Постанова № 64495832, 01.02.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-а-169/17

760/21568/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Кізюн Л.І., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку нарахованої пенсії з урахуванням усіх складових її заробітної плати (триманих виплат), що повинні входити у розрахунок пенсії, а саме матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та сум виплаченої (нарахованої) щомісячної індексації зарплати, за останні 60 календарних місяців роботи, на які були нараховані та фактично сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у повному обсязі. Також просила зобов'язати відповідача здійснити перерахунок нарахованої пенсії позивачу у розмірі 84% від суми заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, виходячи з урахуванням усіх складових її заробітної плати (триманих виплат), що повинні входити у розрахунок пенсії, у тому числі: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, сум виплаченої (нарахованої) щомісячної індексації зарплати, за останні 60 календарних місяців роботи, на які були нараховані та фактично сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з 01.06.2016 року у повному обсязі та сплачувати її в подальшому в перерахованому розмірі.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10 січня 2017 року, позовну вимогу ОСОБА_1 про зобов'язання Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за період до 13 червня 2016 року залишено без розгляду, і іншій частині відкрито скорочене провадження (а.с.а.с. 45-46).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» з 13.07.2011 року. До виходу на пенсію вона працювала в управлінні Пенсійного фонду України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області. Через те, що на сході країни почалися військові дії, вона змушена була перебратися до м. Києва.

18.09.2014 року вона звернулась в управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва, щоб отримувати пенсію за місцем проживання.

22.09.2014 року, як зазначає позивач, її прийняли на облік в управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва, згідно електронного вивантаження пенсійної справи в УПФУ в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської обл.

До листопада 2016 року відповідач не ознайомив її з розрахунком розміру пенсії. У листопада 2016 року вона дізналась, що під час розрахунку пенсії відповідачем не були враховані всі складові заробітної плати державного службовця, на які нараховувались та сплачувались внески, згідно Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування).

Позивач вказує, що 29.11.2016 року вона звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням усіх складових заробітної плати, на які були нараховані та з яких утримані страхові внески..

Проте, листом № 1379/02/п від 07.12.2016 року в перерахунку пенсії позивачу було відмолено.

Позивач вважає такі дії відповідача безпідставними, протиправними та такими, що порушують її конституційні права на пенсійне забезпечення, а тому змушена звернутися з позовом до суду.

Відповідач надав суду заперечення на позов, вважав його безпідставним і просив у його задоволенні відмовити.

Відповідно до ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу».

29.11.2016 року позивач звернулася із заявою до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо перерахунку пенсії за віком з врахуванням інших виплат (а.с. 31).

Листом від 07.12.2016 року за № 1379/02/П-1151 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213, у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону, щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01 червня 2015 року скасовуються норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата «України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

У зв'язку з викладеним, з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах визначеними законами, не призначаються, раніш призначені пенсії не перераховуються.

Разом з тим, з 01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» у редакції від 10.12.2015 року №889-VІІІ, де в Прикінцевих положеннях визнано такими, що втратили чинність Закон України «Про державну службу», крім статті 37, що застосовується для осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Перерахунок пенсії державному службовцю був передбачений статтею 37-1 Закону України «Про державну службу» від 10.12.1993 року № 3723-ХІІ, який втратив чинність у зв'язку з прийняттям нового Закону.

Закон України «Про державну службу» у редакції від 10.12.2015 року №889-VІІІ не містить норм, які передбачають проведення перерахунку пенсій державним службовцям.

У зв'язку з цим, законних підстав для проведення перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ немає (а.с. 32).

Частиною 2 статті 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини 1статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місяцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Приписами ст. 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, також заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу», заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Згідно частини 7 цієї статті, умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати прані працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів та інших органів» передбачено надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Згідно статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення ( статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, а саме оплата праці (грошове забезпечення).

Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить основна та додаткова, а також заохочувальні призи та компенсаційні виплати.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розміру заробітку для обчислення пенсії» (чинної редакції станом на дату призначення пенсії) встановлено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією за останні 24 чи 60 календарних місяця роботи підряд, яка дає право на даний вид пенсії перед зверненням за пенсією. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 чи 24 календарних місяця визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60 чи 24.

Зі змісту довідки про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», до складових заробітної плати позивача, з яких справлялися страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, входили інші виплати (включені суми матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань) (а.с.а.с. 33-34).

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця.

Приписами абз. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закріплено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Положеннями ч. 2 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15 і 17 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до абз. 7 п. 2 ч. 3 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» персональна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості: частина персональної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід) та розмір сплачених страхових внесків: сума заробітної плати (грошового забезпечення, доходу), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць.

Крім того, приписами ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Згідно ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України на які відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподаткуванню доходу (прибутку) сукупного оподатковуваного доходу ( граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Приписами ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закріплено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону; суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, матеріальна допомога, яка не включаються до складу заробітної плати державного службовця згідно Закону України «Про державну службу», повинна враховуватися відповідачем при обчисленні розміру пенсії позивача.

Аналогічна позиція викладена у рішенні Верховного Суду України від 20.02.2012 року у справі № 21-430а11 та рішенні Вищого адміністративного суду України від 16.05.2014 року у справі № К/800/26440/14.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що норми Закону України «Про державну службу» щодо спірних відносин є загальними, у той час як перевагу мають спеціальні норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення», якими визначаються виплати (доходи) для обчислення пенсії.

Згідно абз. 1 ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 29.11.2016 звернулася до відповідача із заявою за перерахунком пенсії у зв'язку з виникненням права на її підвищення після 15 числа, а тому перерахунок пенсії позивача підлягає з 01.12.2016 року.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно було відмовлено у здійсненні позивачеві перерахунку пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Статтею 22 Конституції України визначені права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, крім того передбачено, що конкретні права та свободи визначаються Законами України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, в яких відповідач зазначає, що права та законні інтереси позивача не були порушені, оскільки, Управлінням не приймалося рішення про відмову в перерахунку, що свідчить про передчасність звернення до суду, оскільки листом від 07.12.2016 року № 1379/02/П-1151 відповідач повідомив позивача про те, що в разі незгоди з прийнятим рішенням, вона має право оскаржити його до органів Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку (а.с. 32).

Разом з тим, оскільки відповідач діяв в межах своїх повноважень, вимога про визнання дій відповідача протиправними не передбачена ст. 105 КАС України, тому у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про державну службу», Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про оплату праці», ст.ст. 7, 71, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 183-2, 186 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Правобережне об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату розміру пенсії в розмірі 84% від суми заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, виходячи з урахуванням усіх складових її заробітної плати (триманих виплат), що повинні входити у розрахунок пенсії, у тому числі: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, сум виплаченої (нарахованої) щомісячної індексації зарплати, за останні 60 календарних місяців роботи, на які були нараховані та фактично сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з 01.12.2016 року.

У решті позовних вимог - відмовити.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Л.І. Кізюн