Рішення № 64496243, 20.01.2017, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/4415/16-ц

Провадження № 2/201/181/2017

РІШЕННЯ

Іменем України

20 січня 2017 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря Гоц Г.Ю., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Перша Дніпропетровська нотаріальна контора, про розірвання договору довічного утримання від 20.09.2012, припинення права власності на квартиру ОСОБА_3, визнання право власності на квартиру за ОСОБА_1, зняття заборони на відчуження нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_3, в якому просить суд розірвати договір нотаріально посвідчений довічного утримання, укладений між ними 20.09.2012, припинити право власності ОСОБА_3, що виникло з даного договору, на квартиру розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Севастопольська, буд. 26 аАДРЕСА_1, визнати право власності на дану квартиру за ОСОБА_1, зняти заборону на відчуження квартири, накладену державним нотаріусом.

В обґрунтування позову зазначила, що 20.09.2012 нею укладено зі ОСОБА_3 договір довічного утримання за реєстровим № 10-1699, який посвідчено державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 На підставі договору вона передала у власність ОСОБА_3 квартиру, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Севастопольська, буд. 26 аАДРЕСА_1, а остання зобовязалася довічно повністю утримувати позивача, забезпечувати приписаними лікарями ліками, доглядом і зберігати в безоплатному довічному користуванні позивача дану квартиру.

Крім того в договорі визначена вартість матеріального забезпечення з утримання у розмірі 200 гривень на місяць.

Зазначає, що спочатку дії договору, відповідач проживала зі своєю донькою разом із позивачкою, але у 2015 році вони зїхали і відповідач перестала приходити. З вересня 2012 року відповідач із донькою, проживаючи з нею не сплачувала рахунки за комунальні послуги, продукти харчування, ліки, речі по господарству. Вона все купувала самостійно, їжу готувала прала та прибирала самостійно.

У грудні 2012 року у позивачки зламався холодильник, яким всі користувались, у т.ч. і відповідач та її донька. Купувати новий відповідач відмовилась, тому вона змушена була придбати за власні кошти новий холодильник VESTFROST СХ451W вартістю 2 180 грн. Новим холодильником користувалась також відповідач, гроші за холодильник не повернула.

Позивачка зазначає, що всупереч п. 8 договору щодо безоплатного довічного користування квартири, з моменту укладення договору, вона за власний кошти сплачувала всі комунальні послуги, що підтверджується наявністю у неї квитанцій.

Крім того, відповідач не звертала уваги на її особисті потреби, стан здоровя, не забезпечувала медикаментами, необхідною допомогою, відмовлялася доглядати, погано до неї ставилася. З початку 2015 року лише двічі навідалася.

Відповідач також не виконує взяті на себе обовязки, передбачені п. 9 договору щодо матеріального забезпечення з утримання у розмірі 200 гривень на місяць. Взагалі матеріально не підтримує, 200 гривень щомісяця не сплачує, доказом чого є відсутність розписок про отримання коштів, показання свідків.

Згідно відповіді УДППЗ «Укрпошта» від 29.02.2016 № 9-Б-05-544, в вересні та жовтні 2015 року позивачка грошових переказів від відповідача не отримувала, а починаючи з листопада 2015 року - одразу після розмови про розірвання договору та направлення вимоги про його розірвання, на її імя було направлено пять переказів. Інформацію про наявні перекази до вересня 2015 року «Укрпошта» не надано, оскільки заяви про внутрішні поштові відправлення приймаються протягом шести місяців з дня їх приймання до пересилання.

Відповідач також не виконує вимоги ст. 751 ЦК України щодо матеріального забезпечення, яке щомісячно мало надаватись з урахуванням індексації.

За станом здоровя їй важко доглядати за собою, готувати їжу, ходити в магазин за продуктами, прибирати та прасувати. Вона вимушено звертається за допомогою до сусідів, які на її прохання приносять готову їжу, продукти харчування, медикаменти, допомагають полагодити сантехнику та інші речі по господарству.

Отже, відповідач систематично, на протязі тривалого часу не виконує договірні обовязки щодо належного утримання та майнового забезпечення, що за змістом ч. 1 ст. 755 ЦК України, є підставою для розірвання укладеного Договору довічного утримання.

29.10.2015 відповідачу була направлена вимога про добровільне розірвання договору довічного утримання, із зазначенням часу та місця його розірвання, а 30.10.2015 позивач особисто повідомила відповідачу про час та місце розірвання договору. Але відповідач не зявилася до нотаріальної контори, що підтверджується свідоцтвом державного нотаріуса ОСОБА_6 та свідками.

Вимогу про розірвання договору відповідач офіційно отримала лише 09.11.2015, тому 18.12.2015 позивач повторно направила на її адресу вимогу із зазначенням часу та місця розірвання договору, а також зателефонувала їй, сповістивши про цю вимогу, час та місце розірвання договору.

Офіційно відповідач отримала повторну вимогу лише 15.01.2016, тобто майже через місяць після відправлення з м. Дніпропетровська до м. Синельникове, що свідчить про навмисне її утримання від одержання вимог.

25.12.2015 відповідач не зявилася до нотаріальної контори, що підтверджується свідоцтвом державного нотаріуса ОСОБА_7 та свідками.

Крім того, після відправлення зазначених вимог відповідач почала направляти на її адресу грошові перекази по 200 грн. - 01.12.2015, 24.12.2015, 22.01.2016. Вона повернула їх, як помилково отримані, що підтверджується чеками.

Отже, в добровільному порядку розірвати договір довічного утримання відповідач відмовляється. Тому, посилаючись на правила ст.ст. 755, 756 ЦК України, просить позов задовольнити.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити, надавши аналогічні пояснення, додатково зазначивши, що хоча й ОСОБА_1 потребувала здійснення ремонту у квартирі, але ремонт договором довічного утримання не передбачений, оскільки дані правовідносини регулюються іншими цивільного нормами права. ОСОБА_3 зробила йог фактично у власній квартирі. Договір довічного утримання передбачає саме догляд, утримання, забезпечення необхідними приписаними ліками. Саме з цих потреб позивача повинна були виходити відповідач, виконуючи договір. Але ці зобовязання за договором виконувалися не належним чином, що зумовлює право позивача на його розірвання.

Відповідач та її представники в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували. Відповідач ОСОБА_3 надала письмові заперечення на позов, в яких відзначила, що з самого початку дії договору вона зі своєю донькою почали проживати разом із ОСОБА_1, розпочали капітальний ремонт в квартирі, в якому приймали участь друзі та родичі.

Вона надавала гроші ОСОБА_1 на сплату комунальних послуг в присутності свідків, тому потреби у відібранні розписок з ОСОБА_1 не було. Продукти харчування, ліки, речі по господарству, купувала вона, куховарила, прала та прибирала.

Наприкінці 2013 року вона з донькою виїхали з квартири ОСОБА_1, але вона продовжувала виконувати зобовязання за договором, залишалася ночувати. У зв'язку із неможливістю власноруч передати кошти ОСОБА_1, здійснювала перекази через пошту, про що попередньо домовлялась із позивачкою.

На початку листопада 2015 року, приїхавши до ОСОБА_1, не змогла потрапити до квартири. Зателефонувала ОСОБА_1, однак остання не відповіла. З метою зясування причин такого відношення, створення перешкод у виконанні обовязків за договором, навідалася до сусідки ОСОБА_8, яка мешкає в підїзді цього ж будинку 26а по вулиці Севастопольська, яка повідомила, що до ОСОБА_1 почала приходити жінка на імя ОСОБА_9 начебто із сусіднього підїзду та налаштовувати ОСОБА_1 проти неї, та ОСОБА_1 взагалі перестала будь-кому відчиняти двері та відповідати на телефонні дзвінки.

На її дзвінки ОСОБА_1 перестала відповідати. Щоб потрапити до квартири, для подальшого виконання умов договору, вона звернулась до Жовтневого райвідділу поліції із заявою, яка зареєстрована в ЖЄО за № 91 від 08.11.2015, з проханням допомоги потрапити до квартири. Згідно відповіді Жовтневого ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області від 07.12.2015, останнім часом ОСОБА_1 уникає зустрічі, не відкриває двері та не бере трубку мобільного телефону. В ході розгляду заяви співробітниками Жовтневого ВП неодноразово здійснювався вихід за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Севастопольська, буд. 26а, кв.а 51 з метою опитування ОСОБА_1, але співробітникам Жовтневого ВП ОСОБА_1 двері не відчинила.

09.11.2015 на її адресу від ОСОБА_1 надійшла вимога про добровільне розірвання договору довічного утримання із зазначенням часу розірвання 04.11.2015, тобто після спливу 5-ти днів з дати отримання вимоги.

15.01.2016 від ОСОБА_1 надійшла аналогічна вимога із зазначенням часу розірвання договору 25.12.2015, тобто зі спливом 20 днів після отримання. Внаслідок чого ОСОБА_1 позбавила її можливості поспілкуватися у нотаріальний конторі.

Ці вимоги не містили підпису самої ОСОБА_1 та дати відправлення.

Відмова ОСОБА_1 від отримання грошових переказів, ізолювання себе від оточуючих, відмова у прийнятті допомоги від ОСОБА_3, інші вказані факти в їх сукупності, на думку відповідачки свідчать про навмисне перешкоджання ОСОБА_1 у виконанні умов договору довічного утримання, а тому відсутні підстави вважати, що відповідач не виконувала договір. Позивач в односторонньому порядку відмовилася від договору довічного утримання, однак одностороння відмова в силу положень ст. 755 ЦК України не є підставою для його розірвання. З моменту укладення договору у ОСОБА_1 не було жодних претензій щодо невиконання або неналежного виконання своїх обовязків ОСОБА_3

Зазначає, що згідно вимог ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: 1) на вимогу відчужувана або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обовязків, незалежно від його вини; 2) на вимогу набувача.

Тобто дана норма визначає підстави для розірвання договору довічного утримання в судовому порядку. Підставою для розірвання договору з ініціативи позивача (відчужувача) є невиконання або неналежне виконання набувачем обовязків за договором довічного утримання (догляду).

При цьому, позивачкою ОСОБА_1 зазначено підстави, що передують розірванню договору в судовому порядку які виникли з вини самої позивачки, а щодо притягнення набувача - ОСОБА_3 до відповідальності, необхідними елементами складу цивільного правопорушення є наявність заподіяної відчужувачеві шкоди, протиправність дій набувача, що виявляється у невиконанні чи неналежному виконанні договору, причинний звязок між двома вказаними елементами. Проте ці обставини відсутні.

Позивачем в позові приведено суперечливі факти щодо невиконання або неналежного виконання умов договору набувачем.

Наполягає, що виконувала і виконує умови договору добросовісно та в повному обсязі, здійснювала обовязки по утриманню ОСОБА_1, навіть й ті які не були передбачені договором. Від виконання обовязків за договором не відмовлялась, оскільки фактично з 2011 року всією своєю родиною здійснювали догляд, допомагали по господарству. Багато років, нею, її родиною та близькими позивачці надається допомога у вигляді готування їжі, прибирання квартири, здійснення поточного ремонту у квартирі, забезпечення ліками, медичним доглядом.

Враховуючи викладене, просили у позові відмовити. Також додатково зазначили, що ОСОБА_3 виконувала належним чином договірні зобовязання, виходячи із потреб ОСОБА_1, які вона висловлювала. З наданих до позову квитанцій неможливо встановити, хто сплачував комунальні послуги. Коштів з ОСОБА_1 на сплату комунальних послух відповідач не брала, хоча квартира залишалася у користування банник Р.Ф. ОСОБА_1 тривалий час не заявляла про порушення умов договору, бажала і погодилась на ремонт у квартирі. Восени 2015 року раптово стала перешкоджати виконанню договору, отримувати матеріальну допомогу. В процесі розгляду справи стало відомо, що 15.02.2016 ОСОБА_1 склала новий заповіт на ОСОБА_9, яка фактично втрутилася у договірні відносини між сторонами, що зумовило подання ОСОБА_1 даного позову.

Представник третьої особи Першої Дніпропетровської нотаріальної контори, в судове засідання не зявився, надав заяву, в якій просив справу розглядати без його участі.

Вислухавши в судовому засіданні сторін, дослідивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України), встановив наступне.

Судом встановлено, що 20.09.2012 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 (а.с. 14).

Згідно із умовами даного договору, відчужувач (ОСОБА_1Ф.) передає у власність, а набувач (ОСОБА_3В.) приймає у власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно із п. 8 договору набувач зобовязується довічно повністю утримувати відчужувача, забезпечувати його приписаними лікарями ліками, доглядом, необхідною допомогою і зберігати в його безоплатному довічному користуванні вказану квартиру. Також набувач зобовязується поховати відчужувача за власні кошти, за православним звичаєм та встановити надгробок.

Відповідно до п. 9 договору, матеріальне забезпечення з утримання (догляду), яке щомісячне має надаватися відчужувану, оцінюється сторонами у сумі 200,00 грн. на місяць.

Як видно із п.п. 14, 15, 16 договору вимоги законодавства щодо змісту, значення й правових наслідків правочину, що укладається між сторонами, нотаріусом сторонам розяснено. Сторони підтверджують, що цей правочин не є фіктивним чи удаваним, тобто не є таким, що передбачена статтями 234,235 Цивільного кодексу України.

Згідно із п. 16 договору у випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються чинним законодавством. Відповідальність сторін встановлюється згідно з чинним законодавством.

Між сторонами виник спір щодо виконання набувачем ОСОБА_3 умов договору довічного утримання та повернення переданої відчужувачем квартири, у зв'язку із чим позивач перед зверненням до суду із даним позовом, направляла на адресу відповідача вимоги про розірвання договору.

29.10.2015 було направлено дві вимога про добровільне розірвання договору довічного утримання, із зазначенням часу та місця його розірвання 04.11.2016, які отримані відповідачем 31.10.2015, що підтверджено відстеженням поштового відправлення із сайту «Укрпошти» та 09.11.2015, що підтверджено не лише відстеженням поштового відправлення із сайту «Укрпошти», а й поштовим повідомленням про вручення (а.с. 27 - 34).

04.11.2015 позивач ОСОБА_1 знаходилася в нотаріальній конторі, що підтверджується свідоцтвом державного нотаріуса ОСОБА_6 (а.с. 43).

Відповідач не прибула до нотаріальної контори 04.11.2015, оскільки як вказує, отримала лише одну вимогу 09.11.2015.

Позивач не заперечує той факт, що вимогу відповідач офіційно отримала лише 09.11.2015, тому 18.12.2015 ОСОБА_1 повторно направила на адресу ОСОБА_3 вимогу із зазначенням часу та місця розірвання договору 25.12.2016. Офіційно відповідач повторну вимогу отримала лише 15.01.2016, що підтверджується відстеження із сайту «Укрпошти» (а.с. 35 38).

Так само позивач ОСОБА_1 25.12.2015 знаходилася в нотаріальній конторі, що підтверджується свідоцтвом державного нотаріуса ОСОБА_7 (а.с. 44). 25.12.2015 відповідачка також не зявилася до нотаріальної контори.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2015, 23.12.2015, 24.12.2015 та 26.01.2016 ОСОБА_3 направлено ОСОБА_1 грошові перекази по 200 грн. (а.с. 45).

Позивач повернула їх ОСОБА_3, як помилково отримані, що підтверджується чеками (а.с. 45).

Позивач в судовому засіданні пояснила, що у 2005 році вона перенесла інсульт мозку і за нею доглядав чоловік, доки не помер. Їй було тяжко, доводилося самостійно ходити в магазин, їздити купувати ліки, потрібен був ремонт у квартирі, тому вона звернулася до ОСОБА_10 (голови ОСББ) із проханням знайти людину, щоб її доглядала. Вона дійсно укладала зі ОСОБА_3 договір довічного утримання, згідно якого їй був гарантований догляд і поховання, після чого ОСОБА_11 з донькою переїхали до неї жити. Раніше вона дійсно складала заповіт на подругу. Дійсно ОСОБА_3 давала їй гроші десь 10 разів і вона їх витратила на себе. Коли проживала з нею, готувала їй їжу в обід та увечері, а вночі працювала. Крім того, вона (позивач) сама купувала продукти напівфабрикати і готувала. У 2013 році ОСОБА_3 зїхала від неї і перестала приїжджати. ОСОБА_3 ніколи не питала про те, що їй потрібно, не спілкувалася із нею. ОСОБА_1 спілкувалася лише із хлопцем ОСОБА_12, так як він є творчою людиною. ОСОБА_12 (донька ОСОБА_3В.) у неї не жила взимку, оскільки їх було холодно у неї. У 2015 році ОСОБА_3 зїхали. ОСОБА_9 купила їй речі, оформила субсидію. Наразі вона бажає розірвати зі ОСОБА_3 договір, оскільки та не виконує своїх обовязків, бажає, щоб ОСОБА_13 забрала свої речі. У 2015 році вона була в нотаріальній конторі, щось підписувала, але що не памятає.

Відповідач пояснила суду, що спочатку ОСОБА_1 складала на неї заповіт. Потім вона дізналася, що існує заповіт на іншу особу. Тому вирішила укласти договір довічного утримання. До укладення договору вони з родиною прибирали в квартирі, а після укладення договору у вересні 2012 року почали разом із сімєю та родичами ремонт у квартирі. З вересня 2012 року до осені 2013 року вона проживала разом із ОСОБА_1 При цьому допомагала продуктами харчування, які привозила з дому, готувала, прибирала, доглядала її, давала гроші, обумовлені договором по 200 грн. на місяць. Після того, як вона виїхала у 2013 році в м. Синельникове, продовжувала двічі на тиждень відвідувати ОСОБА_1, доглядала за нею, фарбувала волосся

Восени 2015 року ОСОБА_1 перестала відчиняти їй двері, спілкуватися з нею, замінила замки, у зв'язку із чим вона викавала працівників міліції, які відчиняли двері.

З метою зясування обставин у справі, за клопотанням сторін, були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що вона є двірником, прибирає біля будинку, де мешкає ОСОБА_1, знайома з нею більше пяти років, іноді спілкується. Років пять тому у ОСОБА_1 був інсульт, тому вона не виходила з квартири, а два роки тому почала виходити в магазин, сплачувати комунальні платежі. Розповіла, що люди, які їй допомагали, виїхали від неї, не допомагають. Відповідача ОСОБА_3 вона не памятає, хоч допускає, що могла з нею спілкуватися, оскільки спілкується з усіма мешканцями будинку.

Свідок ОСОБА_15 пояснив суду, що він познайомився із ОСОБА_1 у вересні 2015 року, коли його знайома ОСОБА_16 попросила його допомогти ОСОБА_1 відремонтувати каналізацію. Він приходив у квартиру ОСОБА_1, підключив злив у ванні, відремонтував деякі меблі. В жовтні 2015 ОСОБА_16 попросила його поміняти на дверях замок, пояснивши це тим, що ОСОБА_1 не хоче, щоб її відвідували опікуни. Він поміняв замок, запасні ключі віддав ОСОБА_16 та ОСОБА_9. Через десять днів йому зателефонувала ОСОБА_16 та попросила замінити замок. Він виявив, що на замку лопнув металевий корпус. При цьому ОСОБА_1 пояснила, що це зробили її опікуни і тепер вона не може зачинитися. Він поставив їй новий замок. Всього він був у ОСОБА_1 10-15 разів на прохання ОСОБА_16, востаннє у серпні 2016 року. Зі ОСОБА_3 познайомився вже в суді.

Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що вона знайома з ОСОБА_1 давно, є її сусідкою, мешкає з нею в одному будинку. Також знайома зі ОСОБА_3 з 2012 року, коли вона стала опікуном ОСОБА_1 Їй відомо, що вони уклади договір на утримання. Проте фактично за ОСОБА_1 не доглядали. Спочатку вона нічого не розповідала, а у 2014 році свідок побачила, що ОСОБА_1 сама ходить до магазину, повідомила їй, що більш нікому сходити. Тому вона принесла їй хліба, взяла у неї телефон, запропонувала свою допомогу. Стала приносити їй продукти харчування десь раз у дві неділі. Коли вона відвідувала ОСОБА_1, не бачила ОСОБА_3 У квітні 2015 року була нарада ОСББ, під час якої ОСОБА_1 попросила її доглядати за нею, повідомивши, що дівчата, які її доглядали поїхали від неї та не приїжджають. В холодильнику у ОСОБА_1 були напівфабрикати, пельмені, котлети. Свідок стала готувати для неї їжу. Потім, десь у березні-квітні 2015 року подзвонила ОСОБА_16 і Яскевич (сусідам) і вони стали разом допомагати. В червні 2015 вона відрегулювала газову колонку у ОСОБА_1 Вони з сусідами купили ОСОБА_1 новий верхній одяг, полагодили старий, допомогли відновити субсидію. ОСОБА_1 за все платила сама, у неї були гроші, які вона збирала на похорон. За комунальні послуги до квітня 2015 року також платила сама, коли отримувала пенсію в одному й тому ж відділенні банку. А з квітня 2015 року пенсію приносили вже додому. В травні 2015 року ОСОБА_1 повідомила, що приїжджала ОСОБА_3, чи привозила вона щось не знає. Приїжджала донька ОСОБА_3 ОСОБА_17, вимила підлогу, винесла сміття. Про ОСОБА_3, про те, коли остання привозила продукти, про зламаний замок вона знає лише зі слів ОСОБА_1 Свідку відомо, що поштові перекази від ОСОБА_3 ОСОБА_1 повернула.

Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що вона є головою домового комітету, сусідкою ОСОБА_1, знайома з нею з 1965 року. У 2011 році ОСОБА_1 попросила її найти їй когось, хто б її доглядав, за що б вона передала свою квартиру. Вона запропонувала їй ОСОБА_3, яка раніше була у неї квартиронаймачем, та ще одну людину. ОСОБА_1 погодилася на ОСОБА_3 Вони відвідали квартиру ОСОБА_1, яка була занедбана. ОСОБА_3 почала її доглядати, прибирала в квартирі, готувала їжу, почала робити ремонт зі своїми батьками, поставили нову колонку, поклали кахель. ОСОБА_3 іноді залишалася у ОСОБА_1 ночувати. Давала ОСОБА_1 кошти. Остання дякувала за те, що свідок познайомила її зі ОСОБА_3 Після ремонту свідок відвідувала квартиру ОСОБА_1 та побачила, що квартиру приведено у придатний для проживання стан. Потім вона помітила, що до ОСОБА_1 навідується ОСОБА_9 На її думку, остання хотіла заволодіти квартирою.

Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що вона є донькою ОСОБА_3 Раніше вони з матірю жили у квартирі напроти будинку, де мешкає ОСОБА_1 у ОСОБА_10, яка запропонувала матері доглядати за ОСОБА_1, на що вона погодилася. У неї були доброзичливі стосунки із ОСОБА_1, навіть її подруги думали, що ОСОБА_1 її бабуся. Свідок подарувала ОСОБА_1 телефон, фарбувала їй волосся. З 2012 року вони з матірю вдвох почали за нею доглядати, оскільки мати працювала вночі. У вересні 2012 року ОСОБА_1 запропонувала укласти договір довічного утримання. До цього вони вже прибрали в квартирі. Після укладення договору почали ремонт. Поклали кахель на кухні і у ванній кімнаті, полагодили електрику, замінили сантехнику, замінили газову колонку, замінили труби під ванною, відремонтували злив пральної машини, заклеїли вікна, привезли нові меблі (столи, диван). Восени привозили для ОСОБА_1 продукти харчування з власної дачі картоплю, гарбуз, а також консервацію. Взимку 2013 року мати попросила її пожити разом із ОСОБА_1, оскільки мати переїхали до м. Синельникове, у зв'язку із тим, що звільнилася з роботи та стала на облік у центр зайнятості. Свідок погодилася, стала проживати з ОСОБА_1 При цьому постійно прибирала в квартирі, ходила в магазин за продуктами, а ОСОБА_1 ходила в магазин коли сама хотіла. Потім вона жила з нею і у 2014 та у 2015 р.р. на час опалювального сезону. За дорученням матері вона передавала для ОСОБА_1 гроші в сумі 200 грн. на місяць особисто в руки, які вони, як їй відомо, повинні були сплачувати за договором. ОСОБА_1 сама сплачувала за комунальні послуги.

Потім відносини між ними стали погіршуватися. ОСОБА_1 перестала з ними спілкуватися, почала звинувачувати у крадіжках посуду. Мати зясувала, що якась жінка ходить до ОСОБА_1, напевно це ОСОБА_9. Приблизно в жовтні 2015 року мати повідомила їй, що ОСОБА_1 її не пускає до квартири. Коли вони до неї приїхали, щоб забрати свої речі, двері ОСОБА_1 їм не відчинила, ключ до замка не підходив, тому вони викликали працівників міліції, за допомогою яких відчинили двері. Коли увійшли до квартири, ОСОБА_1 сиділа на дивані і сказала, що нічого не чула. Свідок вважає, що їм створили навмисно перешкоди у виконанні договору довічного утримання з метою позбавити права на квартиру, але вони і по цей час сплачують кошти на користь ОСОБА_1 поштовими переказами, але остання їх повертає.

Свідок ОСОБА_18 показав суду, що він зустрічається зі ОСОБА_12 з 2013 року, вона жила з ним, але взимку переїжджала жити до ОСОБА_1, з якою він також познайомився. Думав, що це її бабуся, оскільки у них були гарні відносини. Потім дізнався про те, що мати ОСОБА_17 уклала договір із ОСОБА_1 про довічне утримання. ОСОБА_17 передавала ОСОБА_1 кошти у розмірі 200 грн., як сказала йому ОСОБА_12, та їжу. Він іноді за дорученням ОСОБА_12 передавав деякі речі, допомагав прибирати, допомагав переносити продукти харчування, які приводили батьки ОСОБА_3 Він бачив, як мати ОСОБА_17 готовила у ОСОБА_1, так як іноді бував у не разом із ОСОБА_12.

У вересні 2015 року ОСОБА_1 змінила своє відношення до них, перестала бути привітною. Приблизно в жовтні 2015 року йому довелося зламувати двері у квартирі ОСОБА_1 за проханням ОСОБА_12. Коли вони вибили двері, ОСОБА_1 сиділа в квартирі.

Свідок ОСОБА_19 пояснила суду, що вона є тіткою ОСОБА_3, сестрою її матері. Оленка повідомила, що узялася доглядати одну жінку, як зясувалося - ОСОБА_1 Восени 2012 року вони всією сімєю почали вигрібати сміття у квартирі ОСОБА_1, яка на той час була занедбана. Потім у жовтні-листопаді 2012 року почали ремонт. Особисто вона штукатурила, красила підлогу, батареї. ОСОБА_20 ОСОБА_21 міняв полиці у туалеті, виконував ремонтні роботи у ванній кімнаті, клав кахель, міняв сантехніку, труби, стояк, клеїв шпалери. Чи був початий ремонт до, чи після укладення договору, вона не знає, оскільки сам договір не бачила. Ще у 2015 році вітчим ОСОБА_3 ОСОБА_21 неодноразово їздив до ОСОБА_1, возив продукти харчування, міняв газову колонку, міняв змішувач, вставляв скло в міжкімнатні двері. ОСОБА_1 не заперечувала проти того, щоб їй допомагали інші особи, окрім ОСОБА_3 Вона бачила 3 4 рази, що ОСОБА_3 передавала ОСОБА_1 гроші, в якій сумі. ОСОБА_1 ходила сама сплачувати за комунальні послуги, пояснюючи це тим, що їй треба рухатися.

Свідок пояснила також, що є санітаркою. ОСОБА_1 неодноразово скаржилася, що в неї болить голова, на що вона пропонувала їй звернутися до лікаря, але та відмовилася, сказала, що не довіряє лікарям.

Свідок ОСОБА_16 пояснила суду, що ОСОБА_1 є її знайомою з 1974 року. Раніше вона з батьками проживала по сусідству з ОСОБА_1 у буд. 26а по вул. Севастопольській, спілкувалася з її батьками. Потім у 1989 році їх родина переїхала, але вони продовжували спілкуватися. ОСОБА_3 вона вперше побачила у жовтні 2015 року. Їй відомо, що у квартирі ОСОБА_1 робили ремонт. Їй телефонувала ОСОБА_9 наприкінці квітня 2015 року та повідомила, що відбулися збори ОСББ, під час яких ОСОБА_1 попросила їй допомогти. Свідок знала, що ОСОБА_1 складала на подругу заповіт, а потім дізналася, що уклала договір довічного утримання з жінкою, яку їй порекомендувала ОСОБА_10. ОСОБА_1 зверталася до останньої із проханням допомогти з ремонтом, але ОСОБА_10 сказала, щоб ОСОБА_1 відкликала заповіт. Свідок запитувала ОСОБА_1 чи вона розуміє, що вона передала квартиру ОСОБА_3В, на що та відповіла, що не розуміє.

В квітні 2015 року свідок була у ОСОБА_1 у її холодильнику були напівфабрикати. Вони із ОСОБА_9 вирішили, що будуть готувати та привозити ОСОБА_1 їжу, а ОСОБА_22 буде наглядати за її здоровям. Свідок допомагала добровільно, оскільки ОСОБА_1 була її давньою знайомою.

Вони з ОСОБА_9 стали приносила їй їжу на вихідних та інколи протягом тижня. Крім того, вона ремонтувала злив в каналізації, деякі меблі. Одного разу вона зустрічала у ОСОБА_1 ОСОБА_3 з донькою. ОСОБА_1 двічі казала, що вони до неї приїжджали. Потім в травні-червні 2015 року ОСОБА_1 повідомила, що ОСОБА_12 забрала свої речі, сказала, що не хоче жити зі ОСОБА_3, оскільки вони не дочекаються коли та помре, не питають у неї, що їй потрібно. Телефоном дізналася від ОСОБА_1, що ОСОБА_3 з донькою та її хлопцем зламали замок, тому вона просила свого знайомого ОСОБА_15, щоб він поміняв замок. Зараз вони зясували, де знаходиться її медична картка, яка їй потрібна медична допомога і ліки.

Свідок ОСОБА_23 пояснив суду, що він є слюсарем ЖЕКу. Він приблизно півтора роки тому в період опалювального сезону ліквідовував наслідки аварії у квартирі АДРЕСА_3. На батареї розірвалася муфта, оскільки вона була давня, гнила. Квартира була залита водою. ОСОБА_3 купувала матеріали. Ще одного разу того ж місяці він чистив каналізацію у квартирі, міняв сифон під ванною, під час чого присутня була якась дівчина.

Свідок ОСОБА_24 пояснила суду, що вона є підприємцем. ОСОБА_3 була у неї найманим працівником у 2014 році, працювала у продовольчому магазині. Вона щомісячно на прохання ОСОБА_3 давала їй продукти харчування за закупівельною ціною для ОСОБА_1, з якою у неї був укладений договір. Вона брала крупи, мясні вироби.

Свідок ОСОБА_25 пояснила суду, що є подругою ОСОБА_12. З ОСОБА_1 вона познайомилася три роки тому. Приблизно восени 2013 року вона була у квартирі ОСОБА_1, санітарний стан якої був незадовільний. Вона бачила як мати ОСОБА_17 - ОСОБА_3 прибирала у квартирі. ОСОБА_12 жила у ОСОБА_1 кожної зими. Востаннє вона була в квартирі рік тому в гостях. ОСОБА_3 того дня мила вікна, а її батько міняв кахель.

Свідок ОСОБА_26 пояснила суду, що вона є співробітницею ОСОБА_12, вони разом працюють в школі-інтернаті. Вона іноді, 4-5 разів, приходила до ОСОБА_1 в гості, яка не заперечувала проти цього, була привітною, не скаржилася. ОСОБА_12 прибирала у квартирі, готувала, один раз фарбувала ОСОБА_1 волосся. Вона часто бачила ОСОБА_3 у ОСОБА_1 Потім восени 2015 році ОСОБА_12 повідомила, що обставини змінилися, і вони більше не ходили до ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_27 пояснив суду, що він є сімейним лікарем КЗ «ДЦ Первинної медико-соціальної допомоги № 4» м. Дніпропетровська. В 2005 році він був викликаний до ОСОБА_1, у якої стався інсульт мозку. Він пояснив її чоловіку як лікувати, прописав ліки розріджуючи, які знижують тиск, які слід було пропивати один раз на рік довічно. ОСОБА_1 була лежачою, не балакала. Крім того, їй потрібен був масаж, розробляти руки, ноги. 3-4 роки тому він відправляв медсестру, але вона не змогли потрапити до її квартири. Крім того 03.11.2016 він був викликаний до ОСОБА_1, яка сама відкрила двері. Вона рухалася саме, але рух був утруднений. Зазначив, що ОСОБА_1 не може сама себе обслуговувати, оскільки її ліва рука не працездатна, у неї геміпарез - порушення функцій хапання, що є наслідком інсульту. Тому їй потрібен був масаж одразу після інсульту і протягом року, інакше дані функції неможливо відновити. Наразі вона не може пересуватися без сторонньої допомоги. Крім того, у неї порушення функцій памяті.

Свідок ОСОБА_28 пояснила суду, що вона мати ОСОБА_29 їй відомо, що ОСОБА_29 уклала у вересні 2012 року із ОСОБА_1 договір довічного утримання, згідно якого повинна сплачувати по 200 грн. на місяць, які сплачує по сьогоднішній день. Познайомилися вони з ОСОБА_1 через ОСОБА_10 ОСОБА_1 погодилася на догляд з боку ОСОБА_13 Після укладення договору вони всією родиною робили ремонт у квартирі ОСОБА_1 протягом місяця, а до укладення договору прибирали, потім ще два рази на місяць виконували де-які роботи. Вона особисто (свідок) штукатурила у присутності ОСОБА_1, яка не заперечувала. Востаннє були десь у квітні 2015 року, ОСОБА_3 мила вікна, прала штори. Відносини між ними були добрі. ОСОБА_3 купувала їй продукти харчування. Донька із онукою ОСОБА_12 проживали у ОСОБА_1 десь до квітня 2013 року, а потім ОСОБА_1 погодилася, що вона буде жити сама. Про це вони обговорювали, коли всі разом були у ОСОБА_1, коли її чоловік вставляв скло у міжкімнатні двері. Саме він запитав у ОСОБА_1 як їй буде зручніш жити смій чи зі ОСОБА_3 та її донькою, на що вона відповіла, що їй буде зручніше жити самій. Все це було до жовтня 2015 року. А потім вони несподівано отримали запрошення до нотаріуса на розірвання договору. На її думку, до цього причетна ОСОБА_16 і ОСОБА_9. Остання кожного ранку приходили до ОСОБА_1, тому напевно вона спонукала ОСОБА_1 до розірвання договору, адже у самої ОСОБА_1 претензій до них не було. ОСОБА_1 не повідомила їм про причину свого рішення, вона потім їй телефонувала, але та якось «сухо» відповідала.

Свідок ОСОБА_21 показав суду, що він є чоловіком ОСОБА_28 Коли ОСОБА_3 повідомила, що їй запропонували доглядавати за ОСОБА_1, то на початку вересня 2012 року на сімейній нараді вони вирішили, що будуть за нею доглядати, але слід з ОСОБА_1 укласти договір довічного утримання, оскільки вона є чужою людиною. Договір з ОСОБА_1 був укладений у другій половині вересня 2012 року, згідно якого ОСОБА_3 повинна була сплачувати ОСОБА_1 по 200 грн. на місяць і доглядати її, готувати, прасувати, прибирати. В середині вересня 2012 року ОСОБА_3 сказала, що ОСОБА_1 просить зробити ремонт у квартирі. Вони всією родиною робили ремонт у квартирі ОСОБА_1 Він особисто поставив нову колонку, зробив полиці в туалеті, виламав перегородку між ванною і туалетом, замінив старі труби. Ванну кімнату обклав кахлем, оклеїв миючими шпалерами, підключив пральну машину, провів у ванну електрику, поставив розетки. На кухні поставив шафи, поставив розетки, повісив люстри, фактично замінив 60 відсотків проводки. Разом із сестрою ОСОБА_27 клеїв шпалери у коридорі. ОСОБА_3 все виконувала за договором. Крім того, за ОСОБА_1 доглядала онука ОСОБА_12. ОСОБА_3 з донькою ОСОБА_12 жили у ОСОБА_1 Він особисто привозив для ОСОБА_1 продукти. Пізніше утеплював вікна, балкон, переставляв меблі, піаніно. Десь у листопаді 2015 році вставляв скло у міжкімнатні двері. Він одного разу запитав у ОСОБА_1 як їй буде зручніш жити смій чи зі ОСОБА_3 та її донькою, на що вона відповіла, що їй буде зручніше жити самій. Того дня він залишив ОСОБА_1 200 грн. На його думку ОСОБА_9 хотіла заволодіти квартирою, про це говорила і ОСОБА_30

Як встановлено судом, зважаючи на пояснення позивача, його представника, відповідача та його представників, свідків, наданих в судовому засіданні, між сторонами існує конфлікт, пов'язаний із виконанням відповідачем зобов'язань за договором довічного утримання.

Так, ОСОБА_31 та її представник повідомили, що ОСОБА_3 не виконує належним чином умови договору, ніколи не питала про те, що їй потрібно, матеріально її не підтримує, 200 гривень щомісяця не сплачує, доказом чого є відсутність розписок про отримання коштів, та показання свідків.

Відповідач ОСОБА_3 стверджувала протилежне. Зокрема, що допомагала ОСОБА_31 продуктами харчування, які привозила з дому, готувала, прибирала, доглядала її, давала гроші, обумовлені договором по 200 грн. на місяць. Після того, як вона виїхала у 2013 році в м. Синельникове, продовжувала двічі на тиждень відвідувати ОСОБА_1, доглядала за нею.

Стосовно матеріального забезпечення, обумовленого договором, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належних доказів виконання нею свого обовязку, передбаченого п. 9 договору щодо матеріальне забезпечення з утримання (догляду), яке щомісячне має надаватися відчужувану і оцінюється сторонами у сумі 200,00 грн. на місяць.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

За правилами ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ст. 60 цього Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вказує сама позивач ОСОБА_1, десь 10 разів ОСОБА_3 давала їй кошти, але в якій сумі не вказала.

Відповідач стверджує, що кошти надавались нею щомісячно. Вона надавала гроші ОСОБА_1 на сплату комунальних послуг в присутності свідків, тому потреби у відібранні розписок з ОСОБА_1 не було. Наприкінці 2013 року вона з донькою виїхали з квартири ОСОБА_1, але вона продовжувала виконувати зобовязання за договором. У зв'язку із неможливістю власноруч передати кошти ОСОБА_1, здійснювала перекази через пошту, про що попередньо домовлялась із позивачкою.

Отже, обставини щодо матеріального утримання не визнаються сторонами, а тому підлягають доказуванню згідно чт. 61 ЦПК України.

Як видно з відповіді УДППЗ «Укрпошта» від 29.02.2016 № 9-Б-05-544 (а.с. 68) у період з листопада 2015 року по січень 2016 року на імя ОСОБА_1 ОСОБА_3 було направлено пять переказів по 200 грн.

Проте з моменту укладення договору з вересня 2012 року по вересень 2015 року ОСОБА_3 не надано доказів направлення ОСОБА_1 грошових коштів, або передання їх у будь який інший спосіб, у т.ч. і шляхом оформленням розписок.

Суд не може прийняти до уваги у якості доказів показання свідків про те, що ОСОБА_3 надавала кошти ОСОБА_1 на виконання договору довічного отримання, оскільки ці показання не є нележаними доказами виконання грошового обовязку. До того ж вони є різними, суперечливими і не підтверджені в сукупності іншими доказами (розписками, переказами тощо).

Так, ОСОБА_12 пояснила, що вона за дорученням матері передавала для ОСОБА_1 гроші в сумі 200 грн. на місяць особисто в руки.

Свідок ОСОБА_18 показав суду, що про передання коштів йому відомо зі слів ОСОБА_12, проте сам особисто цього ніколи не бачив.

Свідок ОСОБА_28 (мати ОСОБА_3Ф.) показала, що ОСОБА_3 повинна сплачувати по 200 грн. на місяць, сплачує по сьогоднішній день.

Свідок ОСОБА_21 показував суду, що він залишив одного разу для ОСОБА_1 200 грн.

Свідок ОСОБА_19 пояснила суду, що вона бачила 3 4 рази, що ОСОБА_21 передавала ОСОБА_1 гроші, в якій сумі.

Суд зазначає, що договір довічного утримання укладений між двома дієздатними і правоздатними фізичними особами - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Остання повинна особисто його виконувати. Договір не містить умов про право набувача передоручати власні обовязки третім особам, зокрема, щодо передачі коштів та інших обовязків (допомога, догляд, забезпечення ліками).

Проте відповідачем не надано доказів того, що вона особисто передавала або надсилала ОСОБА_1 кошти по 200 грн. на місяць до жовтня 2015 року.

Окрім того, відповідач не вказує, в присутності яких саме свідків передавалися кошти і чи домовлялися вони із позивачем про таку передачу.

Крім того, суд зауважує, що договором довічного утримання не передбачено обовязку відповідача надавати кошти відчужувачу на сплату комунальних послуг, оскільки квартира залишається в довічному користуванні відчужувача. Допомога в сумі 200 грн. є матеріальним забезпечення відчужувача та повинно було особисто надаватися набувачем.

Суд не приймає твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 відмовилася фактично від отримання грошових переказів, чим створила перешкоди у виконанні умов договору, оскільки така відмова мала місце вже у жовтні 2015 року, коли позивач заявила про намір розірвати договір довічного утримання. Як вбачається з матеріалів справи з жовтня 2015 року ОСОБА_1 висловила свою незгоду із порядком виконання договору ОСОБА_3, у зв'язку із чим направляла на її адресу вимоги, прибувала до нотаріальної контори з метою розірвати договір. Той факт, що до жовтня 2015 року ОСОБА_1 не висловлювала наміру розірвати договір не може бути доказом належне його виконання, адже позивач має право у будь-який час заявити про намір розірвати договір у разі неналежаного його виконання.

Так само суд не приймає доводи відповідача про відмову ОСОБА_1 у прийнятті допомоги від ОСОБА_3, перешкоджання у виконанні умов договору довічного утримання, оскільки фактично правовідносини за договором між сторонами щодо догляду, забезпечення ліками, необхідною допомогою припинилися у жовтні 2015 року, коли ОСОБА_1 заявила про намір розірвати договір довічного утримання. Тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 створила перешкоди в утриманні.

Стосовно виконання вимог договору про забезпечення приписаними ліками, доглядом, необхідною допомогою.

З пояснень деяких свідків вбачається, що вони допомагали ОСОБА_1, починаючи з вересня 2015 року, оскільки ОСОБА_1 проживала сама і їй ніхто не допомагав.

Зокрема, свідок ОСОБА_15 О.В. пояснював суду, що він у вересні 2015 року на прохання ОСОБА_16 ремонтувати каналізацію, підключив злив у ванні, ремонтував деякі меблі. Потім в жовтні 2015 року міняв на дверях замок, потім ставив новий замок. Всього він був у ОСОБА_1 10-15 разів, востаннє у серпні 2016 року. Зі ОСОБА_3 познайомився вже в суді.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_16 пояснювали, що з 2014 стали приносити їй продукти харчування. У квітні 2015 року ОСОБА_1 попросила ОСОБА_9 доглядати за нею, повідомивши, що дівчата, які її доглядали поїхали від неї та не приїжджають. У березні-квітні 2015 року вони почали допомагати їй харчами, одягом, відновили субсидію. Потім в травні-червні 2015 року ОСОБА_1 повідомила, що ОСОБА_12 забрала свої речі.

Суд враховує, що з моменту укладення договору та до вересня 2015 року ОСОБА_3 частково виконувала обовязки за договором. Зокрема, як показала свідок, ОСОБА_10, ОСОБА_3 прибирала в квартирі, готувала їжу, приймала участь в ремонті зі своїми батьками, про необхідність якого позивач вказувала.

Свідок ОСОБА_18 показав суду, що він іноді, коли бував у ОСОБА_1 бачив як ОСОБА_3 готувала їжу у ОСОБА_1, а свідок ОСОБА_25 пояснила, що бачила як мати ОСОБА_17 - ОСОБА_3 прибирала у квартирі.

Також свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що її мати ОСОБА_3 прибирала у квартирі.

Отже, показаннями свідків підтверджується часткове виконання ОСОБА_3 обовязків зв договором в частині забезпечення необхідною допомогою, зокрема, готуванням їжі, прибиранням у помешканні, оскільки позивач, як людина похилого віку, обмежена у русі, не могла здійснювати це самостійно.

Разом із тим, суд не може прийняти до уваги окремі показання свідків як такі, що підтверджують повне виконання обовязків за договором довічного утримання. Так, ОСОБА_12 давала свідченні не конкретно щодо ОСОБА_3, а пояснювала, що вони разом, всією родиною прибрали в квартирі, робили ремонт, привозили продукти харчування. До того ж пояснила, що взимку 2013 року вона (свідок ОСОБА_32С.) на прохання відповідачки залишилася жити із ОСОБА_1, оскільки мати переїхали до м. Синельникове. Тому з цього часу і взимку 2014 та 2015 року саме вона (свідок) прибирала в квартирі, ходила в магазин за продуктами. ОСОБА_3 лише інколи приїжджала до ОСОБА_1, але що конкретно робила ОСОБА_3 свідок не вказала.

Свідок ОСОБА_19 пояснила суду, що восени 2012 року вони всією сімєю почали прибирали у квартирі ОСОБА_1, в жовтні-листопаді 2012 року почали ремонт. При цьому пояснювала, які роботи виконувала вона, які - вітчим ОСОБА_3, зазначивши що ОСОБА_1 не заперечувала проти того, щоб їй допомагали інші особи, окрім ОСОБА_3 Отже, свідок взагалі не надала показань стосовно того, що особисто робила ОСОБА_3 на виконання договору довічного утримання.

Так само і свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_28 надавали показання про те, що вони всією сімєю прибирали та робили ремонт у квартирі ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_3 стверджувала у своїх запереченнях про те, що вона особисто купувала ліки, продукти харчування, речі по господарству. Але доказів на підтвердження даних доводів не надала. Показання свідка ОСОБА_24 про те, що ОСОБА_3 отримувала у неї на списання продукти харчування суд не може прийняти до уваги, як належні, оскільки жодних документів на підтвердження цього не надано, як і доказів того, що продукти передавалися відповідачем саме ОСОБА_1

Водночас як вбачається із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 надані суду касові чеки, які свідчать про придбання нею продуктів харчування, зокрема в серпні грудні 2015 року (а.с. 64 66).

Представником позивача також надана в судове засідання копія амбулаторної картки ОСОБА_1, з якої вбачається, що ОСОБА_1 у 2005 році перенесла інфаркт мозку, у звязку із чим їй було прописано лікування, консультації у лікарів та ліки (а.с. 217 229). Як пояснив свідок лікар ОСОБА_27, ОСОБА_1 були прописані ліки розріджуючи, які знижують тиск, які слід було пропивати 1 раз на рік довічно.

Втім відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що вона купувала для ОСОБА_1 будь-які ліки, цікавилася станом її здоровя, з урахуванням того, що була обізнана про її тяжку хворобу.

Разом із тим, суд бере до уваги ті обставини, що не заперечуються сторонами, зокрема, те, що ОСОБА_3 передавала для ОСОБА_1 продукти харчування, які привозили її рідні овочі та консервацію.

Суд при вирішенні даного спору виходить з умов самого договору довічного утримання та вимог чинного законодавства, що регулює дані правовідносини.

Так, згідно із п. 8 договору набувач зобовязується довічно повністю утримувати відчужувача, забезпечувати його приписаними лікарями ліками, доглядом, необхідною допомогою.

Відповідно до п. 9 договору, матеріальне забезпечення з утримання (догляду), яке щомісячне має надаватися відчужувану, оцінюється сторонами у сумі 200,00 грн. на місяць.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 749 ЦК України, у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.

Відповідно до ч.1 ст. 755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: 1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; 2) на вимогу набувача.

При встановленні факту невиконання відповідачкою обов'язків за договором довічного утримання, судом з'ясовані обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, що підтверджено доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, судом встановлено, що відповідач не виконувала умови договору довічного утримання в частині матеріального забезпечення, забезпечення приписаними ліками та частково необхідною допомогою для позивача.

Зроблений силами відповідачки та її родичів ремонту квартирі, де мешкає позивач, не може бути достатнім доказом виконання умов договору довічного утримання в силу розуміння укладеного між сторонами договору.

Окрім того, це не скасовує її обов'язку за договором надавати щомісячне утримання та догляд.

Стосовно доводів відповідача про перешкоджання позивачем у виконанні умов договору, що на її думку, призвело до неможливості його виконання, суд зазначає.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 60 ЦПК України тягар доведення обставин, що являються підставою вимог чи заперечень покладається на позивача та на відповідача.

Особливості правової природи договору довічного утримання та положення ст.ст. 610, 614 ЦК України покладають на набувача обов'язок щодо доведення обставин належного виконання умов цієї угоди.

При цьому не має правого значення наявність чи відсутність його вини у невиконанні договору, оскільки саме таке застереження містить ст. 755 ЦК України, якою врегульовано підстави його припинення на вимогу відчужувача.

Посилання набувача на відмову позивачки від прийняття виконання нею обов'язків за договором не є правовою підставою для розірвання договору довічного утримання з підстав неможливості виконання умов договору, оскільки ст. 755 ЦК України не пов'язує можливість розірвання договору довічного утримання з такими діями відчужувача.

Стосовно вимог позивача про визнання права власності на квартиру, яка була передана за договором довічного утримання, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 748 ЦК України набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно достатті 334цього Кодексу.

Правові наслідки розірвання договору довічного утримання (догляду) передбачені ст. 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

Але дане право власності обмежене, оскільки набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти, передавати в заставу або у власність іншій особі на підставі іншого правочину (ч. 1 ст. 754 ЦК України).

У випадку припинення дії договору внаслідок невиконання або неналежного виконання набувачем обовязків за договором довічного утримання передбачена можливість повернення відчужувачу майна.

Якщо набувач відмовляється добровільно повернути майно, набуте ним за договором, відчужувач має право звернутися до суду.

Судом встановлено, що між сторонами дійсно є спір стосовно розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку із неналежним виконанням договору, який переданий на вирішення суду. Набуття права власності за відчужувачем за договором (тобто повернення цього права) є наслідком розірвання договору довічного утримання вимоги і тому вимоги про визнання такого права можуть виникнути лише у звязку із відмовою добровільно повернути майно, тому наразі ці вимоги є передчасними.

Отже, позовні вимоги про визнання права власності на спірну квартиру підлягають частковому задоволенню, виходячи з вимог ст. 756 ЦК України, відповідно до якої у разі розірвання договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно яке було ним передано і має право вимагати його повернення.

З огляду на викладене, вимоги ОСОБА_1 мають бути задоволені шляхом повернення у її власність спірної квартири.

Вимоги позивачки про скасування заборони на відчуження квартири задоволенню не підлягають, оскільки заявлені до неналежного відповідача.

Відтак, суд оцінивши пояснення позивача, відповідача, показання свідків та надані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині розірвання договору довічного утримання та повернення квартири у власність позивача ОСОБА_1

Понесені позивачем судові витрати у сумі 3 096,91 грн. у звязку із задоволенням позовних вимог майнового характеру, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, слід стягнути із відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання від 20.09.2012, припинення права власності на квартиру ОСОБА_3, визнання право власності на квартиру за ОСОБА_1, зняття заборони на відчуження нерухомого майна задовольнити частково.

Розірвати договір довічного утримання укладений 20 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 10-1704.

Застосувати наслідки розірвання договору, повернувши квартиру, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Севастопольська, буд. 26 аАДРЕСА_1, у власність ОСОБА_1.

В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3 096,91 грн. (три тисячі девяносто шість гривень 91 коп.) судового збору.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 січня 2017 року. Рішення у повному обсязі cкладено 25 січня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.С. Наумова