарахованої за несвоєчасне повернення суми вкладу, за період з 01.06.2015 року по 01.10.2015 року, складає 1012303,38 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги та доводи, викладені в позові, підтримав в повному обсязі. Пояснив, що ними заявлено вимоги про стягнення пені з урахуванням строку позовної давності, а також, для зручності обчислення, обчислено пеню не за весь час прострочення виконання зобовязання, а за повні місяці.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності, суду не надав. В матеріалах справи знаходяться письмові пояснення представника відповідача ПАТ КБ «Приватбанк», відповідно до яких останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування заперечень проти позову зазначено, що ПАТ КБ «Приватбанк» не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованим з наступних підстав. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Розмір основного зобовязання (розмір вкладу) становить 263300,00 грн. При цьому розмір неустойки позивачем розрахований у розмірі 1012303,38 грн., що значно перевищує розмір збитків. По-друге, у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з Договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня. ОСОБА_4 № SAMDNWFD0070067911900 від 29.01.2014 року розірваний 30.05.2014 року. Пунктом 9 Договору № SAMDNWFD0070067911900 від 29.01.2014 року було передбачено право кожної із сторін достроково розірвати договір, повідомивши про це іншу сторону за 2 банківських дні до дати розірвання, також передбачено автоматичне пролонгування договору (п. 6). Відповідно до вказаного договору вклад оформлювався по 29.04.2014 року. Позивач звернулася до відповідача з листом від 30.05.2014 року, в якому просила достроково розірвати договір банківського вкладу та повернути їй грошові кошти в сумі 263300,00 грн. Факт розірвання договору встановлений ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18.03.2015 року. У разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

Оскільки позивач не заперечував проти такого вирішення справи, суд проводить заочний розгляд справи та вирішує її на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

29.01.2014 року між ОСОБА_2 (вкладник) та ПАТ КБ «Приватбанк» (Банк) укладено ОСОБА_4 № SAMDNWFD0070067911900 (вклад «Стандарт»), відповідно до умов якого ОСОБА_2 внесла на депозитний рахунок 263300,00 грн. строком на 3 місяці, до 29.04.2014 року, під 17 % річних.

30.07.2014 року між ОСОБА_2 (первісний кредитор) та позивачем ОСОБА_3 (новий кредитор) укладено ОСОБА_4 відступлення права вимоги, відповідно до п.п. 1.1 якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором № SAMDNWFD0070067911900 від 29.01.2014 року, укладеним між Первісним кредитором та ПАТ КБ «Приватбанк».

Пунктом 1.2 Договору відступлення передбачено, що за цим Договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимоги до Боржника за договором № SAMDNWFD0070067911900 від 29.01.2014 року в розмірі 274336,96 грн., що складається з 263300,00 грн. вкладу та 11036,96 грн. нарахованих відсотків за вкладом.

30.07.2014 року позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення, яким позивач повідомив відповідача про те, що ОСОБА_2 відступила їй право вимоги за Договором № SAMDNWFD0070067911900 від 29.01.2014 року. Зазначене повідомлення було отримано відповідачем 04.09.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10.02.2015 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 263300,00 грн. вкладу та 11036,96 грн. нарахованих відсотків за вкладом, а всього 274336,96 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18.03.2015 року, апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» відхилено. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 10.02.2015 року залишено без змін.

25.04.2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було зареєстровано Московським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис за № 482. Після розірвання шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_5.

Як вбачається з Виписки за картковим рахунком клієнта ОСОБА_1 за період з 01.10.2015 року по 24.11.2015 року, 07.10.2015 року на рахунок позивача відповідачем було перераховано 274336,96 грн., тобто фактично повернуто вклад у розмірі 263300,00 грн. та проценти в розмірі 11036,96 грн.

Згідно із ч.1ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно дост. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність"вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із ч. 1ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

ОСОБА_4 відповідно дост. 629 ЦК Україниє обов'язковим для виконаннясторонами.

Згідно з ч. 2ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 5ст. 10 Закону «Про захист прав споживачів»визначено, у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Стаття 1Закону України «Про захист прав споживачів»визначає:споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п. 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (п. 3).

ПреамбулаЗакону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»визначає метоюцьогоЗаконустворення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - цеоперації з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Пунктом 1 ч. 3ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що до банківських послуг належить залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів він необмеженого кола юридичних і фізичних осіб.

Отже, за своєю правовою природою договір банківського вкладу є договором про надання послуг, а тому на ці правовідносини поширюється діяЗакону України«Про захист прав споживачів».

Аналіз наведених норм також свідчить, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбаченуч. 5ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Аналогічні правові позиції висловлені, зокрема, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2016 року у справі № 622212ск15.

Також в постанові Верховного Суду України у справі № 6-37цс16 від 11.05.2016 року зазначено, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбаченучастиною п'ятоюстатті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення. Згідно із частиною третьоюстатті 549 ЦК Українипенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання. Окрім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення - являє собою міру відповідальності.

Відповідно дост. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбаченихпунктами 1 і 2частини першоїстатті 355 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Суд не вбачає підстав для відступлення від вказаної вище правової позиції, висловленої Верховним Судом України.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача суми пені, нарахованої за несвоєчасне повернення суми вкладу, в розмірі 1012303,38 грн., яку нараховано за період з 01.06.2015 року по 01.10.2015 року.

З наведених вище підстав суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача, на які він посилався в обґрунтування заперечень проти позову. Так, судом встановлено, що фактично зобовязання відповідача щодо повернення вкладу та відсотків було виконано з простроченням, а саме 07.10.2015 року, в звязку з чим наявні підстави для нарахування пені у розмірі 3 % за кожний день прострочення.

Також суд не вбачає підстав для застосування положень ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки, з наступних підстав.

Суд враховує, що банк є фінансовою установою та представником відповідача всупереч вимог ст. 10, 60 ЦПК України не надано суду доказів такого фінансового стану відповідача, який унеможливлює або ускладнює сплату ним неустойки у вказаному вище розмірі. Таким чином, крім посилання на значний розмір неустойки, відповідачем не зазначено на наявності будь-яких інших обставин, які унеможливлюють або ускладнюють сплату неустойки в розмірі, встановленому законом, та, відповідно, не надано доказів на підтвердження наявності вказаних інших обставин. Крім того, суд враховує, що позивачем обчислено пеню не за весь час прострочення, який складає період часу з 30.04.2014 року по 07.10.2015 року, тобто понад 17 місяців, а за 4 місяці, та вказаний розмір пені і обовязок її сплати встановлений імперативними нормами закону, який є спеціальним по відношенню до загальних норм ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленою частини вимог. Враховуючи, що розмір судового збору по вказаній справі складає 6890,00 грн., вказаний судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.10,11,60,79,88,208-209,212-215,224-226 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», податковий код юридичної особи згідно з ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 1012303,38 грн. (один мільйон дванадцять тисяч триста три гривні тридцять вісім копійок).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», податковий код юридичної особи згідно з ЄДРПОУ 14360570, на користь держави судовий збір в загальному розмірі 6890,00 грн. (шість тисяч вісімсот девяносто гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Позивач, який брав участь у справі, але не був присутнім в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Крівцов Д.А.