Рішення № 64495904, 26.01.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження 2/760/286/16

Справа № 760/12308/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Букіної О.М.

при секретарі Казакова М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «АСК ІНГО Україна», третя особа - ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, індексу інфляції та пені, позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «АСК ІНГО Україна», третя особа - ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, індексу інфляції, трьох відсотків річних та пені,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом та уточнивши позовні вимоги просила:

- Стягнути з приватного акціонерного товариства "Акціонерна страховка компанія "ІНГО Україна" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 100 000 (сто тисяч) гривень.

- Стягнути з приватного акціонерного товариства "Акціонерна страховка компанія "ІНГО Україна" на користь ОСОБА_1 пеню в сумі 33 983,55 грн.

- Стягнути з приватного акціонерного товариства "Акціонерна страховка компанія "ІНГО Україна" на користь ОСОБА_1 індекс інфляції в сумі 7 689,16 грн.

- Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 66 861,15 грн.

- Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 036 800,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 29.07.2012 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині вул. Урицького в м. Києві, внаслідок порушення правил дорожнього руху допустив зіткнення із автомобілем НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_4, тобто чоловік позивача, отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер в Київській міській клінічній лікарні №17.

Посилається, що 19.01.2015 року Солом'янським районним судом м. Києва було проголошено вирок у кримінальній справі №1-760/27/2015, відповідно до якого ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вищезазначеної ДТП.

Позивач зазначає, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «АСК «Інго Україна» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/8141894, а тому виходячи з ліміту відповідальності страховика за полісом страхування в розмірі 100000,00 грн. з ПрАТ «АСК «Інго Україна» на користь позивача має бути стягнуто 100000,00 грн. страхового відшкодування за шкоду заподіяну життю і здоров»ю, 33983,55 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за період з 06.11.2015 року по 15.09.2016 року та 7689,16 грн. збитки від інфляції за той самий період.

Також, позивач вважає, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню понесені витрати на поминальні обіди в розмірі 60850,00 грн. та матеріальної шкоди в розмірі 6011,15 грн., яка не покривається лімітом відповідальності страховика, а всього 66861,15 грн.

Крім того, позивач посилається, що внаслідок смерті її чоловіка, вона зазнала моральних страждань, а тому просила стягнути у відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 036 800,00 грн., що визначена Висновком експерта за №5826/13-32 від 18.12.2013 року та становить 324 мінімальних заробітних плат .

Враховуючи ліміт відповідальності страховика, позивач просила стягнути з відповідача-2 моральної шкоди у рахунок сплати страхового відшкодування в розмірі 5000,00 грн., а решту суму з відповідача- 1 , як винної особи в ДТП.

Враховуючи вищевикладене, позивач просила позов задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_3, як третя особа звернувся до суду з самостійним позовом до ОСОБА_2, ПрАТ «АСК «Інго Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, штрафних санкцій та уточнивши позовні вимоги просив:

- Стягнути з ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 50 000 ,00 грн.

- Стягнути з ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" на користь ОСОБА_3 пеню у розмірі 28 827 , 39 грн.

- Стягнути з ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" на користь ОСОБА_3 збитки від інфляції у розмірі 3 606 , 24 грн.

- Стягнути з ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" на користь ОСОБА_3 три відсотка річних у розмірі 1 943 , 84 грн.

- Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 59 049, 89 грн.

- Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_5 є власником пошкодженого автомобіля НОМЕР_2, а тому враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «АСК «Інго Україна» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/8141894 та враховуючи висновок №55 судової автотоварознавчої експертизи з якого вбачається, що ринкова вартість автомобіля склала 109049,89 грн., останній просив стягнути з ПрАТ «АСК «Інго Україна» на свою користь страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика в розмірі 50000,00 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 28827,39 грн. за період з 01.06.2015 року по 15.09.2016 року, збитків від інфляції в розмірі 3606,24 грн. та 3% річних у розмірі 1 943, 84 грн. за період з 01.06.2015 року по 15.09.2016 року.

Крім того, ОСОБА_5, враховуючи вимоги ст.1194 ЦК України та ліміт відповідальності страховика за матеріальну шкоду в розмірі 50000,00 грн., просив стягнути з ОСОБА_2 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 59049,89 грн.

Також ОСОБА_5 просив стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн., яка полягає в душевних стражданнях у зв'язку зі знищенням його автомобіля.

Враховуючи вищевикладене, третя особа ОСОБА_5 просив свій позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 30.10.2015 року позов третьої особи було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1

В судовому засіданні позивач та її представник позов ОСОБА_1 та позов третьої особи ОСОБА_5 підтримали та просили суд його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представники проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечували частково. Зазначили, що позивач не довела необхідності та обґрунтованості придбання ряду лікарських засобів на суму 12022,62 грн., необґрунтованими є також витрати на транспорт, труну та вінки в розмірі 58820,00 грн. та на поминальні обіди в розмірі 96250,00 грн., а тому в цій частині позову просили відмовити в повному обсязі. Зазначили, що єдиними доведеними та обґрунтованими витратами є надгробок в сумі 28480,00 грн. Крім того зазначили, що розмір моральної шкоди визначений позивачем є завищений та не підтверджений належними доказами по справі. Зазначили, що ОСОБА_2 не має постійного місця роботи та заробляє на життя періодичними заробітками, а тому з урахуванням матеріального становища відповідача-1 просили постановити рішення про стягнення моральної шкоди частково. При цьому, посилалися також на те, що відповідачем-1 було частково відшкодовано моральну шкоду у розмірі 34500 ,00 грн., а тому просили врахувати дану суму у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 та його представники просили позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Що стосується позову третьої особи ОСОБА_5, то ОСОБА_2 та його представники просили відмовити в задоволенні даного позову в повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Зазначили, що відповідно до страхового Полісу № АВ/8141894 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована на сума 50 000,00 гривень, що перевищує різницю між ринковою вартістю транспортного засобу до настання дорожньо-транспортної пригоди та вартістю транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди, тобто вартість залишків автомобіля, а отже покриває збитки. Крім того вважають, що перерахунок вартості втраченого майна відповідно до росту курсу долару США по відношенню до української гривні є безпідставним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства. Окрім того посилалися, що третьою особою не надано доказів в підтвердження спричинення моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 та його представники просили відмовити в задоволенні позову ОСОБА_5 в повному обсязі.

Представник відповідача ПрАТ «АСК «Інго Україна» в судовому засіданні проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечував, посилаючись на те, що остання звернулася до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування 06.04.2016 року, тоді як ДТП сталося 29.07.2012 року, тобто з пропуском, як річного, так і трирічного строку встановленого законодавством, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Враховуючи викладене, просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Що стосується позову третьої особи ОСОБА_5, то представник відповідача ПрАТ «АСК «Інго Україна» визнавав позов в частині стягнення зі страхової компанії суми страхового відшкодування в розмірі 50000,00 грн., що передбачено лімітом страхового відшкодування, згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/8141894. В іншій частині позову ОСОБА_5 просив відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що страховик має право прийняти рішення про виплату страхового відшкодування на підставі заяви на виплату страхового відшкодування (визнання вимог заявника) або на підставі рішення суду (якщо справа розглядається в суді), а оскільки справа розглядається в суді, страховик позбавлений можливості приймати рішення про виплату страхового відшкодування внаслідок такого спору. За таких обставин вважає, що підстав для стягнення з ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» штрафних санкцій немає, так як на даний момент ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» не порушувало права та інтереси третьої особи з самостійними вимогами.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 29.07.2012 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині вул. Урицького в м. Києві, внаслідок порушення правил дорожнього руху допустив зіткнення із автомобілем НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер в Київській міській клінічній лікарні №17 (т.1 а.с.4-5).

Померлий ОСОБА_4 був чоловіком позивача ОСОБА_1, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про одруження (т.1 а.с.3).

Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 19.01.2015 року, який набрав чинності, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 4 років 6 місяці позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 3 роки. Звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, на підставі п «є» ст.1 ЗУ «Про амністію у 2014 році», т.я. на день набрання чинності цим законом має матір, яка досягла 74 річного віку, і яка не має інших працездатних дітей. Цивільний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задоволено частково (т.1 а.с.14-20).

Відповідно до ухвали Апеляційного суду м. Києва від 28.05.2015 року в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» вирок суду скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства (т.1 а.с.21-23).

Згідно п. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 19.01.2015 року, який набрав чинності встановлено вину ОСОБА_2, а тому дані обставини не підлягають доказуванню у даній справі.

Як встановлено в суді та не заперечувалося сторонами по справі, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля НОМЕР_3 - ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «АСК «Інго Україна» з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров'ю у розмірі 100000 грн., за шкоду заподіяну майну у розмірі 50000,00 грн. (т.3 а.с.5).

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 23.1 ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 08.01.2012 року, тобто чинній на момент ДТП) визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана, зокрема, з лікуванням потерпілого та із смертю потерпілого.

Відповідно до п. 24.1 ст. 24 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 08.01.2012 року), у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Згідно ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно п. 27.1 ст. 27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 08.01.2012 року), право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання.

Пунктом 27.5 ст. 27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 08.01.2012 року) передбачено, що витрати на поховання мають бути обґрунтовані та відшкодовуються при наданні страховику оригіналу свідоцтва про смерть та документів, які підтверджують такі витрати.

ОСОБА_1 в своїй позовній заяві просила стягнути з ПрАТ «АСК «Інго Україна» витрати на лікування та витрати на поховання ОСОБА_4, в межах ліміту відповідальності страховика.

В довідці Київської міської клінічної лікарні № 17 від 04.12.2015 року № 864, визначено перелік медикаментів, витратних матеріалів та досліджень за власний рахунок хворого ОСОБА_4.(т.2 а.с.120-121).

З наданих на огляд суду оригіналів фіскальних чеків та накладних, копії яких містяться в матеріалах справи у сукупності з наявними матеріалами медичної документації щодо лікування ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_1 понесла витрати на лікування свого чоловіка ОСОБА_4 в розмірі 12031,07 грн., а тому дані витрати узгоджуються з вимогами ст. 24 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 08.01.2012 року), як такі, що підлягають відшкодуванню ОСОБА_1 (т.1 а.с.37-53).

В той же час, відповідно до статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Так, позивачем на підтвердження понесених витрат на поховання було надано документи, зокрема додаток №1 до договору - замовлення №12.7047.3 від 03.08.2012 року про організацію та проведення поховання на суму 572,54 грн. (т.1 а.с.44).

Разом з тим, у вищезазначеному додатку до договору-замовлення замовником надання послуг виступає ОСОБА_7, про що свідчить підпис в даному додатку, а отже послуги з організації та проведення поховання в зв'язку з похованням ОСОБА_4 позивачу не надавались, відповідно витрати понесені були не позивачем, а іншою особою, що свідчить про недоведеність вимог про відшкодування позивачу витрат у розмірі 572,54 грн.

Також, позивач на підтвердження витрат на поховання надала рахунок-фактуру №168/р від 03.08.2012 року ТОВ «Екватортрнаслайн» та відповідні квитанції, які свідчать про оплату даного рахунку (т.1 а.с.45-47).

Проте, у вищезазначеному рахунку зазначені послуги, які не відносяться до процесу поховання ОСОБА_4, а відносяться до вшанування пам'яті ОСОБА_4, зокрема мікроавтобуси 8 годин кількістю 9 (шт.) вартістю 23 400,00 грн., вінки жалобні квіткові кількістю 12 штук вартістю 10 020,00 грн., організатор процесу вартістю 3 800,00 грн.

Враховуючи вимоги ст. 2 ЗУ «Про поховання та похоронну справу», вищезазначені витрати не відносяться до процесу поховання померлого і відповідно не відшкодовуються страховиком згідно п. 27.5. ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Також, позивач в якості витрат на спорудження пам'ятника надала рахунок-фактуру № 1054 від 07.08.2012 року, накладну №1054 від 25.09.2012 року ПП «Вега - Комплекс» та відповідні квитанції, які свідчать про оплату даного рахунку, згідно яких вартість пам'ятника та огорожі, а також їх установка становить 28 480,00 грн. (т.1 а.с.48-50).

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (з наступними змінами) роз'яснено, що витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості.

З листа №60 від 18.01.2016 року СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» Ритуальної служби КМДА вбачається, що відповідно до РСТ УССР 1584-86, які діяли у 2012 році до стандартних комплектів намогильних споруд належать споруди, загальна площа поверхні яких не перевищує 3.5 м2 (з урахуванням видимої і невидимої поверхні). Вартість 1 м2 обробленої поверхні пам'ятника з природного каменя, який реалізується через торговельну мережу ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» (комунальне підприємство) станом на 2012 рік становила 1 452,00 грн. з ПДВ.

Таким чином, гранична вартість стандартних пам'ятників (комплектів намогильних споруд) у м. Києва станом на 2012 рік складала 5 082,00 грн., так як 1 452,00 х 3,5м2 = 5082,00 грн., а тому саме дана сума може бути покладена на відповідача ПрАТ «АСК «ІНГО Україна».

Не зважаючи на те, що позивачем було сплачено 28 480,00 грн. на виготовлення пам'ятника та огорожі, а також їх установку, сам факт придбання за ці кошти намогильної споруди не є підставою для відшкодування таких витрат страховиком, який не є безпосереднім учасником ДТП та не є заподіювачем шкоди повної вартості, оскільки, як зазначалось вище, витрати на виготовлення пам'ятників і огорож підлягають відшкодуванню не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож у даній місцевості.

Отже, з урахуванням положень законодавства позивачу можуть бути відшкодовані наступні витрати, які вона понесла внаслідок поховання: згідно рахунку-фактури №168/Ритуальна від 03.08.2012 року: автобус ритуальний 1 шт. 2 600,00 грн., обрядова панахида 2 150 грн., труна дерев'яна 16 850,00 грн.; згідно рахунку-фактури №1054 від 07.08.2012 року: витрати на спорудження стандартного комплекту намогильних споруд (пам'ятник) вартістю 5 082,00 грн. згідно листа №60 від 18.01.2016 року СКП «Спецкомбінат ПКПО»; огорожа 8 800,00 грн.

Таким чином, обґрунтована загальна сума витрат на поховання ОСОБА_4 складає 35 482,00 грн., витрат на лікування 12031,07 грн., а всього 47513, 07 грн. та покривається лімітом відповідальності страховика ПрАТ «АСК «ІНГО Україна».

Відповідно до ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам, дітям, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно п. 22.3 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 08.01.2012 року), потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України ( 435-15 ). Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України ( 435-15 ). При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю становить 100 000,00 грн., а отже максимальний можливий розмір відшкодування відповідачем ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» моральної шкоди складає 5000,00 грн. (5% ліміту відповідальності страховика).

Таким чином, стягнення з ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» на користь позивача моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн., також узгоджуються з ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Разом з тим, відповідно до п. 35.1 ст. 35 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 08.01.2012 року), для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Тобто, підставою виконання зобов'язання страховиком (сплата страхового відшкодування) є саме звернення потерпілого з заявою про виплату страхового відшкодування у порядку визначеного вказаним вище Законом.

Згідно п.п. 36.2. ст.36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 08.01.2012 року), страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» з заявою про виплату страхового відшкодування лише 06.04.2016 року, тобто на момент звернення з позовом до суду, був відсутній факт звернення позивача до страховика (т.2 а.с.204-208).

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.п. 37.1., 37.1.4. ст.37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 08.01.2012 року), підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Як вже зазначалося вище, позивач звернулася до ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» з заявою про виплату страхового відшкодування лише 06.04.2016 року, тоді як ДТП сталась 29.07.2012 року.

Доказів того, що позивач звернулася до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування в межах строків визначених ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 08.01.2012 року), матеріали цивільної справи, як і матеріали страхової справи не містять.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач звернулась з заявою про виплату страхового відшкодування до відповідача-2 з пропуском встановленого законом строку, а тому твердження відповідача-2 про відсутність підстав для стягнення страхового відшкодування, суд вважає обґрунтованим.

Відповідно до п. 36.1. ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 08.01.2012 року), страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до п. 36.5. ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 08.01.2012 року), за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Тобто, вище зазначені норми передбачають підставою для нарахування штрафних санкцій факт звернення позивача та невиконання умов зобов'язання страховиком.

В свою чергу, підставою виконання зобов'язання відповідачем ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» (сплата страхового відшкодування) є звернення позивача (зава на виплату страхового відшкодування).

Позивач звернулася з заявою на виплату страхового відшкодування під час розгляду справи в суді, а тому підстави для стягнення з ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» пені , індексу інфляції , відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог пред'явлених до ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» в повному обсязі.

Разом з цим, суд роз'яснює, що позивач не позбавлена права на звернення до суду з вимогами про відшкодування матеріальної шкоди до відповідача ОСОБА_2, як винної особи в частині вимог, які єэ обґрунтовані до страховика.

Що стосується вимог позивача про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди за поминальні обіди в розмірі 66 861,15 грн. та моральної шкоди в розмірі 1 036 464 800,00 грн., суд приходить до наступного висновку.

Як зазначалося судом вище, поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Отже, витрати на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, не відносяться до витрат на поховання, відшкодування яких зобов'язаний здійснити заподіювач шкоди відповідно до ст. 1201 ЦК України, а відтак стягненню не підлягають.

Що стосується стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, то суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 23 ЦК України, гарантоване право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно положень п. 5. Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи №5826/13-32 від 18.12.2013 року вбачається, що внаслідок впливу обставин дорожньо-транспортної пригоди у результаті якої загинув чоловік ОСОБА_1, ОСОБА_4, в ОСОБА_1 виникли зміни в емоційному стані та індивідуально психологічних проявах, що полягає у емоційній фіксації на деструктивній для її життя події із замовленням неперервності, надмірної відгородженості, виснаженості та пасивності, підвладності внутрішнім сумнівам, непевності у собі, що пригнічує прояви істотно притаманних їй властивостей, тобто перешкоджає її активному соціальному функціонуванню як особистості. Ситуація, що досліджується за справою, є психотравмувальною для ОСОБА_8 Загибель чоловіка ОСОБА_1, ОСОБА_4 в результаті дорожньо-транспортної пригоди 29.07.2012 року, завдала їй страждань (моральної шкоди). Можливий розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_1 страждання (заподіяну моральну шкоду) може становити 324 МЗП, розмір яких приймається рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятій на момент винесення рішення судом (т. 1 а.с.55-75).

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 було спричинено моральну шкоду, а тому з урахуванням перенесених моральних страждань, виходячи з принципів розумності та справедливості, визначає її в розмірі 150 000,00 грн.

Разом з тим, як встановлено в суді та не заперечувалося позивачем ОСОБА_1, ОСОБА_2 добровільно відшкодував ОСОБА_1 35 400,00 грн.

Суд вважає, що вказані кошти мають бути зараховані в якості відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача ОСОБА_1 про те, що відшкодовані ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 35 400,00 грн. були сплачені останнім у відшкодування саме матеріальної шкоди, оскільки дані твердження не підтверджені належними доказами по справі та заперечуються відповідачем ОСОБА_2, з огляду на укладений з ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» договір обов»язкового старування цивільно-правової відповідальності.

Доказів того, що вказані кошти були відшкодовані ОСОБА_2 саме у відшкодування матеріальної шкоди, матеріали справи не містять.

Виходячи з вищевикладеного, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, та вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди в розмірі 109600,00 грн. (150 000,00 грн. - 5000,00 грн.(ліміт відповідальності ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» - 35400,00 грн= 109 600 ,00 грн.).

Таким чином позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

З огляду на викладене вище, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Що стосується позову третьої особи ОСОБА_3, то суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» з заявою на виплату страхового відшкодування 29.05.2013 року (т.3 а.с.2).

Відповідно до п. 30.1. ст. 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 08.01.2012 року), транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно п. 30.3. ст. 30 Закону, якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи №1889/14-54 від 05.06.2014 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_4 з урахуванням зносу складає 119070,82 грн., тоді як ринкова вартість неушкодженого автомобіля ідентичного за комплектацією автомобіля НОМЕР_4 станом на момент ДТП 29.07.2012 року складала 97280,82 грн. (т.1 а.с.133-136).

З вищевикладеного вбачається, що автомобіль НОМЕР_4 є фізично знищеним, що також було визнано представником третьої особи в суді.

Таким чином, відповідач ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» має право на залишки пошкодженого автомобіля НОМЕР_4.

Разом з тим, з матеріалів справи та пояснень представник третьої особи вбачається, що на даний момент залишки автомобіля НОМЕР_4 реалізовані.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи №55 від 19.05.2016 року ТОВ Центр правової допомоги «Правозахист» утилізаційна (ринкова) вартість автомобіля НОМЕР_5, станом на дату виникнення ДТП - 29.07.2012 року складала - 22 972,15 грн. Утилізаційна (ринкова) вартість автомобіля НОМЕР_5, станом на дату проведення експертизи, складає - 86 647,87 грн. (т.2 а.с.49-62).

Також, в даному висновку визначено ринкову вартість автомобіля НОМЕР_4 (на дату виникнення ДТП - 29.07.2012 року), яка складала 109049,89 грн.

Оцінюючи висновок експерта за №55 від 19.05.2016 року, суд вважає його таким, що узгоджується з дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи та приймається судом в якості належного доказу.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що залишки автомобіля були реалізовані ОСОБА_3, керуючись ст. 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля НОМЕР_4 внаслідок ДТП від 29.07.2012 року складає 86077,74 грн. (109049,89 грн. - 22972,15 грн. = 86077,74 грн.).

В зв'язку з тим, що ліміт страхового відшкодування згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/8141894 за пошкодження майна складає 50000,00 грн., а тому дана сума підлягає до стягнення з ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» на користь ОСОБА_3

Крім того, враховуючи вимоги ст. 1194 ЦК України, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 36077,74 грн.( 86 077, 74 грн.-50 000,00 грн.=36 077,74 грн.).

Щодо заявлених вимог про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, то як зазначалося вище, страховик має право прийняти рішення про виплату страхового відшкодування на підставі заяви на виплату страхового відшкодування (визнання вимог заявника) або на підставі рішення суду (якщо справа розглядається в суді).

З огляду на те, що справа знаходилась на розгляді в суді в порядку кримінального , а згодом в порядку цивільного судочинства, суд вважає, що страховиком не було допущено порушень вимог Закону згідно яких на останнього має бути покладено відповідальність щодо прострочення виконання виплати страхового відшкодування та як наслідок застосування ст. 625 ЦК України.

Що стосується вимог ОСОБА_3 про стягнення на його користь з ОСОБА_2 моральної шкоди, суд вважає, що ОСОБА_3 було спричинено моральну шкоду внаслідок пошкодження його майна та тих зусиль, які були необхідні на відновлення порушеного права, а тому виходячи з засад розумності та справедливості визначає її у розмірі 5000 ,00 грн.

За таких обставин, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 5000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1506,78 грн., а з ПрАТ «АСК «Інго Україна» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 500,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 23, 509, 524, 625, 1166, 1167, 1168, 1187, 1201, 1292, 1294 ЦК України, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 08.01.2012 року), ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 61, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «АСК ІНГО Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, індексу інфляції, пені , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_6, адреса реєстрації: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_7, адреса реєстрації: АДРЕСА_2, моральної шкоди в розмірі 109 600,00 грн. (сто дев'ять тисяч шістсот гривень).

В іншій частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «АСК ІНГО Україна», відмовити.

Позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «АСК ІНГО Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, індексу інфляції, пені та трьох відсотків річних, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АСК ІНГО Україна», ідентифікаційний код 16285602, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33, на користь ОСОБА_9,ІНФОРМАЦІЯ_3,ІПН НОМЕР_8, адреса реєстрації: АДРЕСА_3, матеріальної шкоди у розмірі 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_6, адреса реєстрації: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, адреса реєстрації: АДРЕСА_3, матеріальної шкоди в розмірі 36077, 74 грн. (тридцять шість тисяч сімдесят сім гривень сімдесят чотири копійки).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_6, адреса реєстрації: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_3, адреса реєстрації: АДРЕСА_3, моральної шкоди в розмірі 5000 ,00 грн. (п'ять тисяч гривень).

В іншій частині позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_6, адреса реєстрації: АДРЕСА_1, на користь держави судовий збір у розмір 1506,78 грн. (одна тисяча п'ятсот шість гривень сімдесят вісім копійок).

Стягнути з ПрАТ СК «Інго Україна, ідентифікаційний код 16285602, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33 на користь держави судовий збір у розмірі 500,00 грн. (п'ятсот гривень)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя: